Олександр ВИЖЕНКО

АБЕТКОВІ БАРВИСТІ ВИПОВІДКИ
для дорослих ще й діток,
щоби мовний цвів садок

В, в

ВЕСНА

Всеобновна воскресла весна.
Відкрилися всеблагії врата вітчизни вічности. Встановилося вигрівне верем’я. Відчуття величі.
Веселка, вісниця весни, вознеслася високо-високо; висвічується, виграє.
Віє вогкий вільний відбережний вітерець.
Вій, вітре, вій веселограйний!
Виярки, вибалки визеленилися, вкрилися волошками (блаватками), воливочками, воронцем (дикоросл. тюльпан), вовчинцем (молочаєм), вогняно-червоною володушкою (ласкавцем). Вруняться: в’юнок, в’язіль, векла, верешниця, ведмежи?на, вільшанка, вощанка. Васильків видимо-невидимо.
Верхівки вітистих вербників вспадковують воробці, вівсянки, вівчарики, верхоляки… Ворушня, верескотня... Вище – вертигузки... висвистують, виляскують... Впиваються, втішаються волею.
Вітластими вільхами вистрибують вертливі вивірки-верхолазки. Вилісками вештаються вайлуваті ведмеді, вовтузяться вепри, викрадаються вовки-сіроманці, вогнівки (червоні лисиці), виповзають в’юнкі вужі...
Ворскла вирує. Вода виблискує.
Вудильники вудять в’язів, верховодок. Вудлища вигинаються…
Вздовж водотоку вигулює волеваха (род чаплі). Віддзеркалюється вутка. Випірнула видра… Вдалині видніється відкрите вітрам вітрило.
Вставши вдосвіта, ватага вихватних вродливих верстваків-восьмикласників вбралася в вишиванки, виплела віночки, викресаючи вогонь, витворила вогнище. Веснянками всерадісно вітають, виславлюють весну.
“Веснися, всеплодющая веснонько! Весновій, всюдисуща!..”

ВЕРЕСЕНЬ

Верещить вересень: “Вже восениця!”
Всміхнені виноградарі визбирують виноград.
В вирій відлітають веселики-журавлі.

ВЕРЕСНЕВА ВІХОЛИЦЯ

Вереснева віхолиця. Валяться від вітру вінницькі ворота. Віддалік верезає (скрипить) вітряк. Вибоїстою вулицею вертається відкись валка. Вісімнадцять возів. Всі вони вантажені вугіллям. Винужені, виморені, – воліють відпочинку волики.
Вартовий Вавило Вежа впівголоса:
– Видать, величезну відстань відмахали, везучи важкий вантаж. Врешті-решт, видолали верстовню. Вже вдома відпочинете. Відгодують, відпоять водою вас ваші вдячні володарі, велесові внуки.

ВІКОВЩИНА
(Витяг-висловок)

“Вікопомний, великоможний ватажок-відборонник (оборонець) всенародної власності, великорозумний, високостатний великовоїн, витязь військової вдачі, відомий високошляхетний верховод-велитель Василько (Галицький князь) – вихованець вірутних (справжніх), велемудрих вождів, високославних вогнепоклонників – Волхвів-правозвісників, віщих Воїнів-всевідів, велетнів-вчителів: Вернигори, Верниводи, Вернидуба.”

ВИТРЕБЕНЬКА-ВИГАДЕНЬКА

Видний, викоханий, всебічно вихований, винахідливий вижничанин, випарубок Всеволод Вигадько, – виконавець віршів, виметикував, вимислив, виміркував вісім втішних витребеньок-вигаденьок. Вабні виповідки вимальовані вигадливим віршомазом вміло, виграшково, водограйно, відповідно виповідкам вікодавніх всесвітніх віртуозів – визначних високообдарованих віршотворців.
Вельмишановний вислухаче! Всотуй винятково виразний варіант вигадківської відсебеньки!

