Бабине літо

Календарне літо добігло кінця. Осінь обережно прокладає свої стежки. Спадає спека, коротшають дні, похмурішають ночі. Часом плаче небо холодним дощем. Вересневі світанки імлисті, прохолодні, інколи з білуватими кучмами туманів у низинах.

Відлітають у вирій перелітні птахи, забираючи з собою на крилах тепло. Журавлі прощальним «курли-курли» розливають сум. Похмурий «двірник» осені — холодний вітер-листобій прибирає померклі барви природи.

Однак літо ще не забуває нагадувати про себе. Наприкінці серпня — на початку вересня, інколи в жовтні на два-три тижні встановлюється суха й сонячна, тиха й тепла погода. Здається, що повернулося літо.

У народі потепління осінньої пори, що триває часом два тижні, зветься «бабине літо». У піснях і поезії вислів цей є символом приємного, трохи лірично-сумного періоду другої молодості жінки.

Ця назва пов’язана з життям жінок-селянок. У цей час закінчуються польові роботи, і жінка трохи вивільняється від важкої праці. Збіг такого періоду відносно теплої і приємної погоди схожий на період, коли вік узяв своє, але старість ще не прийшла. Жінка після сорока років — пора бабиного літа.

В інших народів є свої назви. Так, у Північній Америці цей період називають «індіанським літом», бо забарвлення дерев стає схожим на яскравий одяг індіанців. «Літо бабусь» — кажуть німці, «баб’є лєто» — росіяни, а французи називають — «літо святого Мартиніка».

У повітрі літає павутиння. Легенда з Поділля розповідає: сонце взяло до себе дівчину, зробило її такою, що вона так само, як сонце, жила не ївши. Дівчина сидить і пряде без відпочинку, а восени видно, як у повітрі пливуть довгі нитки павутиння. Це від того, що дівчина пряде і нитки падають додолу. За легендою з Бойківщини, павутиння з’єднує небо й землю. Душа, яка прилетіла до прірви, має пройти по кладці, як павук по павутинні. Є й казка про дурня, який спускався з неба на тонкій мотузці-павутинці.

Снують павутиння молоденькі павучки, які єдиний раз у житті вирушають у мандрівку. Вилізе павучок на високу рослину і починає випускати павутиння. А воно підхоплюється вітерцем, і крихітна комашка вже летить над землею, щоб оселитися на новому місці. Буває, через кілька кілометрів від рідних місць приземлюються переселенці. Висхідні потоки часом піднімають їх високо, і це забезпечує далеку мандрівку.

Часом транспорт від пасажира відривається, і тому чимало порожнього павутиння носиться у повітрі. Сріблясті шовковисті нитки пливуть над річками й озерами, чіпляються за дерева, кущі, високі бур’яни, гойдаються на гілках, травах, осідають на ріллю і воду. У гарні сонячні дні особливо багато цих сріблястих струн.

Павутиння це має цілющі властивості. Якщо його прикласти до рани, кровотеча зупиниться, і рана швидко загоїться.

Багато павутиння віщує сніжну зиму.

Успіння Богородиці (28 серпня), або третій Спас (хлібний, горіховий), — це початок першого, «молодого» бабиного літа, яке закінчується 11 вересня. Цієї пори збираються до відльоту у вирій пташині гурти «другої черги». Якщо в цей час гарна погода, то «старе» бабине літо (13-21 вересня) буде негожим. Погідне бабине літо — на суху осінь.

Семенів день (14 вересня) — перший день «старого» бабиного літа. Яка погода цього дня — така подальша осінь.

Є й третє бабине літо. Припадає на Михайлівські дні — кінець другої декади листопада. Після чого встановлюється зимовий режим погоди, бо Михайло зазвичай приїздить білим конем — випадає сніг.

І — на закінчення. Осінь — пора чоловічої сексуальної активності, на противагу жіночому спалаху в час весняного квітування. Розпалена золотом кленів чоловіча енергія знаходить вихід у коханні. Вона сильніша, ніж весняна.

Медики пояснюють статистичний факт найбільшої кількості зачать, які припадають на осінь, ще й тим, що організм жінки за літо зміцнів і став більш підготовленим до материнства. Цьому ще сприяли релігійні регламенти, які між постами залишили «вікна» для весіль і безгрішної любові. Настає певний відпочинок селянок від польових робіт, певний спад трудової активності. Та й продукти нового врожаю сприяють частим весіллям.

Михайло КУРДЮК.