Любімо дітей з розумом

6 помилок, яких можна уникнути

1. Висока вимогливість, або Чи повинна ваша дитина бути найкращою

Успіхи сина чи дочки задовольняють вас рідко. Може, ви вже занадто вимогливі? Замість того, аби заохочувати дитину сумлінно виконувати все, за що береться, переконуєте її, що вона повинна бути найкращою. А це занижує самооцінку дитини, яка переживає, що підводить батьків. Хвалити дитину треба за старанність, а не за результат, щоб зміцнити її віру у власні сили і заохотити до праці.

2. Придушування емоцій і почуттів, або Хлопчики не плачуть

Дітей часто переконують у тому, що переживання негативних емоцій (злість, розчарування, незадоволення, жаль тощо) — це щось майже непристойне Поради (чи накази) типу «Хлопці не плачуть» (бо не повинні виявляти слабкості) чи «Не сердься» (бо не випадає) придушують природні почуття, а це негативно впливає як на емоційний розвиток, так і на здоров'я дитини.

Поясніть дитині, що кожна людина переживає, залежно від обставин, різні почуття, з яких одні приємні (радість, любов), інші — ні (смуток, розчарування і т. ін.), і це цілком нормально. Діліться своїми враженнями («У мене сьогодні був прикрий випадок на роботі...»).

Дитина повинна знати, що дорослим теж буває соромно, незручно, вони сердяться і розгублюються...

Якщо дитина чогось злякалася, не переконуйте її, що це не страшно або що не болить, коли вона, приміром, забила коліно («Перестань, це ж не болить!»), бо врешті-решт дитина вирішить, що її почуття нічого не значать.

3. Забагато опіки щодня, або Зроблю це за тебе

Часто родичам здається, що вони мусять захистити дитину від болю і розчарувань, яких колись зазнали самі Виручаєте п в різних ситуаціях, таким чином поз-бавляючи дитину можливості набути життєвого досвіду, повчитися на власних помилках, чим ПІДСВІДОМО переконуєте дитину, що вона не здатна дати собі раду сама.

Якнайчастіше дозволяйте дітям виявляти ініціативу і самостійно робити вибір (звичайно, в міру її можливостей). Скажімо, малюк хоче пити з того, а не з іншого горнятка, - уступіть йому.

4. Надмірна дисципліна, або Діти і риби не мають голосу

Кожна дитина, навіть найменша, має право на власну думку Не йдеться про те, щоб уступати малюкові, якщо йому захочеться вийти, наприклад, на мороз роздягнутим Однак не варто наполягати на своєму тільки тому, що ви дорослі (і знаєте все краще) або знервовані Скажімо, ви повертаєтесь увечері з роботи, а в раковині повно брудного посуду, хоча домовились з сином, що він його помиє Не заявляйте категорично, що не дозволяєте йому тиждень сідати за комп'ютер, хоча б тому, що не зможете проконтролювати виконання такого покарання.

• Не забороняйте дитині нічого під впливом емоцій, бо замість того, щоб розв'язати конфлікт, ви тільки його поглибите.

• Забороняйте такі речі, які можна проконтролювати. Якщо дочка повернулася пізно, не заявляйте, що тепер упродовж місяця не випускатимете її з дому, бо це не реально. Краще дати дитині можливість вибору: або вона прийде вчасно, або наступної суботи справді сидітиме вдома.

• Впроваджуйте дисципліну, щоб вчити, а не зганяти на дитині злість чи стрес.

5. Брак послідовності і рішучості, або Не кидайте слів на вітер

Це найпоширеніша помилка батьків. Дитина розгублюється і врешті-решт, не знаючи, чого від неї все-таки хочуть, починає поводитися так, ніби випробовує межі вашої витримки і толерантності.

• Не виправдовуйтесь браком часу чи стресом. Якщо вже щось забороняєте («По магазину не бігають», скажімо, чи «Наступного разу залишишся вдома»), обов'язково домагайтесь виконання заборони.

• Дотримуйте слова - будь-якою ціною виконуйте обіцяне.

6. Суперечливі вказівки, або "А тато мені дозволив..."

Дуже важливо, щоб в усіх виховних питаннях батьки діяли заодно, бо діти маніпулюватимуть суперечностями, виправдовуючи свій непослух.

• Треба обговорити спірні питання без присутності дитини і дійти єдиної думки щодо її виховання.

• Якщо не можете погодитись у якихось питаннях, зверніться до спеціальної літератури з цього приводу і виробіть спільне рішення.