Валентина БОНДАРЕНКО
АБЕТКА

Гарна книжка є у брата,
В ній малюнки і слова.
Каже брат: — Учись читати,
Книжка стільки див хова!
Про ліси і про моря,
Про птахів і про звірят,
Про чужий і рідний край,
Тож, з  АБЕТКИ починай!

          А

Ось найперша буква „А” —
Акварель, авто, айва.
Антилопа, апельсин,
Андріян — Антонів син.
Антарктида, альбатрос,
Ароматний абрикос.
Алла з Африки: — Алло!
Тут алое зацвіло!

          Б

Ген рябе траву скубе!
То бичок, на букву „Бе”.
Брат Борис бичка пасе,
Бабця бублики несе.
Ось баран керує хором —
Бурундук, борсук, бобер
Баранові дружно вторять
І лунає бором: — Бе–е!

          В

Буква „В” — волошка, врода
Вітер, верби, водоспад.
Віра, Віктор і Володя
І вишневий диво-сад.
Там Варвара вишні рвала,
Трохи з дерева не впала!
Поможіть Варварі злізти,
Щоб варення взимку їсти!

          Г

Горобці, гагари, галки,
Голуби і снігурі,
Гуси, грифи і пеганки
Й гордовиті глухарі.
Ген летить на виднокрузі
Щиглик, пір’ячко благе...
Всі оці пернаті друзі
Мають в назві букву „Ге”.

          Ґ

Ґандзя з ґанку поспішала,
Впала й ґудзя відірвала!
Ґречний ґазда вийшов з хати
Ґандзі гулю лікувати.

          Д

Дядько дягіль покосив,
Дітям дудок наносив.
Дрізд узяв одну дуду
І радіє: — Ду-ду-ду!
А деркач: — Оце подія!
Я дудіти теж умію!
Знаю ноти „До” і „Ре”,
Та у горлі щось дере...

          Е

На етюди бігла Емма
І тримала ескімо.
Враз Еміль, Петро, Ярема:
— Е...не їж, гуртом  з’їмо!
Емма — стриб на ескалатор
І швиденько на перон!
— Ет, майну десь на екватор,
Вас тут, певно, ескадрон!

          Є

Єгер стрів єнота в лісі:
— В тебе добра шуба є.
Ти ніколи зовсім лисий,
Наче люди, не стаєш.
Лисий дід Єгор і брат
Баби Єви, дід Євстрат.
Голомозий і Євмен
І старий лісник Євген.

          Ж

На жасмині я сиджу
І від жаху весь дрижу.
Попадусь я журавлю —
Вхопить жваво, без жалю!
Їв би жито, жабенят,
Чи желе з ожини,
То спокійно жученя
Спало б на жасмині!

          З

В зоопарку стогне зубр,
Заболів у зубра зуб.
Зебра зубру: — Замовчи!
Звіробоєм полощи!
А зозуля: — Та не вір!
Вирви зуб оцей простий.
Ти ж такий заможний звір —
Заміни на золотий!

          И

Здибав лис рибалку видру:
— Ви хоч раз гуляти вийдіть!
Всі ви, видри, від води
Не відводите вуди!
Краще б рибу не ловили,
А хотів би я , аби
Всі ви, видри, полюбили
Шишки, ягоди, гриби!

          І

Ловить Ігор карасі
Для своєї киці.
А Івасик — івасі
Ірочці — сестриці.
І сміється навіть рак,
Бо Івась не знає —
Оселедців аж ніяк
В річці не буває!

Ї

Ївга кізку подоїла,
Та зварила гарбуза.
Ївга кашу їла, їла,
Бо у Ївги є коза.
Їжу їли і дівчатка —
Їм же каша до смаку!
Ще й лишили їжачаткам —
Їх чимало у садку!

          Й

— Йой! Заплуталися ноги
У мойого діда йога!
Йорзав дідик по підлозі
Та й звалився у знемозі!
Бабця діда рятувала,
Йодом ліктя лікувала.
— Кидай вигадки чужі,
Краще йди й лови йоржів!

          К

Кит, калан і краб — у морі,
Качка й короп — у ставку.
Кінь і козлик — на просторі,
А калина — у садку.
Кури, киця, кропива,
Квіти вітер колива,
А Катруся у садочку
Кущ калини полива.

          Л

Буква „еЛ” — любов і ласка,
Літо, листя, лебідь, ліс.
Липка, яблунька гілляста
Й білий хлібчик на столі.
Над селом літає бусол,
Льон синіє на полях.
Ладки, ладоньки, ладусі,
Люлі-люлі, немовля.