ВИБРЕХЕНЬКОВИЙ ВІВТОРОК
1
Весінній вечір. Вкраїнський валал (село) Велика Вижівка.
Високодумний важниця Верещак, вирядився, вигулює вдовж вулиці В’язів, вигукує виразно:
– Важливі відомості! Відроджуються вибрехенькові вівторки! Впроваджую виключно випарубкові вечорниці! Верлани (крикуни), вариводи, вередії! Вихорошуйтесь, вичепурюйтесь, відвідайте Верещакову віталь­ню – виталище вітрогонів! Весело відзначимо верзи-верзищенські вівторкові витворки! Вележирування – віддушина, відрада верхоумів! Верхоглядам – віват!
“Віват! Віват! Віват!..” – вище валів вознісся відляск-відлуння.
Вивідуй, Верещаче! Відтіля, відсіля, вельми вогнюваті, вибігають: вигончастий вродливець, водонос Васько Веслюга; вичепурений, вухань, вихрастий вівчар Веремій Верґуля; веснянкуватий вертиголов, вусатенький візничий Вакула Валянок; виголений виніженочка, винороб Ванько Вірьовка... Всі вголос, величально:
– Везіння! Вельмиласкавий верзиця Верещаче! Високогідний вибрехеньковий вдохновитель! Вінценосний ватаг вередійства! Вшануємо витворені вами вечорниці! Вп’ятьох відсвяткуємо верзи-верзищенський вівторок! Відчиняй ворота! Віншуватимімо!!..

2
Врочиста вітальня. Відбувається вечеря.
Вельмиповажний власник вітальні вельбучно:
– Виголодніли, воркотуни? Вгощайтеся. Верещаку властиво вихвалятися вгощанням. Відмалечку вчився. Власноруч виготовляв, виставляв всі варива (страви), всяку всячину: вісімнадцять вівсяників, вісімдесят валюхів (пирогів із картоплі й пшона), вісімсот вареників-калеників, вісімсот вісімдесят вісім варениць-хвалениць… висококалорійна варена воловина, вепровина, вишкварки, вінегрет, вугрі в виноградному вині, вобла, вовнянки, вусаки (гриби), вергуни, верчики, вурдики (сирники), вівсяники, варенуху, відсвіжуючу (ту, що повертаї сили) вишнівку, високосортний вітчизняний вермут, вишневе варення, вершки, випічку... Внюхуйтесь! Вдивляйтеся! Все видалося всмак. Відтак – вприпуст (досхочу), визолоченими виделками виспорожніть варінники, вагани (великі миски), валюги (ночви). Варенички вистигають… Варто випити вина! Вперед, вередливці-всеїди! Вперед!..
– Везіння!! – велегласно вигукнули везунчики. – Вагомий внесок!
Взялися випарубочки виловлювати, відлуплювати, відкушувати, відгризати, відчерпувати, виїдати, висьорбувати, вилизувати, видудлювати вишукані витримбасові вироби.
– Вгодив вгощенням? – випитує верхоглядів високощасливий Верещак.
– Вгодив! – впіймавши виделкою величенького вареника, впівоберта, ввічливо вигукнув вегетаріанець Веслюга. – Вкраїнський вареник – відмінний вітамін!
– Всім вгодив?
– Всім, всім! – влад впевнено вигойкнув Вакула Валянок.
– Всіх вдовольнив, всолодив?
– Всіх!
– Від’їлися, відпилися?
– Відмінно, всещедрий! – викрикнули вітрогони. – Відрадно власкавив! Вище всіляких вихвалянь! Во!…
– Взагалі, відчуваєте вигоду взаємодії?
– Відчуваємо! Вигідний взаємозв’язок!.. – відгрімнулися всепошанівно вкотре.
– Вимальовуються веселесенькі витребенькуваті взаємовідносини?!..
– Вимальовуються!..
– Варто віддячити високомилостивому! – втнув вимовно Вірьовка. – Віншуймо високочолого витівника!
– Віддаруємося вдячністю! Власне, вславимо велеречиво витонченого викладача Вере­щака! Ввіковічимо вірного вотця (батька) верхоумства, винуватця вечорниць!
– Вітіювато висловлюєтесь, вихованці. Вельми вигадькуватих вискочнів вижену, відлучу…
– Вибачайте!
– Вірутниче (щирий), Верещаче! Вума(=диво)-водій!
– Величаймося всенькі варті вихователя-верховода!..
– Віддаймося веселощам!
– Віддаймося втіхам!
– Возвеселімося!

