Анна БАГРЯНА
ЧАЙ ДЛЯ М’ЯЧА

 ОТАКУСИК

Є у тата і матусі
О-о-отакенький Отакусик:
ніжки-чеберяйки,
ручки-всечіпайки,
щічки-полунички,
носик невеличкий.

Що не робить, все «Отак!»,
знай, повторює дітвак.

Прокидається раденький
«О-о-отакусь!» — вітає день цей.
Ледь розплющить оченята —
«О-о-отак-так!» давай кричати.
Умиває сонне личко —
«О-о-отакуньки!» , — рідних кличе.

А як вип’є молоко
на сніданок — «О-о-отако!» —
татові й матусі
каже Отакусик —
о-о-отакий великий.
Можна ще налити!

 

ЗЮЗЬО

Дзень!
Хтось проситься до хати.
— Хто там?
— Зюзьо бородатий.
— Хто ти, Зюзю, звір чи птах?
У яких живеш лісах?

— Я — не звір, а зимний вітер.
Я проспав весну і літо.
Та з початком снігопаду
вже не маю права спати.
Мушу нести холоди —
ось тому й прийшов сюди.

А надворі — завірюха,
мерзнуть щічки, мерзнуть вуха,
мерзнуть ніжки й рученята.
Краще Зюзя не впускати!

 

ЗАМОЖНА ПАНІ

У Сороки справжнє свято —
гаманець знайшла пузатий.
Копійчини повиймала,
роздивилася: немало.
Кожну спробувала дзьобом:
всі монети — вища проба!
Походжає діловито
і міркує, що робити.
— Одиничка, двійка, п’ять…
Ті візьму, які блищать!
Найдзвінкіші, найновіші,
бо старі мені навіщо?
Папірців також багато,
але їх не стану брати.
Я ж бо птаха не пропаща,
підбираю все найкраще.
Чисте золото і срібло —
тільки це мені потрібно.
Зачекаю, заки вечір
і тихенько до гніздечка
віднесу коштовну здобич.
Завтра день почнеться добре.
Всі крамниці облітаю,
накупую хліба, чаю,
молока і меду дзбанок —
скличу друзів на сніданок!
Буде всім що пити-їсти,
а мені — нове намисто,
чобітки і пишне вбрання.

Я ж тепер — заможна пані!

 

КУКУРУДЗЯНИЙ ПІСОК

Уранці Оксанка матусі говорить:
— Була уві сні я на справжньому морі!
Зустріла медузу, кальмара і краба,
і мушлі збирала для тебе й для баби.
Із чайками вкупі гойдалась на хвилях
і плавати добре в дельфінів навчилась!
На сонечку гріла животик і спину,
і бачила, мамо, казкову картину:
весь берег — у золоті, сяйвом залитий,
і пахне так смачно, що важко терпіти…
Хотіла на березі звести свій замок,
але не повіриш, що сталося, мамо.
Присіла, піску повні жмені набравши,
а замість піску — кукурудзяна каша!
Така, яку вариш мені ти щоранку, —
всміхнулася раптом хитрунка-Оксанка, —
з горіхами, сиром, варенням суничним…
Тоді я подумала: трохи незвично,
та все ж таки варто поїсти мені,
а замок збудую в наступному сні!

 

ЗЕЛЕНИМ ПО ЗЕЛЕНОМУ

У малого огірочка
гладдю вишита сорочка —
по зеленому зеленим.
— Добре, є сховатись де нам, —
каже брату огірочок,
зазирнувши під листочок. —
Бідолашні ж помідори
змінять колір дуже скоро.

 

ЧАЙ ДЛЯ М’ЯЧА

Підкажіть мені хто-небудь:
як підкину м’яч до неба,
чи потрапить на гостину
він до тітоньки Хмарини?

Хмара м’яч мій пригощає
пирогом і м’ятним чаєм.

 

ГОЙДАЛКА

Гойдались на гойдалці голуб і шпак,
та раптом із гойдалки голуб упав.
Упав у калюжу, став мокрий увесь.
Наляканий шпак полетів собі десь.

Глузують із голуба всі горобці:
— Хіба ти не бачив, що гойдалки ці
ну геть непташині? Хіба невтямки:
лиш люди гойдаються тут залюбки?
А люди — істоти, наш брате, смішні —
літати ніяк не навчаться вони,
тому і вигадують стільки вже літ
усе, що нагадує справжній політ.