          М

„еМ”, це — ми і мудра мама,
Мова, мир і молоко.
Мишка, музика, піжама
І Мурко, малий дряпко.
Це — Маринка і малина,
М’ята, мальви, місяць, мак.
Це — Михайлик і машина,
Море, марево, моряк.

          Н

Наша Ніна у неділю
Вишиваночку наділа!
І намисто, і віночок,
Нумо, дівчинко, в таночок!
Гнате, чом такий понурий?
Награвай на піаніно!
Ти ж, Назаре — на бандурі
І нехай танцює Ніна!

          О

Осінь, озеро, опеньки.
От-такий сосновий пень!
За Олегом йде Оленка,
Натомилися за день!
Ох і день сьогодні добрий,
Бо йдемо не голіруч.
Ось і сонечко за обрій
Закотилось, мов обруч.

          П

— Підросту — піду до школи,
Потім, певно, в поштарі.
— Я поїхав би на полюс!
— Я піду в перукарі!
— Я — в пілоти!  — Я — в поети!
— Я  пектиму пиріжки.
— Я шукатиму планети
І писатиму книжки!

          Р

Ранок, радіо, ріжок,
Ромчик хрумка пиріжок.
Радість, райдуга, роса,
Буква „еР” іще не вся!
Край, окраєць і країна,
Крила, крона, явори.
І вечеря, і родина,
І дари для дітвори!

          С

Світить місяць. Буква „еС”
Просто дивиться з небес!
Сонний песик устає —
Буква „еС” і в ньому є!
А сьогодні світле св’ято!
Стіл і гості. Пісня, сміх.
Паска, писанок багато,
Сяє сонечко для всіх.

          Т

Буква „Т”. Її багато!
Теплохід, мости і порт.
Буква „Т” — у слові „тато”,
Капітан, робота, спорт.
В хаті стіл і скатертина,
Тиша, квіти, ветеран.
По стежині йде дитина.
Над Карпатами туман.

          У

Чуєш пісню журавлину
Угорі? „Курли, курли!”
Через рідну Україну
Пролітає білий клин.
Як Улянка сумувала!
Та уговтались жалі.
Бо, коли пора настала,
Повернулись журавлі.

          Ф

І фанфари, і фагота
Вже придбали для Федота.
А малого Феофана
Хоч тягни від барабана!
— Файні хлопці! — каже Федір, —
Ви приходьте  на урок.
І, якщо Федот не ледар —
Буде фабрика зірок!

          Х

Хрущик хліба захотів
І до хатки полетів.
Та у хатці лиш халва,
Бо хрущиха хліб хова.
А хрущиха та лиха
Бідолаху випиха:
— Хочеш хліба, мій хороший,
То ходи до ховраха!

          Ц

Ось цікава буква „Це” —
Цифра, цяця, цирк, яйце.
Цвіт цикорію, ціна
І Цецілія сумна.
Цап Цецілію поцілив,
Хоч за цуциком ганявсь.
Як Цецілія вціліла —
Так ніхто і не дізнавсь.

          Ч

Чиста річечка тече.
Познайомтесь, буква — „Че”.
Чарівник, чоло, чалма.
Чижик був — тепер нема!
Черепаха, черевик,
З чорним чубом чоловік
Наливає в чашку чай,
П’є без тебе. Вибачай.

          Ш

Дощ за шибкою шумить,
Кішка в кошику сидить.
Мишка — хвать пахучу шкварку
І швиденько — шусть у шпарку!
Кішка — стриб! Та знає миша,
Що вона, таки, хитріша.
А була б та шпарка ширша,
То пропала б наша миша!

          Щ

Вгледів лящика щупак
Й надяга плаща, дивак.
Бо в ляща колюча спинка,
Ніби щітка, чи щетинка.
Та вже має лящ науку
І в кущі мерщій втіка.
Щупачок — майбутня щука,
В неї ж паща  от-така!

          Ь

Ось погляньте — Ь — знак м’який,
Задоволений такий!
Він у реченні бува
Так пом’якшує слова!
„ Ген стоїть маленька донька
Й простяга свою долоньку.
Ненька вишеньку дає.
З-під землі джерельце б’є.”

          Ю

Дід Юхим і внук Юрасик
Ловлять в озері в’юнів.
Клюнув ще один карасик
Й три колючі окуні.
Кличе дід стареньку Дуню:
— Зараз ватру розпалю,
Казанок неси, бабуню,
Дуже юшку я люблю!

          Я

Ось алея яворова,
Яків м’ячика ганя.
Ось телятко і корова,
Ось ягничка і ягня.
Яструб ящірку шукає.
Яна яблука несе.
Я вже всю абетку знаю!
Я щаслива. От і все.