АБЕТКА

А
Антилопа ходить пішки
І тренує свої ніжки.

Б
Білка підкида горішки
Просто так. Задля потішки.

В
Посадив ведмідь калину,
Поливав її щоднини.
І поспіли у калини
Ну не ягоди – перлини.

Г
Гусаки-диваки
Утікають від ріки,
А за ними гуски,
Гуски-боягузки,
Налякалися усі
Жаб у ранішній росі.

Ґґ
Ходив ґава,
Мов пава –
А ґавич –
Мов павич.

Д
Джміль сидить на конюшині
У пухнастій, у свитині.
Хоч і сонечко пече,
Та йому не гаряче.

Е
Ему мчить –
Не наздогнати.
Ему-страус –
Птах, малята.

Є
Єнот сміявся з бегемота,
Що бегемот не знає ноти,
Хоча і в нього, у єнота,
Знання тих нот – як в бегемота.

Ж
Жабка жабці каже: - Ква!
Чи здорова? Чи жива?
- І здорова, і жива –
- Ква!

З
Заєць котить капустину
По дорозі, у хатину.
Подарує по листочку
Любим доням і синочку.

И
И – великої немає.
И – слова не починає.

І
Індик надувся на кота:
- Гей, ти, сховай свого хвоста!
Я через нього не пройду!
Ти так розлігся, що впаду!

Ї
Їжачок із голочок
Пошив собі кожушок.
Як тут не радіти –
Буде шубка гріти.

Й
Йоржик з йоржиком дружив –
Йому ласти він купив.
Йоржики сміялися.
Йоржики раділи.
Йоржики ті ласти
Й разу не наділи.

К
Кішечка прийшла в наш дім,
Стало затишно у нім.
М’якесеньке це звірятко
Любим я, матуся й татко.

Л
Я – лисичка,
Я – сестричка
Не сиджу без діла:
Я гусятка пасла,
По гриби ходила.

М
Мавпа бігала, гуляла
Та пташок перекривляла.
Та на лишенько, бджола
Десь над вухом загула…
Що тут думати-гадати…
Та відомо що – тікати!

Н
Сів до столу носоріг
Наштрикнув на ріг пиріг.
Мучить думка носорога:
„Як пиріг дістати з рога?”

О
Купив ослик рахівницю,
Рахувати тепер вчиться,
Додавати й віднімати –
Бізнесменом хоче стати.

П
Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
- Ходи жито молотити!”

Р
Навпростець через малину
Равлик ніс свою хатину.
„Ох же й натрудив я ноги!
Нум, сховаю в хатку ріжки
І перепочину трішки”.

С
Свинка Хруня у калюжі
Замочила ніжки дуже,
На прогулянку не піде –
Чобітків узяти ніде…

Т
Тато-тигр, тигриця-мама
Тихо ходять чагарями.
Тигреня ричати вчиться –
Тигра всякий звір боїться.

У
У долині жив удав.
Удавав, що він все знав.
Удавав, що все умів,
У траві хвостом вертів.

Ф
Фазаниха й фазанята
Йдуть до озера гуляти.

Х
Ховрах забрів у колоски,
Поглянув на волошку
І в тихім подиві застиг –
Така вона хороша.

Ц
Цап із білою козою
Йдуть удвох до водопою,
А за ними козенята,
Білі-білі ноженята.

Ч
В чаплі
Чорні черевички.
Чапля чапа
До водички.

Ш
На тину усівся шпак
Та й насвистує гопак.

Щ
Щиглик щиро щебетав
Щигленяток научав:
Щоб щасливими вам стати –
Треба вміти щебетати!
Так, як мама,
Так, як тато,
Хай щебече щигленятко!

Ь
Я – не шість!
Я – м’який знак.
Це повинен знати всяк.
Я – не літера нова.
Я пом’якшую слова.

От наприклад:
Хміль і тінь,
Півень, заєць,
Сіль і кінь.
Далі сам подумай ти,
Де ще знак м’який знайти.

Ю
Юрок малий не слухав мами –
Юрив поміж очеретами.
Юрок малий попався в сильце.
Юннати лікували крильце.

Я
Як брикне ягнятко,
Ягнятко-малятко,
Ягниця: - Ой нене!
Яке ж ти у мене!

Використано вірші М. Пономаренко, О. Плавенчук, І. Складаного, П. Короля, О. Кононенка, Є. Гуцала, Леоніда Полтави, Г. Чубач, М. Чопик, Г. Верес, М. Ковалишиної, Олександра Олеся, Сашка Коваленка, С. Шаповаловa, Р. Скуби, А. Костецького, Г. Бойка, Г. Храпача.