Мирослава МЕЛЬНИЧУК
МАМИНА АБЕТКА *

Антилопа нині в полі
напаслась трави доволі.
Потім азбуку читала,
з букви А розпочинала.

Білка сушить на шнурочку
шишки, яблучка й грибочки:
добре все на зиму мати —
так не страшно зимувати!

Вовчик нині клопіт мав:
вовченята доглядав —
поки бігала вовчиця
до ставочка по водицю.

Гуси гарно одяглися
і у гості подалися —
у газелі іменини:
ґречно просим на гостини!

Ґава ґудзик пришивала,
потім ґанок підмітала —
не сидиться без роботи
нашій ґаві у суботу.

Диво в лісі небувале —
дикобраза не впізнали:
шубку з гострих голочок
дав помірять їжачок.

Едельвейсами вгорі
світять зорі лісові
і на луки, й на поля:
спить натомлена земля.

Єнот від річки похапцем
прибіг із повним відерцем:
він поливає свій город —
збере рясний врожай єнот!

Індик надувся і гелгоче —
прогнати всіх із двору хоче:
самому сумно в світі жити —
вже краще гратися й дружити.

Їжачок ішов у ліс,
він на голках листя ніс:
листя, листячка й листочок
ще й малесенький грибочок!

Йоржик плив у магазин,
щоб купити апельсин:
ось який чудовий м'яч —
грайся, синку, і не плач!

Коник їде через міст:
пишна грива, довгий хвіст!
Їде коник, їду я —
гарна пісенька моя!

Лисичка лісом в гості йшла,
у лапках ласощі несла:
зрадіють левенята —
солодке буде свято!

Мишка ділить мандарин:
діток сім, а він — один!
Краще, мабуть, вже зернята
будуть їсти мишенята!

Норка висунулась з дірки —
затишна у неї нірка!
Їздить тільки на авто
в королівському манто!

Олень прудконогий граційно стрибає —
один тільки вітер його здоганяє.
Де трави пахучі, де луки зелені
живуть тонкорогі величні олені.

Павук павутинку наплів у куточку
росинки на ній почіпляв, мов дзвіночки.
Блищить павутинка, весняна від мрій,
бо сонячний промінь заплутався в ній!

Рак у озері хатину
знай майструє без упину:
сонце зійде — в новій хаті
буде ранок зустрічати!

Сова не спить — вартує ніч.
Не можна їй склепити віч!
Усі навколо в лісі сплять
і лиш цвіркунчики сюрчать.

Термінова телеграма —
народилося теля!
Молочком напоїть мама
нетерпляче немовля!

Удав удавано заснув,
кільцями стовбур огорнув.
Уважно: не підходьте —
дорогою обходьте!

Фламінго над ставом стояли,
фіалки у хвилях гойдали...
Рожева феєрія сну
так схожа на вічну весну!

Ховрашок зерно ховає,
у комору все складає.
Золотистий колосок
тягне в нірку ховрашок.

Цуценя несе цвяшок,
пилочку і молоток.
Дошки і цеглина —
песику хатина!

Чапля чардаш танцювала,
чай у чашки наливала.
Черепаха й чайка човен
привезли гостинців повен.

Шимпанзе іде до школи
і радіє як ніколи:
вже, нарешті, буде знати
і читати, і писати!

Щедро щука кличе в хату,
в неї ласощів багато.
Щука має зуби гострі -
ви не йдіть до неї в гості!

Півень, заяць й дика рись
до ставочка подались.
Дружать в лісі просто так,
бо м'який у них є знак.

Юрик хвостиком махає,
він усе на світі знає —
і щебече без упину
навесні мала пташина.

Ящірка швиденько
перебігла міст —
зачепила гілку
й загубила хвіст!

* для мого любого синочка і всіх-всіх-всіх найменшеньких...)))

Джерело
"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.