Січень січе, лютий лютує,
Березень плаче,
квітень квітує,
Травень під ноги стеле травицю,
Червень збирає сіно в копиці...
Липень медовий бджілок чарує,
Серпень чудовий булки дарує.
Вересень трусить груші в садочку,
Жовтень гаптує клену сорочку.
Йде листопад, застеля килими.
Грудень надходить – початок зими.
Ф. Петрова

(Інсценування пісні «Зима»).

Зима.
Я Зима весела, іскриста.
Маю добрих помічників:
Дід Мороз в грудні груддя збиває;
Вітер у січні січе, завиває;
Ну а лютий, хоч як не лютує,
моїй владі кінець він віщує.
Прошу виконати мої завдання

(роздає загадки, просить вирізати сніжинки).

Ведуча. Точка відліку зимового циклу 4 грудня – це день Введення в храм Пресвятої Богородиці. З цього дня в хліборобському розумінні починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7 квітня). А з грудня місяця по всій Україні починають розучувати колядки і щедрівки.

(Співають «Добрий вечір тобі, пане господарю» ).

(Співають «Ой чи є, чи нема пан господар вдома» ).

Засівна
(Хлопчики посівають)
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Щоб родило на землі,
Щоб був хліб на столі,
Щоб водилися пернаті –
І без чубка і чубаті.
Щоб не знали всі біди,
Нехай прийдуть гаразди.
Щоб капуста головчата,
А петрушка — корінчата,
Часник – як бик.
Цибуля — як зозуля,
Пшениця – як рукавиця.
Щоб була з дітей утіха,
А грошей – півтора міха.
Щоб ви міряли гроші мискою,
А дітей — колискою.
Щоб у кожній кутині
Було по дитині.
Хай дасть нивка по сто кіп,
По сто тисяч один сніп.
Віншую вас з Новим роком,
Новим роком, довгим віком,
Щоб ви дочекали відтепер за рік
До ста літ!

Ведуча. Головні свята січня такі: Святвечір — 6 січня; Різдво Христове – 7 січня (колядують); Меланки – 13 січня (водять Меланку); Василя або Старий Новий рік – 14 січня (щедрують); Водохреща – 19 січня.
Усі члени родини урочисту хвилину Святвечора повинні зустріти вдома. У народі кажуть: «Боже борони десь заночувати в цю ніч – цілий рік будеш блукати по світу».
Щедрували в Новорічну ніч переважно діти та молодь (хлопчики). З колядками та щедрівками тісно пов’язані ігри – дійства «Вертеп», «Меланка», «Коза».

(Інсценування «Коза).

Ведуча. Перехідним містком від зимового до весняного обрядового циклу є день Стрітення –15 лютого.
Справжні весняні мотиви найповніше виражені в обрядах, приурочених до Благовіщення (7 квітня), Великодня, Юрія (6 травня) і звучали від дня Сорока Святих мучеників (22 березня).
У східних районах України в цей день молодь «розпочинала вулицю» — своєрідне весняне дозвілля, яке тривало аж до Семена (14 вересня). Одвіку наші предки зустрічали настання весни обрядовими дійствами зі співами і танцями. Розпочнімо ж і ми весняне священнодійство.

1-й учень.
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати!
Зиму проводжати!
Ой, весна в човночку,
Літечко в возочку!

2-й учень.
Ой виходьте дівчата,
Та в сей вечір на вулицю –
Весну красну стрічати,
Весну-красну вітати.

(Виконують «Веснянку» ).

Весна.
А ось і я, весна-красна, Іди собі люта зимо, Тепер моя черга прийшла! Куди ступлю – там сонце сяє, Усе навколо оживає, Іду, пробуджую від сну Всю землю чарівну.

Весна. Березню, Квітню, Травню, женіть швидше Сніговійницю, заквітчуйте землю.

(Розкидають квіти).

(Сценка «Ой, весна, весна, днем красна»).

Ой, весна, весна, днем красна,
Що ж ти, весно, нам принесла?
— Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця
І усяка пашниця.
Ой, весна, весна, днем красна,
Що ж ти, весно, нам принесла?
— Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко,
А вам, дівчата, по вінку
З хрещатого барвінку,
А вам, парубки, по кийку –
Гоніте товар на гірку,
А вам, бабусі, по ціпку –
Попід хатами ходити,
Малих діточок глядіти.
Ой, весна, весна, днем красна,
Що ж ти, весно, нам принесла?
— Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко,
Ще й зеленую травицю
І холодную водицю.
Принесла я вам ягнятко,
Ще й маленькеє телятко.

