ФАТАЛЬНИЙ ДАРУНОК ЖАНА НІКО

Коли у XVI столітті після успішних плавань Колумба в Європі з'явилися перші плантації тютюну, навряд чи хтось міг припустити, яких масштабів набуде вирощування цієї рослини, а також її використання для куріння.

Гадки не мав про це й французький посол у Португалії Ніко, якому завезли з Америки насіння тютюну для задоволення його ботанічних примх.

Дізнавшись про те, що заморське зілля начебто має лікувальну дію, посол послав порошок з тютюнового листя своїй королеві Катерині Медичі, яка страждала від мігрені. Вона охоче взялася нюхати «найновіший американський засіб». Головний біль, нехай ненадовго, але вщухав, і вдячна королева охрестила цілющий порошок «нікотином». Тому, коли на початку XIX століття у тютюні виявили невідомий хімікат алкалоїд, вигадувати назву для нього не було потреби.

Так ім'я добропорядного французького дипломата з волі історії набуло одіозного відтінку. Адже саме нікотин «прив'язує» людей до куріння і викликає різні несприятливі зміни в організмі курців.

Що ж таке цей сумнозвісний нікотин? У чистому вигляді він — безбарвна масляниста рідина, гірка на смак, з різким запахом. Вміст його в різних сортах тютюну становить близько двох процентів. У кожній сигареті кілька міліграмів нікотину. Як стверджують дослідники, у димі, що вдихає людина, не більше як 25 процентів від загального вмісту нікотину в сигареті. Додамо, що 90 процентів речовини при цьому опиняються в крові курця. Цікаво, що некурці, які брали участь у дослідах, «засвоювали» лише близько 50 процентів нікотину. Пояснюється це, очевидно, різною глибиною затяжок.

Вивчаючи залежність частоти і глибини затяжок у курців від кількості нікотину в сигаретах, дослідники спостерігали таку особливість: коли траплялися сигарети з меншим вмістом нікотину, то глибина та частота затяжок були більші і навпаки. Створювалось враження, ніби курці прагнуть наситити організм певною дозою нікотину. Якою саме? Вчені гадають, що йдеться про таку концентрацію нікотину в крові, за якої досягається бажаний психологічний ефект, тобто в людини з'являється почуття такої собі загальної стимуляції, певного заспокоєння.

Яка ж біохімічна основа впливу нікотину на роботу мозку? Уся справа в тому, що нікотин має здатність імітувати дію ацетилхоліну, одного з медіаторів (посередників) нервової системи. Медіатори — це речовини, які забезпечують передачу нервового імпульсу як із закінчення нерва на іннервований ним орган, так і з одної нервової клітини на іншу. Нікотин начеб поліпшує зв'язок між клітинами мозку, полегшуючи і прискорюючи проведення нервових імпульсів.

Штучно зсуваючи звичний для себе «маятник» розумової діяльності, курець неодмінно відчуває його зворотний хід. За досягнуте за допомогою нікотину тимчасове збудження мозкових процесів доводиться розплачуватися наступним тривалим їх гальмуванням. Мозок потребує відпочинку. Але найбільша небезпека полягає не в цьому. Вона стає очевидною лише тоді, коли людина палить тривалий час. Поступово мозок курця звикає до регулярних нікотинових «подачок», що деякою мірою полегшують його роботу. І ось уже сам починає їх вимагати, не бажаючи особливо «перепрацьовуватися». Вступає у свої права «закон біологічних лінощів» (дозволимо собі перефразувати Бертрана Рассела). Наче той алкоголік, якому для підтримання доброго самопочуття доводиться постійно «підгодовувати» свій мозок алкоголем, затятий курець має «тішити» його нікотином. А інакше виникають занепокоєння, дратівливість, нервозність...

Із «законом біологічних лінощів» не можна не рахуватися!

Як відомо, у жінок залежність від алкоголю розвивається набагато швидше, ніж у чоловіків, і важче піддається лікуванню. Логічно припустити, що у випадку з курінням ситуація схожа. І життя, на жаль, це підтверджує. Жінки, що палять, іноді не можуть розлучитися з нікотином навіть у період вагітності. Починаючи палити, багато дівчат вважають, що стануть таким чином привабливішими.

Звичайно, вірогідність зв'язати себе узами Гіменея від цього зовсім не збільшується, скоріше навпаки, тоді як загроза на все життя підпасти під владу нікотину стає цілком реальною.

