Оксана Сенатович
У КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ
Азбука для Левка

Дід Левків, куди не ходить,
скрізь Левка з собою водить.
– А сьогодні, – каже дід, –
до музею наш похід.

АРБАЛЕТИ – княжі луки,
їх не можна брати в руки.
– А навіщо їх нам брати?
Ми ж не в тирі, щоб стріляти.

БУЛАВА не для Левка,
бо велика і важка,
щоб у крісло з нею сісти,
бочку солі треба з’їсти.

ВІЗ: в уяві вись і далі, –
внук стоїть і дід стоїть,
а той віз все далі й далі
їх везе углиб століть.

ГАКІВНИЦЯ – палка з гаком –
має триста років з гаком.
А без гаку?.. гаківниця –
то не ҐАВА, а рушниця.

ДОВБНЯ – довбнею – дубина,
без різниці їй, аби
де кілок, а де калина –
лиш наказ дали «довби!».

ЕКСПОНАТ – хай арбалет –
у музеї він предмет,
а предмети – експонати,
знай, не можна в руки брати.

ЄДВАБ, сувоями єдваб.
Єдвабом, доле, нас не ваб,
відріж хлоп’яткові на крайку,
а козакові – на китайку.

ЖОРНА все життя щось терли,
гори збіжжя перетерли.
Наш технічний вік машин
ледь їх випхнув на спочин.

– ЗУБ, дивися, зубрів зуб!
– Бачу зуб, а де сам зубр? –
зуб лежить собі без зубра,
а що робить зубр без зуба?

ІДОЛ зветься Світовидом,
він стоїть із гордим видом,
а Левкові дивно; – Ич,
в нього четверо облич!

ЇДЕЦЬ до рота їжу ніс,
до рота ніс, та не доніс,
бо скульптор вигукнув «замри!»,
а сам навіки вийшов з гри.

ЙОРЖ – не кит, йоржів хребет
довжиною в дециметр.
Та йоржа, як і кита,
не буває без хребта.

– КІНЬ тарпан – коня такого,
діду, бачив ти живого?
– Бачив раз, колись давно,
раз в житті, і то в кіно.

ЛІТОПИСЕЦЬ на картині
пише повість сивих днів –
про минуле України,
про нашестя ворогів.

МЕЧОНОСЕЦЬ – рицар грізний,
з голови до п’ят залізний,
у залізо вліз і, схоже,
з нього вибратись не може.

НАГАЙ, НАГАЄЧКА І НІЖ –
ото зібралась компанійка,
її девіз: «грабуй і ріж»,
під ясним гаслом «благодійка».

ОРДИНЦІ сунуть з України,
як ситі хмари восени.
Левкові дивно із картини:
– А де ж ординців ордени?

ПЕРЛИ – кожна, як сльозина
з материнської щоки.
Стільки сліз, що Україна
їх нанизує в разки.

РІГ мисливський. Прозвучали
звуки рога. – Тож ходім,
всіх запрошують до зали
подивитися мультфільм.

СТЯГИ наші яснолиці –
барви неба і пшениці.
Пробігали хорт із чортом,
їх змішали із болотом.

ТРИЗУБ – державний княжий знак.
А хорт тлумачить все навспак:
– Це чортів знак, це чортів зуб! –
і вовком виє на тризуб.

– УРНА є! – оголосили.
– Тож ховаймо! – Чорта з два!
як не гризли, не душили
Україна ще жива!

ФРУЗЯ – мавпа всім відома, –
із чортами, не сама,
порядкує тут, як вдома,
і командує всіма.

– ХРЕСТ – а ну вас, плем’я враже! –
Нащо хрест вам! – Фрузя каже, –
Без води і без дощу
я сама вас охрещу.

– ЦЕРКВА – що це? – церква, наче…
– Старовинна! – Ах, тим паче,
годі панькатися з нею,
церкву зрівнюйте з землею!

ЧОРТ аж скаче: – От дожив! –
Хорт на радощах завив:
– Ми за це вас, мавпо Фрузю,
поцілуємо у бузю!

– ШАРОВАРИ-тулумбаси,
узувайте «адідаси»,
гоп на сцену танцювати,
наше кодло звеселяти!

ЩИТ осипався іржею,
вимітають щит з музею.
Україно золота,
захищайся без щита!

ЮНАК підняв на плечі обрій,
і стяг в його руці горить:
– Хто допоможе, люди добрі,
хто Україну захистить?!

– Я! – Левко як не зірветься –
голіруч, без булави.
– Нас багато! – дід сміється, –
аби голови були!