Станіслав ШАПОВАЛОВ
ТВІЙ БУКВАРИК

А ВИ ЗНАЄТЕ, ЧОМУ?

А ви знаєте, чому
Всі корівки кажуть: «Му»
Песик — «Гав», баранчик — «Бе».
Котик — «Няв», а кізка — «Ме»,
Жабка — «Ква», а ворон — «Кар»?.
Це тому, що кожен з них
Має змалку свій буквар.

А
Африканській антилопі
Не сподобалось в Європі:
Мало влітку там тепла,
А зима — холодна, зла.

Б
На старій сосні в дуплі
Живуть білочки малі.
Ці руденькі гризуни —
Акробати-стрибуни.

В
Вужик виліз на сосну
Не заради слави.
Із птахами він весну
Захотів прославить.

Г
Зійшли сніги. Втекли морози.
Весна з горба вже їде возом.
Гусак із радістю ґелґоче:
«В ставку купатимусь до ночі»

Ґ
Ґедзь гойдався на ліщині,
Їздив верхи на коні.
Захотів ще й на хлопчині,
Та хлоп'я сказало: «Ні!»

Д
Дятлик майстер: тук, тук, тук! —
Відлетів трухлявий сук.
Гарне видовбав дупло —
Буде білочці житло.

Е
Забіг страус за горбок,
Встромив голову в пісок.
Верблюд засміявся:
Ото-то сховався!

Є
Траву, грибки, сунички
Несе єнот до річки.
Помиє все разів із шість
І тільки після цього з'їсть.

Ж
Журилася жабка:
«Вже скоро зима,
А в мене ні шапки,
Ні шубки нема.
Доспіла калина,
Став голим кленок,
А тут ні кофтини,
Ані чобіток.
Зариюся в мулі
И просплю до весни,
Де раки заснули,
В'юни і лини»

З
Хліб — усьому голова,
А вухань проспав жнива
І тепер в зимову пору
Мусить гризти мерзлу кору.

И
Хтось із лісу крикнув: «Ич!»
Може, діти, може, сич.
А можливо, ехо знову
Загубило десь півслова.

І
— Булько-індик,
Іди в курник!
А він на всіх булькоче —
Окрему хату хоче.

Ї
— А чому це їжачок
Та такий колючий?
— Це щоб ти його, дружок,
Не чіпав, не мучив.

Й
Тато йоржика впіймав,
Син з гачка його знімав:
— Ой-ой-ой, який колюка —
Поколов плавцями руку.

К
Гей, корівко, гей, Красольо,
Ти скажи своїй теличці,
Хай не смиче нашій Олі
Синій бантик на косичці.

Л
Вчить синочка тато півник,
Що лисиці нема рівних:
Дуже хитра, спритна, ловка —
Обдурила навіть вовка.

М
Моржик любить океан,
Мавпа — пальму і банан,
А ведмідь — ліси дрімучі,
Мед і ягоди пахучі.

Н
Замість носа носоріг
Дуже гострий має ріг.
Ним горіхи він завзято
Коле в джунглях мавпенятам.

О
Ослик, бува, стане —
И з місця ні на крок!
Отакий у мами
Упертюх синок!

П
Песик мав забаву
Із самого ранку:
Прогнав з тину ґаву
І кота із ґанку,
Налякав куряток,
Гавкнувши на квочку,
Скрізь навів порядок
Та й ліг в холодочку.
Але не для того,
Щоб спати-дрімати,
А рідну господу
Щоб сторожувати.

Р
Рись — у лісі королева,
Не боїться навіть лева.
Та цій киці ти не вір,
Бо вона — підступний звір.

С
Ну й морока у сороки!
Сорочата вчать уроки.
І стрекочуть, і регочуть —
Видно, вчитися не хочуть.

Т
В морі синім тюлень
Ловить рибу щодень.
Із малесеньких літ,
Так, як тато і дід.

У
Заповз на дерево удав
І дуже мавпу здивував.
Сказала мавпа: — Чудасія!
Він вміє так, як я не вмію.

Ф
Фазан Феофан
Фарбував паркан,
А маленьке фазанятко
Фарбувало ззаду татка.

X
Спритний Хомка-хом'ячок
Хазяйнує в полі:
За стручком зрива стручок
Стиглої квасолі.
Як зірве — одразу в рот,
За щоку ховає.
І міркує: «Ну й город!
Стільки урожаю,
Що наїмся й про запас
На зиму надбаю».

Ц
Цапочку гостророгий,
Дивися-но під ноги!
Не наступи на жабку
Не обдери їй лапку.

Ч
У негоду черепаха
Під своїм великим дахом
Може зразу заховать
Півмурашника мурашок,
Сотні три малих комашок
І хрущів штук двадцять п'ять.

Ш
Довго дощ калюжі міряв.
Помарнів осінній день.
Одягнувши плащик сірий,
Не співає шпак пісень.
— Відлітай, шпачок, у вирій,
Ми дамо шпаківні лад.
Поживеш там на квартирі —
Й на весні вертай в наш сад.

Щ
Бились щука з щупаком —
Люті ненажери.
Рак злякавсь, махнув хвостом
І втік до печери.

Ь
Пасеться кінь,
А поруч — тінь,
Їх і на мить
Не розділить.

Ю
Юрик любить бережок,
Кручу під рікою.
Не заманиш у садок
Пташечку весною.
Нірку зробить у землі,
Там гніздо влаштує:
Дітки виростуть в теплі,
І кіт не вполює.

Я
Запитала внучка:
«Як цих тваринок звати?»
«Зветься кожна із них — Як:
Доня, батько й мати».