Ясна річ, нікотин впливає не тільки на роботу мозку. Його здатність «підміняти» ацетилхолін зумовлює й інші зміни в організмі. Нікотин, наприклад, запускає біологічні механізми, які забезпечують підвищення артеріального тиску (викид у кров гормону адреналіну, звуження кровоносних судин тощо). Серцю доводиться без потреби напружено працювати. Засмічуючи серце тютюном, курець створює передумови для розвитку серцево-судинних захворювань, зокрема інфаркту міокарда. Якщо ж палить людина, котра страждає від гіпертонії (підвищеного артеріального тиску), захворювання швидко прогресує. Наслідки цього сумні: крововилив у мозок, інфаркт міокарда, ураження нирок. Лікування гіпертоніка, який курить, часто не дає бажаного результату.

Багатьом молодим курцям перспектива дістати інфаркт міокарда здається такою ж похмурою, як і віддаленою. Але ж не можна не згадати, що нікотин підозрюється і в інших «гріхах». Можливо, куріння є однією з причин раннього облисіння, надто коли йдеться про чоловіків у віці до 25 років. Ми вже згадували про те, що під час куріння звужуються кровоносні судини, серед них ті, що живлять шкіру голови.

Дівчата можуть замислитися ось над чим. Знову-таки через звуження судин шкіри погіршується її живлення, що сприяє передчасній появі зморщок. У боротьбі жінок з віком нікотин займає щодо них зрадницьку позицію.

Ви ніколи не замислювалися над тим, чому курець не вдовольняється однією сигаретою, яка вже створює у крові «потрібну» концентрацію нікотину? Пояснюється це тим, що нікотин, як і всі чужорідні для організму речовини, піддається знешкодженню. Процес знешкодження відбувається у печінці. Тут нікотин перетворюється у такі сполуки, які можуть бути легко виведені з організму нирками і вже не є біологічно активними.

Ясно, що саме зниження кількості нікотину в крові й відповідно у мозку примушує курця знову хапатися за сигарету. Проте не лише нікотин — ворог курця. Димок «б'є» і по гортані, бронхах, легенях. Слизова оболонка під його дією ніби розпушується, тому мікроби легше потрапляють в організм курця. Дуже шкодять людині такі складові частини димку, як радіоактивний полоній—210, котрий випромінює альфа-частинки, окис вуглецю, або чадний газ, що «викрадає» з крові кисень. Хронічний «бронхіт курця» можна певною мірою розглядати як передракове захворювання легень.

«Кинути палити зовсім не так важко. Я сам це робив разів п'ятдесят», — жартував Марк Твен. Так, нікотин дуже сильно «прив'язує» людину до куріння. Сперечатися тут немає про що. Тому курець, який хоче одвикнути від сигарет, повинен насамперед розраховувати не на ліки від куріння, а на власну волю і здоровий глузд. Все залежить від людини. Від того, наскільки серйозно вона прийняла для себе це рішення — кинути палити.

Причому раз і назавжди. Спроби поступово зменшувати кількість сигарет на день — також досягнення. Проте така тактика боротьби з курінням нерідко рівнозначна поразці. Кидати палити треба зразу!

У житті ж часто-густо трапляється так. Поки не сталася біда, порвати з курінням для багатьох дуже важко, а коли станеться — вдається за хвилину. Так, як це роблять, наприклад, завзяті курці, потрапивши з інфарктом міокарда в блок реанімації. І тут не потрібні вже патентовані препарати — анабазін, табекс чи лобесін. Нема потреби і в засобах, що викликають відразу до тютюнового диму, — в розчині азотнокислого срібла, протарголі, коларголі, сульфаті міді... Не потрібна й жувальна гумка з нікотином. Забувається й гіпноз, аутогенне тренування та голкотерапія. Все вирішує природне бажання вижити.

Так чи варто чекати цієї тривожної хвилини?
Вважаю, що обов'язок медиків — виховувати в людей нове мислення і у ставленні до свого здоров'я.

Хотілося б, щоб кожен курець, виймаючи з пачки сигарету, запитав себе: а чи варто ставити на собі експерименти, коли все вже доведено на лабораторних тваринах? Тоді для багатьох перестане бути дилемою парадоксальне: а чи можна не курити? Так, можна. Кидати слід раз і назавжди. А краще: не починати! Отже, все залежить від вас!
Олександр ЗІНІН

"Веселочка", всеукраїнський журнал для дітей, №4, 2004 р.