Григорій УСАЧ
Непосидлива абетка

Вмію я уже читати,
Тож беруся вчити брата.

Починаю з букви А.
Він мене питає: «Га?»

Називаю букву Б.
Він сміється: «Бе-бе-бе».

То ґелґоче гусаком,
То регоче бараном.

Знає він всі літери
Й пише трохи навіть,
Тільки дуже хитрий він
І оце лукавить.

Глянув якось у вікно —
Сонечко підбилось.
Братик каже: «Буква О
В небі покотилась».

Чує він, як на даху
Завиває буква У,
Бо невіглас вітер
Більш не знає літер.

Прилетить до саду жук,
Братик зразу ж чує вже;
Жук дарує всім навкруг
Басовиті букви Ж.

Всі малята як малята —
Книжечки читають,
Ну а букви мого брата
Бігають, літають.

Кінь промчить біля воріт —
Не догнати й соколу.
Братик мовить: «З-під копит
Буква Ц процокала».

Він вважає:
На подвір'ї
Кури стали учнями
І, погладжуючи пір'я,
Букву К заучують.
Та наука нелегка:
Кажуть «ко»,
А треба «ка».

Ми над річкою гуляли,
Раптом букву відшукали:
Хвиля в тиші комиша
Загубила букву Ш.

Скільки літер ще довкола —
Шепеляві й грімкотливі...
Це така весела школа,
Це уроки жартівливі.