А

А скажіть, кого це в хату
Принесли матуся й тато?
В пелюшках малеча спить,
А над нею сон сидить.

Апельсин, мов сонце всенький,
Апетитний і руденький.
А на смак скажи який? —
Наче сонечко, смачний!

Б

Є баранчик у бабусі —
Біла цяточка на вусі.
Безтурботно він гуляє,
З боцюнами розмовляє.

Бігли берегом ягнята
Без матусі і без тата.
Заблудилося одне
Й стало плакать воно: „Бе-е-е!”

В

Вміло Валя вушко мила,
Не взяла води і мила.
Що робити — вона знає,
Адже кішка так вмиває.

Встали вранці пречудові
Дві веселки кольорові.
То ж давай у них прохати
Нас удвох та й погойдати.

Г

Горло шарфиком зав’яжем,
Голосно негоді скажем:
“Град не зміг мене злякати,
Я грибок іду шукати!”

Горобці на гречку сіли,
Горобці всю гречку з’їли.
Кіт спіймати їх грозився,
Та в городі заблудився.

Ґ

Від сорочки ґудзик впав,
Ґедзь ловити його став.
Міль здійняти ґвалт гаразда —
Ґедзь без ґудзика — не ґазда!

Зустрічала ґава ранок,
Вийшла заспана на ґанок.
Гуси нам те розказали,
Дуже дружно ґелґотали.

Д

Двері в дім вартує пес,
Та одного дня він щез.
Ми за ним пішли дивитись —
До води ходив він митись.

Десь далеко, аж за ставом,
Дід Данило вулик ставив.
Довго думали джмелі:
„Дім оцей для нас чи ні?”

Е

Меле, мелемлин зерно,
Стане борошном воно.
Напечемлинців Оленка —
Господарочка маленька.

Ех! – сказав дідусь Степан —
Вже зносився геть кафтан.
До шевця, мабуть піду,
Певно, кращого знайду.

Є

Твоє й моє ось печиво,
Матусенькою спечено.
Мов сонце посміхається,
Із дітками вітається.

В’ється-грається стежина,
Знає: там росте малина
І солодка бубка зріє,
Де крислатий ліс рідіє.

Ж

Зажурились журавлі —
Дуже жабки вже малі,
З ними в піжмурки не гратись —
Гарно можуть заховатись.

Жук живе в саду в жоржині.
В нього ніжки, мов осині.
Не страшний, хоч чорний всенький:
Я — великий, жук — маленький.

Зуб з’явився у хлоп’яти,
Зможе коржика  зжувати.
Про подію цю всі з знають
Й зуб молочним називають.

Зимував горох в кутку,
Спав зернятком у мішку,
А як зиму віник змів —
Весь горох зазеленів.

И

Вийшла вишня на стежину
Зустрічати всю родину.
Всіх на свято запросила
Іменинниця красива.

Вишивала миша гілку
І калину кислу й гірку.
Хоче миша сина вмити —
Буде свитку цю носити.

І

Місяць світить між зірок
І проводить всім урок :
“Уночі лиш місяць ходить,
Світло ж — білий день приводить.”

„І-го-го”, — лошатко скаче,
Іграшкова качка кряче.
Скільки цяцьок є у Віті? —
Мабуть, всі, що є на світі.

Ї

Сплять зеленії гаї,
Їм співають солов’ї.
У моїй кімнаті нині
Солов’ї є на картині.

Всі з’їжджались на базар.
Їжачок віз свій товар.
Взяв і яблук і грибів,
Та в дорозі все те з’їв.

Й

Йосип якось йшов на став.
Для рибалки вудку взяв.
Йорж над ним пожартував —
Черв’ячка з гачечка зняв.

Вйо, конячко, годі спати!
Вийшло сонечко вже з хати.
Й ми підем його вітати,
День майбутній зустрічати.

К

Кап-кап-кап — у слізках очі —
Калача синочок хоче.
Коржик з маком теж смачненький
Випікає в печі ненька.

Кози скубають травичку,
Конюшину невеличку,
А кропиву обминають —
Її скубать не бажають.

Л

Личко гладила пелюшка,
Любо пестилась подушка.
Лю-лі-лю-лі, спить вже й киця —
Бабця-ніч прийшла в світлицю.

Влітку лісом йшла лисичка
У блискучих черевичках.
У люстерко поглядала,
Дуже в гості поспішала.

М

Матінка маля вмиває:
„Мій маленький...” — примовляє.
В мами руки найм’якіші
Вмиють сон нехай скоріше.

Молоко корова Маня
Віддає для мами Тані.
Молоко смачне в цеберку.
Воно, майже, як цукерки.

Н

Ніжки стали на стежину.
Крок зроби скоріш, мій сину!
Ти не бійся і не квапся,
Щоб твій крок найперший вдався.

На зеленім пасовиську
Не далеко і не близько
Неслухняний коник тужить —
Він із іншими не дружить.

О

Котик садом походжає,
Хоч і дощик накрапає.
Він лиш знай собі — муркоче,
Взути чоботи не хоче.

Буква „О” на бублик схожа:
І духмяна і пригожа,
Із пухким рум’яним боком
Позирає круглим оком.

П

Позлітались білі птиці
Пити воду до криниці.
Так плескались і купались,
Що аж сонце посміхалось.

Плакав песик на подвір’ї,
Ніс сховав у лапи сірі.
Пожалійте бідолаху —
Кіт малий побив невдаху.