3-й учень.
Ой минула вже зима,
Снігу льоду вже нема.
Ой нема, ой нема,
Снігу, льоду вже нема.

4-й учень.
Прилетіли журавлі
Й соловеєчки малі.
Ой малі, ой малі,
Соловеєчки малі.

5-й учень.
Лугом квіти вже цвітуть,
Вівці травку вже пасуть,
Ой пасуть, ой пасуть,
Вівці травку вже пасуть

6-й учень.
Ми веснянку співаймо,
Весну красну вітаймо!

(Виконують пісню «Веснянка» ).

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко.
На наші квіточки,
На маленькі квіточки
На маленькі діточки.
Тут вони граються,
Тебе дожидаються.

Вірш-гра
Дробу-дробу-дробушечки
Наївшися петрушечки.
Наївшися лободи,
Гиля, гиля до води.

(Гра «Подоляночка» ).

Ведуча. Головні свята весни: Сорок святих – 22 березня; Благовіщення — 7 квітня; Великдень або Пасха.

І завершує весняні обрядові дійства Свято Ярила (Юрія) 6 травня. Це свято повного сходження на землю духа весняного сонця, коли вже розвинулась природа.

(Пісня «Ой зелене жито, зелене»).

Ведуча. Тут і Зелені свята до нас завітали (кінець травня — початок червня). Це свято приурочувалось родючості полів і вшануванню зеленого світу рослинності. За стародавніми уявленнями, люди могли посмертно ставати рослинами або людиноподібними істотами — русалками, мавками, що живуть у лісах, полях, водах. Вони могли оберігати людину від хвороби, а поле від стихії, але могли й шкодити: потолочити жито, заманити юнака чи дівчину в свої ігри і залоскотати.

(Сценка «Ой біжить, біжить мала дівчина»).

Ой біжить, біжить мала дівчина,
А за нею да русалочка:
– Послухай мене, красная панно,
Загадаю лиш три загадки.
Як угадаєш — до батька пущу,
Не угадаєш — із собою візьму.
– Ой що росте та без кореня,
Ой, що біжить та без повода,
Ой, що росте та без цвіточок?
Панночка загадок не вгадала,
Русалка панночку залоскотала.
Проведу я русалочки до бору.
Проведу я русалочки до бору,
Сама вернуся додому!
Проводили, русалочки, проводили,
Щоб до нас русалочки не ходили,
Да нашого житечка не ламали,
Да наших дівочок не лоскотали,
Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівочки у віночку.

Ведуча. Тихо з полів зайшло в село літо. В цей час достигають різні ягоди, особливо суниці, достигають уночі, при зорях, і тому стають схожими на росу, що випала із зірок. І хоч невелика ця ягода, а весь ліс і всяк, хто ходить у ньому, пахне суницею.

Літо.
Щедре я й багате,
Люблю працювати,
Також – жартувати.
Це найкраща пора –
Відпочинок школяра.

– Ану розгадайте мої жартівливі загадки (загадує).

(Пісня «Ой на горі жито, сидить зайчик»).

Ведуча. 7 липня – свято Івана Купала. Воно прославляє життєдайні сили природи, її найсильніших стихій: сонця (вогню) і води. Святково вбрані дівчата запалювали на дереві свічки, кружляли навколо, а потім пускали вінки на воду і дивилися: в який бік попливе віночок –звідти слід чекати судженого.

Заплету віночок
Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорні брови.
Ой пущу віночок
На биструю воду,
На щастя, на долю,
На милого вроду.
Ой поплинь, віночку,
Прудко за водою,
На щастя, на долю
Милому зо мною.

Ведуча. Постояло літо біля кожного тину, городу та й взялося до свого ділечка, щоб усе росло, родило, і все аж навшпиньки стає, так хоче рости. (Діти розказують прислів’я).

1. Земля – наша мати, всіх годує.
2. Земля багата — народ багатий.
3. Дай землі, то й вона тобі дасть.
4. Земля потребує доброї погоди, доброго насіння, доброго робітника.
5. Земля-трудівниця, аж парує та людям хліб дарує.

(Виносять на рушнику хліб. Звучить пісня «Ходить гарбуз по городу»).

А.В. Цимбалюк
с. Новоєгорівка,
Кіровоградської обл.