10 правил мам, які працюють

Автор абсолютного бестселера «Французькі діти не плюються їжею» Памела Друкерман довела, що впоратися з більшістю батьківських кошмарів добре допомагають французькі методи виховання.
Публікуємо ексклюзивні поради від успішної письменниці й мами трьох дітей.

1. Ідеальних мам не існує

Жінка, яка працює, завжди прагне осягнути неосяжне: бути ідеальною матір’ю й одночасно робити успішну кар’єру. Фактично вона працює у дві зміни — в офісі та вдома. Думаю, всім мамам, які роблять кар’єру, це відчуття добре знайоме. Так от, у француженок є улюблений афоризм: «Ідеальних матерів не існує». Не варто намагатися бути ідеальною. І це найважливіша, вирішальна ідея.
А ще не сприймайте дитинство малюка як початок марафону, фініш якого — вступ до університету. Французи, безумовно, хочуть, щоб їхні діти були успішними, але вони не намагаються вечорами після роботи змусити дитину семимильними кроками проходити природні етапи розвитку. Наприклад, дитину не вчать читати і писати років до шести. Француженки вважають, що набагато важливіше ще до школи прищепити малюкові такі навички, як концентрація уваги, товариськість і самоконтроль. По-перше, це не вимагає якогось спеціально відведеного часу, а є просто невід’ємною частиною процесу виховання. А, по-друге, саме ці здібності, а не вміння в три роки рахувати до ста і назад, створюють міцну базу для успіху дитини в навчанні.

2. У вас завжди має бути власне джерело доходу

В Америці, наприклад, прийнято вірити в чарівну казку про чудове заміжжя як синонім спокійного безтурботного життя. Головне — вдало вийти заміж за хорошого чоловіка зі стабільною зарплатою, а там можна й не працювати. У Франції все не так. Французькі мами переконані, що жінці абсолютно необхідне власне джерело доходу. Навіть у найвдалішому шлюбі з забезпеченим і люблячим чоловіком жінка повинна замислюватися: «А що якщо одного разу все зруйнується?» У неї повинна бути професія, робота чи яке-небудь інше стабільне джерело доходу просто про всяк випадок. Французькі мами впевнені: це надзвичайно важливо, і насамперед, для дитини. Француженка швидко виходить на роботу після пологів, бо хоче точно знати, що зможе забезпечити дитину всім необхідним, якщо раптом доведеться виховувати самій.
Ця позиція надзвичайно прагматична, у ній немає ні краплі французької романтики, зате вона дуже допомагає жити.

3. Не можна присвячувати все своє життя дитині

Материнська турбота про дітей — яскрава ілюстрація принципу нескінченності. Ми завжди будемо намагатися допомогти їм, завжди. Це така добровільна вічна жертва. Але в основі французької культури лежить надзвичайно важлива ідея: будь-якій людині (особливо батькам) необхідні час і простір тільки для себе. Причому це виділяється не за залишковим принципом: якщо я зроблю дітям це, це й це, то наприкінці дня дозволю собі ... Або: тільки коли я зроблю все можливе для дитини, я дозволю собі ... Ні, ні в жодному разі!
Для підтримки балансу в сім’ї вкрай важливо, щоб якась частина життя була тільки вашою, належала тільки вам. Це може бути й робота, хоча зовсім не обов’язково. Це може бути будь-яке ваше захоплення або спілкування з друзями, що завгодно (я не знаю), наприклад, вирощування орхідей. Французи глибоко переконані: якщо ви присвячуєте весь свій час дитині, якщо ваш світ обертається навколо неї, це дуже шкідливо і навіть небезпечно, у першу чергу, для дитини.

