Звідки беруться істеричні діти: 10 головних помилок батьків

Дитячі істерики — вельми поширена проблема. Майже немає сімей, які б так чи інакше не зіткнулися з цими нападами у дитини. Ситуація болюча, і абсолютно всі хотіли б її уникнути.

Між тим, часто самі батьки власною поведінкою провокують виникнення істерик. Ми підкажемо, як уберегтися від цього.
Ви можете по-різному ставитися до дитячих істерик. Вони можуть:

Але вони точно не можуть радувати.

І вже, звісно, ви абсолютно точно не хочете посприяти тому, щоб істерики стали звичайною справою у вашої дитини.
Між тим, достатньо здійснити тільки одну з десяти помилок — і ймовірність того, що дитячі істерики увійдуть у життя вашої сім’ї, буде дуже висока. А якщо вам трапиться допустити не одну, а кілька помилок, — результат буде майже незворотним.

Які батьківські помилки призводять до дитячих істерик? Давайте розбиратися.

Помилка № 1: Дозволяти дитині все

Ну, звісно, ви проти вседозволеності. Але цілком за розуміння дитини та її бажань. А бажання в неї такі щирі й сильні, що не сповнити їх видається просто злочином.

Тому давайте виконаємо будь-яке бажання дитини! Виконання бажань — гарантія щастя і запорука впевненості в батьківській любові! А якщо бажання не дуже корисне й добре — нехай дитина сама переконається у своїй неправоті.

Чи не так?

Ні! Неправильно!

Коли дитина не зустрічає ані найменшого опору своїм примхам, навіть випадковим, — вона, хоч як дивно, не відчуває батьківського захисту.
Адже, виходить, дитина сама вирішує, що їй потрібно, а батьки лиш виконують її волю. Тягар такої відповідальності занадто важкий для маленької людини. І наслідком стануть нервозність та істерики.

Помилка № 2: Не дозволяти дитині нічого

Підхід, прямо протилежний попередньому. Можливо, до другої помилки ви прийдете, сповна випробувавши першу.

Дитина маленька. Вона геть не розуміє, що для неї краще та корисніше, тому її рішення від початку не можуть бути правильні. А значить, ви все вирішите за неї, а боязкі дитячі спроби зробити щось по-своєму спините одразу, навіть якщо йдеться про невинні речі.

— Хочеться червону сукню? Тобі не пасує червоний колір, одягни синю.

— Не хочеш пити молоко після тарілки ситної каші? Молоко треба випити обов’язково, щоб були здорові зуби.

І так в усьому.

Молоко, звісно, корисне, а червоний колір насправді може не личити дитині. Але, живучи в постійних обмеженнях, дитина рано чи пізно спробує розірвати задушливі рамки. Як? Найпростішим способом — скандалом. А якщо спроби не увінчаються успіхом, нервовий зрив забезпечений, і скандали знову гарантовані.

Помилка № 3: Бути непослідовними…

Ми всі — живі люди. Сьогодні у нас хороше самопочуття, а завтра — не дуже. Сьогодні все вдається, а завтра день не вдався з самого ранку.
Сьогодні все благополучно, а завтра — настали серйозні проблеми. Ми не механічні й не можемо завжди поводитися однаково.

Тому і з дитиною ми з дня на день (а то й протягом одного дня) поводимося по-різному: то ми терпимі й поблажливі, то вибухаємо через будь-яку дрібницю; то забороняємо зайві мультфільми, то заклопотані й готові увімкнути їх на цілий вечір, аби дитина не заважала.

Так-так, ми не механічні — й дитина мусить це розуміти.

Не мусить! Вона не може вгадати, чому ваші дії суперечать одна одній. Батьки — зразок поведінки для дитини. Вони формують її межі, установки, правила життя.

А якщо зразок деформований постійними змінами? Якщо правила постійно змінюються? Значить, у житті дитини немає стабільності та ясності. Підсумок — істеричність.

Помилка № 4: …або не дотримуватися режиму

Дитина не ходить до садочка, і дивно було б мучити себе суворим режимом. Або ходить, але сьогодні вихідний і завтра теж, а післязавтра садок скасували з якоїсь причини. І взагалі режим — це нудні рамки, які роблять життя безрадісним.