Р

Руки, ручки, рученята:
Здоровеннії у тата,
У роботі руки в мами,
А мої — ростуть з роками.

Розповів нам равлик Рома,
Що велика в нього втома:
Він ще зранку мандрував,
Аж три східці подолав.

С

Смійся, сину, росам й квітам,
Сонце нам приносить літо,
Сипле світло всім красиво —
Занеси у дім це диво. 

Сивим снігом вітер сіяв,
Замітав стежки і віяв.
„Засадив” поля зимою —
Може, зійде щось весною.

Т

Тче тканину в кожній хаті
Попід стелею в кімнаті,
Навіть казку, якщо скажеш.
Павучок тобі розкаже.

„Тик-тик-тик і ток-ток-ток”, —
Каже впертий молоток.
Тато любить працювати,
Вчить синочка майструвати

У

Жолудь в лісі ріс на дубі
У руденькій гарній шубі,
А впаде — то дай лиш строк —
Молодий буде дубок.

Хурделиця завиває,
Хвацько стежку замітає.
Сплять, надувшись, пугачі,
Йдуть морози уночі.

Ф

Фарбував художник вмілий
Ліс — зеленим, сонце — білим,
Потім фарбу підібрав
І фіалку змалював.

Фиркає кобила Фрося,
Покатати Фросю просять.
Я фломастер з шафи взяв,
Фросю сам намалював.

Х

Хутко мишка утікає,
В хатку-нірку поспішає.
Навіть хвостика сховала,
Аби кішка не впіймала.

Хто сховався у хатині?
Сходить ніч на східці сині,
Хмизом хрумкає край хати —
Ховрашків йде колихати.

Ц

Горобці розцвірінчались,
На подвір’ї сперечались.
Цілий вечір та ще й вранці
Не давали спать Мар’янці.

Цап-царап – мов цвяшки, нігті,
Будять нас ці звуки їхні.
Цвіркуни і ті принишкли —
Це заграли соло мишки.

Ч

Чобіт з чоботом над вечір
Говорили для малечі:
„Треба дощик зачекати,
Аби вийти погуляти.”

Черепаха чепуриться:
Черевички — наче птиця.
Йде вона на вечорниці
Через хащі до лисиці.

Ш

Шарудить шипшина цвітом,
Щось шепоче груша літом,
Два пеньочки шершень бавить,
А в них вітер шепелявить.

Шило й голка шапку шили,
Шов за швом вони ложили.
Тільки стався ось конфуз —
Замість шапки в нас — картуз!

Щ

Щука клацає зубами,
Щука мчить за карасями,
Щоб впіймати на обід,
Тільки щез від них вже й слід.

Щиглик щільно дім майструє,
Щось розщеплює й малює,
Вдався щоб цей дім, як сад,
Для маленьких щигленят.

Ю

В’юн у люльку йти не хоче,
Хлюп-хлюп-хлюп хвостом хлюпоче.
Ллються слізоньки струмками —
По любисток піде з нами. 

В бабці Юлі є тюльпани,
В них червонії жупани.
Люблять квіти ці пишатись,
Люблять людям посміхатись.

Я

Я дитяточко маленьке,
Я найбільше щастя в неньки.
Наче ясну зіроньку
Люблять всі дитиноньку. 

Яблунька ряснесенька,
Яблучка смачнесенькі...
В платтячку із листячка
Стала серед літечка.

Ь (м’який знак)
Знак м’який, як пан пузатий,
Так поважно вийшов з хати.
Позирать навколо взявся —
Де в словах він заховався?

. (крапка)
Крапка — то є темна цятка,
Наче очко у курчатка,
Наче вишня червоненька,
Тільки дуже вже маленька.

, (кома)
Кома бігла між рядками,
Заблудилась між словами,
А ми маємо те знати —
Кому нашу відшукати.

! (знак оклику)
Еге-гей! Агов! Ау-у! —
Чути в лісі скрізь луну.
Ми ж не зблудим як підемо,
Бо знак оклику візьмемо.

? (знак запитання)
Знак запитання чорнявий
І доскіпливий й цікавий.
Носа скрізь свого всадив,
Аж в дугу його скрутив.

ПОХОДЕНЬКИ БУКВ

А до Б у гості йшла,
На дорозі В знайшла,
Із Г і Ґ не пострічалась,
Тільки з Д лиш порівнялась.
Разом з Є зайшли у хату,
Ех, там гостей вже багато:
Ж,З, І пісні співали,
Ї та Й на флейтах грали,
К, Л, М в вікно дивились.
Н, О, П чомусь сварились.
Мабуть, Р їх розізлила —
Молоко для С розлила.
Т до сварки неуважна,
Бо між друзями — не страшно.
То і правда. Мить по тому
Вони разом йшли додому.
Їм назустріч У на возі,
Ф зустріла на дорозі:
— Гей, сідайте, підвезу.
Ось для Х товар везу.
Тож в гурті дорога ближча —
Чи йде дощ, чи вітер свище.
Ц з віконця посміхалась,
Біля тину Ч віталась.
Ш млинцями пригостила,
Щ у гості запросила.
— Що ви, що ви?! Час до хати, —
Ю сказала. — Треба спати.
Я у ліжечко вмостилась,
Тепло ковдрою укрилась.
Хай всім дітям колисанку
Ніч співає аж до ранку!