4. Час від часу віддаляючись від дитини, ви стаєте кращою матір’ю

Якщо дитина звикне, що ви весь час поруч, постійно залучені в те, що вона робить, і проживаєте разом із нею кожну секунду, то вона не навчиться самостійності. Більш того, вона не навчиться бути уважною до інших людей, помічати їх потреби, не навчиться співпереживати. Будь-яка француженка інтуїтивно відчуває: час від часу віддаляючись від дитини, вона надає їй неоціненну послугу.
Дуже важливо розуміти, що це не якась радикальна позиція. Я ні в якому разі не закликаю жінок негайно кинути все, виїхати на три тижні на спа-курорт, займатися тільки собою й забути про дитину. Мова про те, щоб спокійно визнати: якщо ви проводите весь час разом із кимось (неважливо, наскільки ви обожнюєте одне одного) — ви рано чи пізно почнете одне одного дратувати. І це стосується не тільки вас, а певною мірою торкається й вашої дитини.
Наскільки ефективне це просте правило — час від часу відпочивати один від одного –, я буквально щойно випробувала на собі. Ми з одним із моїх п’ятирічних близнюків минулого тижня були на канікулах у моєї мами. Вона йшла з ним кудись на дві-три години, і коли ми знову зустрічалися, то були так раді один одному, нам було чим поділитися. Короткі розлуки вносять у стосунки свіжість! Це завжди новий досвід і нові враження. Це ковток гірського повітря, джерело енергії. І це необхідна умова для міцності будь-яких людських стосунків, у тому числі — матері й дитини.

5. Забудьте про почуття провини

Немає ніякого сенсу відчувати почуття провини перед дитиною за те, що ви працюєте. Це абсолютно деструктивне почуття, яке все одно нічого не змінить. У вас все одно не з’явиться більше часу на спілкування з малюком. Головне, що ви можете зробити, — це по-справжньому бути з дитиною, коли ви вільні. Не просто бути присутньою на прогулянці, базікаючи по телефону з подругою, а дійсно проводити час із дитиною. Ви не повинні постійно турбуватися про малюка, коли ви на роботі, не повинні картати себе за те, що ви не тільки мама, але й колега, подруга, дружина. Єдине, що ви, мабуть, повинні своїй дитині, коли поруч із нею, — це бути спокійною й бути «тут».
А ще виховуйте у своїх дітях терпіння. Раніше я думала, що це вроджене вміння, яке або є, або немає. Французи ж сприймають терпіння як якийсь м’яз, який можна і потрібно тренувати, причому з раннього віку. Не схоплюватися з-за столу, якщо ви працюєте, а дитина просить подивитися, яку вежу з кубиків вона побудувала. М’яко поясніть малюкові, що ви виконуєте важливу роботу, і попросіть трохи почекати. Спочатку малюк почекає кілька секунд, але потім і кілька хвилин. Він навчиться розважати себе сам під час очікування і справлятися зі своїм розчаруванням. Для дитини ця навичка життєво необхідна, вважають французи, — тільки так вона дізнається, що не є центром всесвіту, і навчиться дорослішати.

6. Не ставайте «мамою-таксі»

Це правило безпосередньо пов’язане з попереднім. Не прагніть компенсувати дітям власну відсутність величезною кількістю гуртків та розвивальних занять. Парижанки, вибираючи позашкільні заняття для дітей, завжди зважують, як це вплине на якість їх власного життя. Матусю, яка цілий день возить дитину з одного гуртка в інший, у Франції ніколи не назвуть самовідданою. Тим більше не оцінять, якщо вона робить це за рахунок своєї роботи. Про таку маму скажуть, що вона зовсім втратила відчуття рівноваги. Та й дітям подібна жертовність абсолютно ні до чого. Звичайно, дитині корисно ходити в басейн або на уроки музики, але в неї обов’язково має залишатися час на самостійні ігри вдома. Зайві навантаження (психологічне й фізичне) будуть тільки шкодити дитині.

7. У стосунках батьків є царина, у якій дитина не бере участі

Ніколи не забувайте: основою сім’ї виступає подружня пара. Завжди знаходьте час, щоб побути з чоловіком удвох. У Франції весь батьківський простір належить дитині тільки перші три місяці. За аналогією з президентським терміном, французи називають цей період «перші сто днів». У цей час дитина може спати в одній кімнаті з батьками і навіть у їхньому ліжку. Але потім малюка привчають спати у своєму ліжечку й у своїй кімнаті. Ваша подружня спальня повинна стати тим місцем, яке належить тільки вам двом. Діти не можуть входити до батьків, коли їм заманеться. Дитина повинна точно знати — у батьків є та царина життя, у якій вона не бере участі.
Одна француженка якось сказала мені: «спальня моїх батьків була священним місцем у будинку. Потрібен був дуже вагомий привід, щоб зайти туди. Між батьками завжди існував якийсь зв’язок, який ми, діти, сприймали як велику таємницю». Мені здається, це дуже важливо для малюка. Адже якщо він буде вважати, що все вже знає і в дорослому світі немає нічого загадкового — навіщо йому дорослішати?

