АКРОВІРШОВА АБЕТКА

* * *
А - з неї діти починають
Буквар читати з ранніх літ.
Екзамен перший свій складають,
Тож треба знать її як слід.
Коли вже вивчена вона, -
Авжеж, прислужиться сповна.
* * *
Біжить, рудувата, вона по землі,
Із гілки на гілку стрибає,
Ладненько складає горішки в дуплі,
Очиці хитресенькі має.
Частуєш - приймає у лапки малі,
Кусає, як хтось нападає.
Ану ж бо, хто перший вгадає?
* * *
Вона живе в селі і в місті,
Обіч доріг, де є гаї,
Роками не міняє місця.
Осівши, в теплії краї
Не кличе діток відлітати,
Аби де стане зимувати.
* * *
Гостинець гарний для дітей.
Однак твердий дарунок цей.
Раптово з'їсти не вдається,
І зернятко тому дається,
Хто вилупить його візьметься.
* * *
Давно ця річка славна
Народи три єднає
І в Чорне море плине.
Простори України
Розкошне прикрашає,
Очиці милує дитини.
* * *
Еге ж, водила у мандрівку:
Коли в музей, коли по місту.
Сьогодні ж під дзвінку сопілку
Команду привела до лісу.
Усюди пташечки щебечуть,
Радіють діти: от маївка!
Спочили добре, аж надвечір
Ішли додому. Для малечі
Яка ж то випала мандрівка!
***
Жовтіють на дубовім вітті,
Осінній час - трусить пора.
Летять вони додолу миттю,
У торбу їх лісник збира.
Ділянку знайде залюбки,
І там з них виростуть дубки,
* * *
Зранку, вдень і в надвечір'я
Облітаю ліс уздовж і вшир я.
Занесу своє яєчко
У чуже якесь гніздечко.
Легко всівшись на суку,
Я роки лічу: ку-ку!
* * *
Його зловив я на гачок,
Оглянув зблизька переможно.
Рибина - з гострих колючок,
Жаль, доторкнутися не можна.
* * *
Кому не хочеться літати?!
О, дуже заздрять малюки
Сміливцям, котрі заповзято
Мандрують в небі, аж зірки
Овіяні геройством їхнім.
Найпершим став із них Гагарін,
А інші відлітали в парі,
Вже й уп'ятьох були в польоті.
Тепер скажіть, як звуть пілотів.
* * *
Ліс зранку звірів будить,
І вони тікають вглиб.
Стиглий ліс рубають люди,
Он машини вже прийшли.
Свист пилок, сокирний стукіт -
І бруски лягли в ряди.
Кажуть, ліс рубати - не штука,
А візьми-но, посади.
* * *
Майструвати будем? Раз, два, три!
Отже, в руки ти його бери.
Лиш ударить ним як слід зумій,
Оком кинь: де цвях, де палець твій,
Так, щоб враз не скрикнув: ох!
Отепер збагнув усе? Хутчій
Катер майструватиме удвох.
* * *
Носять цей цукристий сік
Ех і дружні бджоли з цвіту!
Кожна з них із року в рік
Так бере його щоліта.
А для тебе не секрет,
Роблять з чого бджоли мед?
* * *
Росте ця лікувальна квітка
Опріч лісів, іще в полях.
Малі й дорослі знають шлях,
Аби її добути влітку.
Шовкові коси пломеніють,
Коли настоєм їх помиють.
А що, скажіть, за квітка, дітки?
***
Сіла на берізці білобока,
Обережно примощується вона,
Роздивляється, щоб ненароком
Обіч десь не пропустити кабана,
Каню, лиску, зайця, вепра чи людину,
А помітила - скрекоче без упину.
* * *
Тут, у лісі, - містечко дитяче,
А навкруг - усе сосни й дуби,
Біганина, і сонце неначе
Із дітьми поряд м'ячиком скаче
Розшукати під листям гриби.
* * *
У лісі сосни з ревом диким
Раптово зрізав сильний шквал,
А також не одна осика,
Гойднувшись, впала наповал,
А дзуськи, буре, хоч ти й зла,
На дуба сили не знайшла!
* * *
Фіолетовий, рожевий, білий, жовтий,
Інші кольори ця квітка має.
Ароматом віє, як її знайшов ти,
Ліс весною пахне весь розмаєм.
Кожен знає квітку цю духмяну,
Ах, і гарна, ще на неї глянем!
* * *
Хвалить його кожен,
Любить його кожен.
І дня ми прожити
Без нього не можем.
* * *
Це - ще молоде створіння,
А борідку носить білу.
Погризе з кущів пагіння,
Еге-ге, й ріжки націлить,
Ніби справжній задерика...
Я його до травки кликав.
* * *
Чого ходить по болоті?
А щоб жабку там спіймати,
Принести в гніздечко потім
Любим діточкам пухнатим.
Як то добре дбає мати.
* * *
Ширяє над лісом високо,
У поле заверне, що обіч.
Лиш тільки прицілиться оком
І зразу пірнає на здобич.
Кроликів, пташенят забирає,
А часом і курку хапає.
* * *

Н.А. Скоропльот, викладач педагогічного училища
м. Кременчук, Полтавська обл.