Петро ЗАЛЄВСЬКИЙ
АБЕТКА ДЛЯ МАЛЕЧІ

Автор щиро дякує усім шанувальникам літературного художнього слова, які допомагали у створенні та вдосконаленні цієї абетки:
Миколі Цибенку, Тамарі Шевченко, Наталці Ліщинській, Дарі, Олегу Ростковичу, Оксані Яблонській, Галині Михайловській, Moxom"у, Любові Долик, Сірому Володимиру, Богдану Коломійчуку, Агнесі Поросюк-Кагарлицькій, Стрєльніковій Катерині, Євгенію Меду, Софіі Кримовській, Василю Шляхтичу, Олексію Перм’якому, Миколі Ільків-Свидницькому, Миколі Мисковцю, Світлані Козаченко, Вишні, Любові, Veroni"ці, Тарасу Шевченко-Задунайському, Зоряні.

«А»
Височенька абрикоса
На малят гляділа скоса –
Як же гілочку дістати,
Абрикос покуштувати?..
Кущик аґрусу низенький –
Хоч колючий, та смачненький!

«Б»
Буде-буде добрий борщик,
Бо в печі булькоче горщик –
Бараболя, бурячок,
Цибулина, часничок,
Сала шмат і сіль на смак…
Біб не вміститься ніяк!..

«В»
Волошки, волошки,
Ви дайте хоч трошки
Високої сині
В долоні дитині,
Пелюстки блакиті,
Що небом умиті.

«Г»
На городі зріс гарбуз,
Та у грядку гарно вгруз.
Гарбузяка, мов гора –
Не підніме дітвора.
А огудиння, мов гай,
Заблукаєш – погукай!

«Ґ»
Ґречна ґава всім на сміх
Та проґавила горіх:
Закотився він за ґанок –
Ось і зник її сніданок.
Ґвалт зчинила ґречна ґава:
Отака вона роззява!

«Д»
Доброго дня, доброго дня!
Є у вітання велика рідня –
Мамі даруємо – доброго ранку!
Люба матуся гукне до сніданку.
Доброго вечора, доброї ночі –
Солодко медом злипаються очі…

«Е»
Едик глобуса вертів,
Все дізнатися хотів,
Де середина Землі,
Є вона, чи може й ні?
Підказав синкові тато –
То на глобусі екватор!..

І – ще варіанти:

Ему глобуса вертів,
Все дізнатися хотів,
Де середина Землі,
Є вона, чи може й ні?
Дав підказку страус-тато -
То на глобусі екватор!..

Ему там, де літо й спека,
Де чатує небезпека,
Чули всі відважну птаху,
Що знає зовсім страху –
Зразу голову в пісок!
І мовчок, мовчок, мовчок…

«Є»
Готував смачний компот
Лісовий ласун-єнот:
Ось уже полоще глід
Та смородину, як слід.
Отакий єнот-ласун,
То відомий полоскун.

Або ще варіант закінчення останньої стрічки:
Є відомий полоскун

«Ж»
Завітав до жабки жук –
Чорний фрак позичив крук,
Жук на скрипочці зіграв,
Засвистів і заспівав.
Жабка слухала жука,
Та й утнула гопака!

«З»
Неслухняне зайченятко
Сварить мама, сварить татко,
Хоч і має довгі вуха,
Зайченя батьків не слуха,
Заховалось в лопухах,
Тільки й видно по вухах.

«И»
Там завжди сніги та крига…
Там тече ріка Ийдига…
Казку варто розказати,
Та малятам треба знати,
Що нема тої ріки,
Є від неї буква «И»!..

«Ї»
Це колючий їжачок -
Не злічити голочок,
Їжачок у ліс пішов
І грибочка там знайшов,
Почепив його на спинку
І поніс в свою хатинку.

«І»
Набундючений індик
Зо всіма до сварок звик,
Та маленькі індичата
Дуже-дуже люблять тата –
Бо для них він - захисник
Отакий татусь індик!

«Й»
Йосько йоржика спіймав
Та зайойкав-заволав –
Бо колючий йоржик той...
– Геть від мене! Ой-йо-йой!..
Йоржик плюхнувся у воду
Та й забув про ту пригоду…

«К»
У корзині кошеня
Безтурботно спить щодня,
Солоденько потягнеться,
Знов клубочком загорнеться,
Та й до ранку досипає,
Нічка сном його гойдає…

«Л»
Ти куди летиш, лелеко?
Я зібрався не далеко –
До ставочка, де вербички
Посхилялись до водички,
Хочу жабку я спіймати,
Потім нею ласувати.