8. Не вимагайте від чоловіка рівноправної участі в домашніх справах і догляді за дітьми

Навіть якщо ви працюєте нарівні з чоловіком (і навіть якщо ви працюєте більше за нього), не вимагайте, щоб чоловік приділяв дому й дітям стільки ж часу, скільки ви. Нічого, крім невдоволення та роздратування, це не викличе. На відміну, скажімо, від американок із їх феміністським настроєм, француженок рятує старомодний прагматизм. Звичайно, багато парижанок із задоволенням поклали б на чоловіків більше хатніх турбот, але й чимало мам давно погодилися з нерівноправністю щодо розподілу обов’язків. І це значно полегшує їм життя. Загальна гармонія у стосунках для француженок куди важливіша, ніж рівність у правах. Вони сприймають чоловіків як окремий біологічний вид, навіть кращі представники якого від природи не здатні виконувати домашні справи.
Це не означає, що чоловіки не роблять нічого. Французькі мами вважають, що конфліктів у родині буде менше, якщо в кожного є свої домашні обов’язки, нехай і нерівнозначні за витратами сил і часу. Не вимагайте від чоловіка більше, ніж він готовий зробити для вас. Краще найміть пристойну служницю, а самі зайвий раз займіться сексом.

9. Вечір — час дорослих, а один вихідний на місяць — ваш «медовий вікенд»

Усі французькі батьки, яких я знаю, раз на місяць вивільняють вихідні тільки для себе. Ні робота, ні діти цьому не завадять. Відкладіть справи, випровадьте дітей до бабусь і дідусів, відвезіть малюків з нянею за місто або їдьте за місто самі. Валяйтеся в ліжку, відсипайтеся, снідайте довго і з задоволенням, дивіться кіно ... дозвольте собі розслабитися й нічого не робити. Такий домашній медовий вікенд раз на місяць влаштовують собі всі французькі батьки. І найголовніше, вони абсолютно не відчувають з цього приводу жодних докорів сумління. Це цілком природне й нормальне проведення часу навіть для дуже люблячих батьків.
Решту ж часу французькі батьки дуже строго стежать за тим, щоб діти лягали спати своєчасно. Після вечірньої казки або колискової дитина повинна лежати в ліжку. «Час для дорослих» — не з силою відвойований рідкісний привілей, ні, це базова людська потреба, батьківське право, якщо хочете. Французи переконані, що запорука щасливої родини — щасливі й люблячі батьки. Відверто поясніть це своїм дітям — вони зрозуміють.

10. Правило десяте: бос — це ви

Це найскладніше (в усякому разі, особисто для мене) правило французького виховання. Усвідомити, що рішення приймаю я. Я — бос. Не диктатор — це істотно (!) — А бос. Я даю дітям багато свободи там, де це можливо, враховую їхні думки й прислухаюся до їхніх бажань, але рішення приймаю я. Пам’ятайте про це. На вершині вашої сімейної піраміди саме ви. Не діти, не ваші батьки, не вчителі і не няні. Командуєте парадом ви і тільки ви.
Звичайно, це складно. Це щоденна боротьба. Я ось до цих пір щодня знов і знову завойовую свою маленьку армію. Але я тепер точно знаю, діти краще розвиваються в межах чітко встановлених кордонів. Вони відчувають себе набагато впевненіше і спокійніше, коли знають, що за штурвалом стоїть дорослий. Навчіться в ключові моменти строго й упевнено говорити «ні». Навчіться спокійно, але твердо говорити дітям, що ви зараз будете робити. Ви відразу зрозумієте, коли у вас вийде, — самі відчуєте себе босом.

Джерело