3
Відвечерявши, вдоволені, виласкавлені, возкрилені веселуни, вийшли вискотячи (з вищанням) викомарювати, витупцьовувати, вибивати веґерю (рід танцю), виступець, варшав’янку, венгерку. Вусань Верґуля взявся вертіти вертлика (шарманку), віртуозно вигравати, водночас витворно виспівувати:

“Віник висватав віяло;
Він – вахлай (нікчема), воно – вахлайло...”

 Випарубки витанцьовують веселенько. Ворухливий Верещак вистрибує височенько. Веселющий Валянок – вдвічі вище. Верткий Веслюга виробляє вивертом-вистрибом викрутаси, вихиляси; вправо, вліво... виль-виль! Визір Веслюги всміхнений. Вправний Ванько Вірьовка взірцево виплигує, вибрикує, вигинається, – верть-круть! – вихристо вививається, витає видрібцем, виступцем, в’юном, веретенцем...
Врешті-решт верлани вкрай втомилися. Висловитися влучніше – вибіснувалися.
– Відпочивайте, ватролі, – в’яло ворушачи вусами, вимовив Верещак. – Відгуляли... відбенкетували… вигасалися… виговорилися… відсміялися… Відай (напевне), відспівали-відвокалили... викінчили вечорниці.
– Відгостювалися…

