Любов ГОЛОТА

Час, дитино, братись до науки!
Азбуку візьми в маленькі руки,
Роздивися знаки загадкові:

Тридцять три їх в українській мові.
Служать вірно людям сотні літ
Азбука, абетка, алфавіт.

Звучать пісні і друзів гуки:
Усе, що чуєш, то є звуки.
Виразно вимовляй слова,
Щоб чути — скільки їх луна,
Поєднаних у кожнім слові.
Думки в словах — то наша мова.

АБЕТКА-ЛІЧИЛКА

А, Бе, Ве, Ге, Ґе, Де, Е —
Ось вже перша сімка є.
Є — не сім, а вісім! —
Сперечались Же, Зе, И —
Далі пісеньку вели.

І — мирило Їх, а iЙ —
в шапочці стоїть новій.
Ка, еЛ, еМ, еН, О, Пе, еР
разом ходять відтепер.

еС — свистало, Те — товклось,
У, еФ, Ха, Це, Че здалось:
Ша і Ща в гурті зівак
Загубили Ь (м'який знак).
Ю і Я не вийшли з гри:
— Всі ми тут, нас — тридцять три!

З РОСИ І ВОДИ!

Жаданнями і мріями живу, —
Бо я дитя іще, іще росту.
Від мами жду уранці поцілунку,
Від баби й діда — милого дарунку,
тепла — від сонця, а від долі — ласки,
від тата — дружби, а від брата — казки.

В бажаннях не простую навмання,
у світ людей — мене ведуть знання.
Я знаю вже про сонце і про кригу,
читати вмію свою першу книгу,
мені веселі служать кольори
і той вогонь, що в серденьку горить,
святий вогонь любові й майбуття.
З роси й води тобі, моє життя!

З роси — це значить чистота й здоров'я,
з води — це сила, вправність, розум добрий.
З роси й води! — бажаємо ми людям —
усім, кого шануємо і любим.
З роси й води! — бажаємо народу,
який цінує й береже природу.
Від ясних зір і чистого коріння
у світ прийшла матуся Україна!

Я бачу, як пшениця колоситься,
як в небесах блакитних мріє птиця,
і я люблю, як над землею лине
мій прапор України жовто-синій.
Шаную прапор свій, свою Вітчизну, -
це мати й батько, це моя дідизна.
Тож не соромлюсь вимовити дзвінко:

Я — українка, рід мій — українці.
Пишаюсь родом і своїм народом,
бо це — життя моє, моя природа.

ТВОЯ АБЕТКА

А — це ключик до абетки.
Всі секрети відімкну.
Імена всіх літер знаю,
тож почну веселу гру:

— Апельсин, ананас, —
швидше на обід до нас!

Білим-біло в лісі білім.
Всі зайці тут — біляки.
В білім лісі на узліссі
білку годував з руки.

Ворона ворону дзвонила,
що воронятам наварила
горнятко каші і узвар.
А ворон воронисі: — Карр,
лечу на кашу і узвар.

Гриб до гриба говорив:
— Дощик — не пригода!
Гожий я і гарний ти,
і грибна погода.

Ґудзик упав і скотився під ґанок.
Ґава подумала: з'їм на сніданок.
І гонорово ґава ходила —
Ґудзик шукала, ґулю набила.

Дім і дуб. На дубі дятел
заглядає у дупло.
— Тут дуб-дуб, — дудоче дятел.
Дятел тут! — гуде дупло.

Екскаватор над рікою
набира пісок рукою.
Набира рука багато —
ну й могутній екскаватор!

Єнот спитав у їжака:
— Навіщо одіж ось така?
Не доберу у толок: вся із голок,
із кольок.

Жук учив малих жучат
— Нумо, весело дзижчать!
Прожужукали жучата:
— Не дзижчати, а жувати!

Знову заскочили в Зоїну грядку
сіра зайчиха й зайчатко-малятко.

Ич, яка ця буква «И» —
з нею і коти — кити!

Для Іринки і Лариски
Інна зберегла іриски:
— Я Іринці і Ларисці
подарую по ірисці!

Їжак тепер єноту каже:
— Я на голках несу поклажу:
Листок, грибок, суничку свіжу —
для їжачихи добру їжу.

Я на гойдалці гойдалась,
моя гойдалка зламалась.
Йойкнула і впала: — Ай!
— Йод на цей випадок май!

Кицька Кася — кінозірка, конкурсантка і модель.
Я зітхаю гірко-гірко й сумно згадую про те,
як моя маленька Каська молоко із рук пила,
як моя хороша Кася просто кицькою була.

Лошатко маленьке пою молоком, —
зростає грайливим, баским лошаком,
веселим, сміливим, із вітром у гриві,—
ми будем летіти полями, щасливі.

Мати-миша на сніданок варить дітям кашу манну.
Їжте, діти, в мирі й тиші, ми ж бо — найтихіші миші...

—Ніс чи ріг, ніс чи ріг? —
Хай розкаже носоріг.

Осел з орлом посперечався:
Хто з них безстрашнішим удався?!

Півник співучий зліта на паркан,—
там, за парканом, сусідський Полкан.
Та не боїться наш півник Полкана:
він — на паркані, а пес — під парканом.

Рось — ріка, блакитна річка,
а верба — її сестричка.

Сонце люблю, наче неньку і татка, —
як сонце, руда, на лиці — сонценятка,
і мама гукає до мене з віконечка:
— Додому скоріш поспішай, моє сонечко.

...Це маленьке тигренятко також має маму й татка.
Тож, коли заводиш ігри — пам'ятай: батьки ці — тигри.

Урок і учитель, і та далина,
яку ти у світі одкриєш, дитинко.
Але Україна на світі одна,
і ти в цьому світі — дитя, українка.

Фотоапарата Федір взяв у брата.
Сам на фото не попав —
друзів фотографував...

Хліб шанують, бережуть,
хлібові вклоняються,
бо труди людські і дні
хлібом виміряються...

Цвіт вишневий, цвіт королевий,
білого цвіту весна...
"Нашого цвіту по всьому світу", —
усмішка мами ясна.

Жив веселий чародій — чарів-ігор заводій.
Чародій учив весь час: ділу — час, розвагам — час.

Шура шиє ляльці шубу:
наряджатись лялька любить.

Щіткою щеня чешу і щеняткові кажу:
— Назову тебе Щасливчик,
усім друзям покажу!

Юнгою буде Юрко наш на флоті, —
є там багато для юнги роботи.

Танцює, співає маленька Яринка, —
ясніє вогнями у хаті ялинка.

Ніжкою Я зачепилось —
ніжка та раз — і відбилась...
Хто ж став на голову, дивак?!
Остання буква — м'який знак.