Можливо, ви прекрасно обходитеся без режиму. Можливо, вам вдається виконувати всі необхідні справи і якісно відпочивати без чіткого графіка. Але дитина, яка не має чіткого режиму, разом із цим не має відчуття стабільності життя. Вона не розуміє, за якими законами існує її світ і чи існують ці закони взагалі.

Крім того, без чіткого режиму харчування і сну швидко настає втома і фізичний дискомфорт. А постійний психологічний і фізичний дискомфорт дитини тягне за собою неодмінні істерики.

Помилка № 5: Не обмежувати перегляду мультфільмів та ігор на комп’ютері

Будь-яка дитина просто обожнює мультфільми! Готова дивитися їх коли завгодно і скільки завгодно. Прекрасно запам’ятовує сюжет, виділяє улюблених героїв. Те ж саме відбувається і з комп’ютерними іграми. Варто один раз запропонувати дитині таку розвагу — і вона готова грати годинами.

Чим не розвиток? Начебто тут і пам’ять розвивається, і захоплення з’являються. Та й вам, що гріха таїти, дуже зручно, коли дитина зайнята, задоволена і до вас не чіпляється.

Ось тільки розвиток, який дають мультфільми та комп’ютерні ігри, — уявний. А шкода цілком конкретна. Будь-які мультфільми, а тим більше ігри, впливають на процеси збудження, які й без того у дітей переважають над процесами гальмування. А перезбуджена дитина шукатиме виходу для свого стану. І знайде його в регулярних істериках.

Помилка № 6: Не карати дитину

Хіба можна карати дитину?! Це жорстокість, ознака батьківської слабкості й пережиток минулого! Хочете покарати — карайте рівного собі дорослого, а не беззахисне дитя. Максимум, що батьки можуть собі дозволити щодо дитини, — це виказати їй своє невдоволення.

Вам близькі ці поширені сьогодні переконання? Покарання у вашій родині не прийняте? Значить, ваша дитина не відчуватиме рамок дозволеного. Не тому, що вона така нетямуща, а тому, що ви їх не встановили. А без таких рамок дитині… страшно. Тому вона намагатиметься їх знайти.

І вдасться до постійних істерик як до найбільш недозволеної поведінки. Може бути, так вдасться до вас достукатися?

Помилка № 7: Підкорятися дитячій істериці

Дитина чогось дуже хоче / не хоче і репетує вже 15 хвилин. Вам її жаль? А може, ви перебуваєте не вдома і вам незручно перед оточенням? Або ви просто втомилися від виснажливого репетування?

Хоч би як там було, ви не можете терпіти нескінченного крику — і виконуєте бажання дитини. З цього моменту вона починає здогадуватися: її крик сильніший за вашу волю.

Істерики вам забезпечені.

Помилка № 8: Кричати на дитину

Дитина вивела вас із себе? Поганою поведінкою, незручністю, неакуратністю або горезвісною істерикою? І ви не просто розсердилися — ви у гніві закричали на неї.

Можливо, ваш крик буде цілком результативним і дитина перестане робити те, чим вас розгнівала. Але таким чином ви даєте дитині хороший урок крику. Вона неодмінно візьме з вас приклад.

Помилка № 9: Не стримувати негативних емоцій

А якщо дитина ні при чому? Якщо просто ви одночасно обпеклися об плиту, розбили тарілку і наступили на хвіст котові? Або проспали на роботу. Або загубили ключі.

Ви тримаєте в собі негативні емоції чи вихлюпує їх назовні? Чи можете ви в такі гострі й неприємні моменти почати голосно обурюватися, лаятися, кричати або плакати?

Дитина, звісно, не засудить вас за істеричність. Але таку поведінку до відома прийме.

Не звертати уваги на дитину

У вас адже багато справ? Дуже багато? Так, про дитину ви піклуєтеся: про її безпеку, здоров’я, зручності. Але хіба можна серед усіх турбот викроїти час на нескінченні дитячі ігри? І хіба стане сил на безперервну балаканину чада?

Ось і займайтеся своїми справами! А дитина нехай грається сама. І лялякати нехай продовжує сама до себе: ви втомилися.

Так, вона звикне. І грати навчиться сама, і розмовляти перестане. Але не дивуйтеся істерикам, які беруться незрозуміло звідки. Ваша дитина ще сподівається відірвати вас від ваших справ до себе.

Джерело