4
Вважайте! Відсторонь вікна вчули вони варівке (=жахне) витяжне вовче виття.
– Верзеться, – впівголоса втрутився Ванько Ві­рьовка. Вслухався: – Вірогідно – верзиця...
– Ве! – векнув Веслюга. – Ввижається...
“В-а-у-у-у!” – вовкові витягом відповіла вовчиця.
“В-а-у-у!”– вдруге.
“В-а-у-у-у!!..” – втретє.
Втім, в вітальню ввійшли, вибачайте, – віроломно вторгнулися, ворохом (гуртом) впхалися, вражені вірусом вульгарности, відразливі висікаки(нахабники)-відлюдники: вгодований ведмедеподібний, великоголовий вбивця Ваймучень; вирлата вузьколоба велетка-всегубителька, великогрішниця Відьма; великоокий, великорукий волоцюга-вичадок Відьмак; волохатий, великоротий, вовкозубий викидайло (рос. вишибало) – Вовкулака; великанський видатий важучий Вій. Воістину вавілонська виваль (сміття), втілення Вельзевула – верховного володаря всіх відразливих (огидних) виродків, ворохобних виплодків, вічного ворога Всеблагого Вседержителя.
Ввалилися, вищирились, витріщились войовничо.
– Видно, вляпалися..., – виторопко (розгублено) відбубонів, вражений виявом Верґуля. Волосся Верґулі ворушилося.
– Вайло (горе)! – відчаєно вистогнав вразливий Верещак. – Відмовляюся вірити… Валідолу!
Вакула вжахнувся, вкляк; витвережений Ванько – вплач; Веслюга – важенько вайкати; Верґуля виблеяв-вишептав:
– Візьміть викупне… валютою… відпустіть…
– Варнякати?! Відгаркуватися?! – вискалився, викрикнув великоголосно вищеописаний визлунь (пришелепкуватий) Ваймучень. – Ворохобня! Валяки (нероби)! Вишкребки, вилупки, віскрякові висульки, виношу вам вирок! Всіх вас, вариводи, візьмуся варудити (морити), всіх виполонимо, відчубимо, відлупимо, відчухраємо, відкатуємо, відбарбаримо, відглушимо, віддубасимо, віддрючкуємо, відплішимо, викачалкуємо, віддухопелимо, відкалабанимо, відкудовчимо, відлататаємо, відмакошимо, відшпандьоримо, відм’ялимо, відшкваримо, віджаримо, виманіжимо, відшмагаємо, вибатожимо висвищакою, вицюстримо волосяними віжками вздовж, впоперек! Вкоротимо вам вік!
Відьмище вискаличилося, визвірилося, всичало вщипливо, в’їдливо, владно:
– Вертепствуєте, віслюки?! Всіх, всіх вузлом в’язатимемо: вдвоє, втроє, вчетверо!.. Відчикрижимо вуха!.. Вусатого виведу віч-на-віч, висмикаю вусиська. Витимете!. Втямили?!.. Второпали?!..
Вищезгаданий верхоблюд-винищувач Вовцюган викашлявся, висякався, відригнув; вишкірився, виказав відверто вороже:
– Вошва! Валасаєтесь (байдикуєте)?! Всім ваду вадити! Всіх вимучимо!.. Всього-на-всього – викорчуємо! вигубимо! винищимо!.. видушимо!.. Віддамо вас водянику, водяниці. Вони вас втоплять!.. Все – віджилися. Воскреснете великомучениками. Ве-хе-хе… – відпирсьнувся. – Виходьте воюватися!
Велетенище Вій вереснув:
– Віть-віть!.. Вимагаю: відкрийте Вієві важелезні вії! Волію вигубити вщент вітрогонів всевидющими вогняними вочима! В’яжіть вошопрудів!!..
Вислухавши Вія, відчаяка-волелюбець, володілець вітальні Верещак відважно вигукнув:
– Видруженьки, відкараскуймося, відбиваймося, визволяймося! Відчайдухам – вдача! Винагорода – воля!
– Вшиваймосмя!!..
– Відступіть, варвари!!..
– Всевишній Всемогутній, визволяй! Вишнябаюся – відбуду всеношну!
– Виносімося!!!...
Воліючи визволення, відчаюга Веслюга відразу вихопився вперед, врукопашну, влучно вдарив висловухого велетня Вія відром. Вій викоцабнувся (упав догори ногами). Виверткий відчаяка Вакула Валянок вмент вихонув відворочатого (мерзенного) вампіра Ваймученя. Ваймучень впав, враз відозмінився – ввесь вилисів, вкрився випуклинами, вогневиками (чиряками)! Викрутень Ванько Вірьовка вмить, вчасно вдрулив вузьколобу вирлачку Відьмагу, відштовхнув вирячкуватого Відьмара. “Вертаю вам, ворохобники, всучену вами вразу!” – викрикнув.
Верґуля вергнув (жбурнув) вурдалака Вовгуру...
– Волі! волі!.. волі!..
...Вірте-невірте – все-таки випрутились волелюбні, важковловимі випарубочки, відсапались, відкараскались, втекли. Вітровалом вишмигнули в вікно, встелили виляючи видолинком.
“Вольному – воля! ”
Власне – все. Вінець витребеньці.

ВИСЛІВ

 Всесвітньовідома вкраїнська вишиванка – високохудожнє втілення величної віковічної вкраїнської вдачі, великодушних вишивальниць.

ВУНДЕРКІНД

 Восьмилітній Віталик – верховинець-вундеркінд; віртуозно володіє віолончеллю, вправно виспівує, вміло віршує.

ВАСЮНЯ ВИШЕНЬКА

 Веснянкуватий вертиголов Васюня Вишенька видресирував ведмежа. Волохань вміє вертіти вертлика, витанцьовувати вальси.

ВДЯЧНА ВОРОНА

Ворон Ворону вгощав вергунами,
Вишкварків виставив вісім ваганів!
Випитує Ворон: – Відрадне вгощення?
Ворона волає: – Волію варення!

ВЕСЕЛІ ВІРШУВАЛЬНИКИ

Верблюд-віршомаз Віслюку-віршомазу
В вівторок вигукував віршик виразно.
Вухастий вдоволено вигойкнув влад:
– Вірш водограйний! Верблюду – віват!

Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє Жж Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл Мм
Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ьь Юю Яя