«М»
Мишеня у комірчині
Шиє латку в мішковині –
Просилило нитку в голку,
Та нема з роботи толку,
Бо в мішок, лихе, полізло
І ту латку знову згризло.

«Н»
Нічки темної намисто
Сяє в небі золотисто –
Нанизала снів-зірок,
І пірнула у танок.
Сонну землю веселила,
Намистинки розгубила…

«О»
З ополонки Опанас
Окунів ловив не раз,
Хай зима, мороз та слизько,
В ополонці – окунисько!
Опанас за жилку – смик!
Там не окунь… Черевик…

Або ще варіант:

Чиє-то це око
Та зирить глибоко?
На крилах очиці
Ні звіра, ні птиці!
Метелик у Тоні
Сидить на долоні.

«П»
Півник-тато в курнику
Голосним «ку-ку-рі-ку!»
Маму-квочку будить зранку,
Бо прийшла пора сніданку –
Досить, досить позіхати!
Час курчат погодувати.

«Р»
Сперечались риба й рак,
Не помиряться ніяк –
Хто з них кращий, як плавці,
Рак чи риба? У ріці.
Розібратися не мед –
Він назад, вона – вперед!

«С»
Співочий соловейко
Прокинеться раненько,
Він сонечко стрічає
Та піснею вітає,
А сонце посміхнеться,
Промінням розіллється!.

«Т»
Для Тараса труд – нівроку!
Не довчить ніяк уроку –
Мусить знати на зубок:
Трактор, тапок і танок…
Та й зронив малий сльозинку –
Треба в табір відпочинку…

«У»
А в удава неспроста
З голови і до хвоста
Не надибаєте ніг,
Бо інакше він би міг
Без нудьги гасати пішки,
Мов малі сороконіжки!

«Ф»
В кухні Феді б’є фонтан –
Не тримає воду кран,
Ополоника та миску
Струмінь вимив аж до блиску.
Праця зроблена така –
Чистий посуд у Федька.

Або такий варіант закінчення:

От і зроблена робота –
Чистий посуд у Федота.

«Х»
Хату зводить Харитон –
Стіни, двері, дах, балкон,
Над покрівлею димар
Змурував Харко до хмар,
Та за комин – от картина!
Зачепилася хмарина.

Або:

Хату зводить дід Хома
Стіни, двері, три вікна,
На покрівлі ще й димар
Змурував Хома до хмар.
Та за комин – от картина!
Зачепилася хмарина.

«Ц»
Цвіркотав цвіркун до рання,
В пісню вклав усе старання –
Захотів, аби цапок
Вивчив нот один рядок.
…Цап старанно щоки дме
Та горлає «ме» та «ме»…

Або ще такі варіанти закінчення:

Цап про це не думає,
Цап стеблину хрумає!

Та з цапка який співак? –
«Ме» та «ме» – горлає так.

Цвіркуну цапок не йме,
А горланить «ме» та «ме»…

«Ч»
Черепаха йшла убрід –
Залишилась без чобіт,
Сумувала, сльози лила –
Чобітки свої згубила,
Сіра чапля полетіла
Та взуття знайти зуміла.

«Ш»
Я спішу до шафи зрання,
Бо у ній моє убрання –
Шарфик, шапка, і штанці,
Та чому ж там олівці?
Шахи, шашки, дві серветки…
Тільки де ж мої шкарпетки?

«Щ»
Он росте ліщини кущ,
На листку дрімає хрущ.
Щиглик поруч сів на гілку
Та зустрів сусідську білку.
Щось їй довго щебетав –
Спати хрущику не дав…

«Ю»
Юшку варить Юля зранку,
Брату Юрі для сніданку.
Помістились в казанок
Йорж, карасик та линок,
Ох, і добра буде юшка -
Не відтягнеш і за вушка.

«Я»
Ми усі одна сім’я –
Яків, Яна, Ян та я.
Тато, мама, Ян – це брат,
Ми на «я» усі підряд!
Та себе забула сплоха –
Я найменша. Я – Явдоха!

«Ь»
Грудень і січень – холод лютує,
Березень-місяць – весну подарує,
Квітень – заквітне, травень – буяє,
Зелень травиці до ніг простеляє,
Червень та липень – ой, літечко-літо!..
Серпень-трудяга – покосами жито.
Вересень-осінь – коротшає день…
Жовтень грибочком усівся на пень...

«Апостроф»
На подвір’ї зріс бур’ян,
За вікном хропе Дем’ян –
По обідній, по годині
Спить хлоп’як в м’якій перині…
Хто не йде, нехай погляне –
Вже бур’ян від храпу в’яне!..