– Та я, — засоромився голуб нівроку, —
я тільки збирався… поплавати трохи.

 

КАМІНЦІ

Камінці перебираю:
більші, менші, геть дрібні…
Камінцям не видно краю.
Полічити б їх мені!

Але сонечко у спину
вже добряче припіка.
Йду додому. А каміння
стереже нехай ріка.

 

ПЕЛІКАН

Пелікан квиток шукав
на пташиний пароплав.
Бо надумав пелікан
переплисти океан.

Та прокинутися рано
не вдалося пелікану.
Лиш до каси дочвалав —
як відчалив пароплав.

Залишилися квитки
на пташині літаки.
Пелікан почухав чуб.
— Краще сам перелечу!

 

ЗЕБРА

Зебра в дзеркало дивилась:
смуга чорна, смуга біла…
— Так буденно й несвятково,
хоч би пляма кольорова, —
тихо бідкалася зебра. —
Небагато ж мені треба —
кілька барв лише яскравих,
як у пави чи в удава.

Враз на зебру сів папуга,
і минула її туга.

РИБА Й КІТ

Раз у раз голодна риба
визирає зі ставка:
— Хоч би хто підкинув хліба
чи смачного черв’яка.

І котисько — теж голодний,
сумно дивиться на став:
— Хоч би хто мені сьогодні
рибку із води дістав.
Ня-а-ав!

 

ГОСТИНЦІ ДЛЯ КРОКОДИЛА

Каже Тала: — Я ходила
в зоопарк до крокодила.

Принесла йому горішків
і смачних цукерок трішки.

Крокодил не взяв нічого.
Зуб, мабуть, болів у нього.

 

ЛІТО

Тужить літечко крилате —
скоро літу вирушати
за крайнебо, ген, далеко —
десь на інший бік планети.

На все добре, любе літо,
вирушай довкола світу!
Лиш візьми собі на згадку
мої пасочки й лопатку,
капелюшок, босоніжки,
про звірят яскраву книжку,
теплі усмішки на квітах…
І вертайся швидше, літо!

Завітаєш знову, літо —
буду я уже велика.
Та за носиком кирпатим
зможеш ти мене впізнати.

 

ШИШКА І ГОРІШОК

Шишка в гості до Горішка
завітала восени.
Принесла Горішку Шишка
шубку, шапку і штани.

— Це, щоб ти не змерз узимку,
коли випаде сніжок.
Я ж сховаюсь під ялинку —
в неї теплий кожушок.

 

БІЛИЙ ВІРШИК

Білі коси, білі щічки,
білі шафи і полички,
посуд, стіл, стільці, підлога,
плаття й капці, руки й ноги.
Білий песик у куточку
спить на білім килимочку.
Все довкола біле-біле...
Я вареники ліпила!

 

ЯБЛУКО І РІКІ

Якось яблуко зелене
впало з яблуні на мене —
твердощоке і велике,
а у нім рожевий Рікі
без пальта і черевиків —
ненажера-черв’ячок,
вже доповз до кісточок.

Рікі плід сумлінно риє,
уявив себе він змієм,
та сміються змії з Рікі,
бо не стане він великим —
черв’ячок без черевиків.

Я це яблуко зелене
заховаю до кишені.
Як повіє лютий вітер,
зможе там воно зігрітись.
Так зігріється і Рікі,
цей кумедний малючок,
що наївся кісточок.

ВИХОВАННЯ

У гайочку на осонні
тато-гриб говорить доні:
— Одягни листочок, люба,
бо тебе побачать люди.

 

ДОБРИЙ СЛУХ

Я знаю, що в подушки
є аж чотири вушка.

Вона завжди слухняна,
бо добре чує маму.

СУСІД

Поверхом над нами вище
мешкає слонище.
Уночі снує по хаті —
не дає нам спати.

Тихо, слонику, ходи,
ти в будинку не один.
Заважати будеш —
подамо до суду.

 

СОЛОДКІ СНИ

Сниться зайчику морквина,
ведмежаті — ліс малини,
манній каші — ложка джему,
чаю — мамин торт із кремом.

Крихта пряника мурасі,
сто родзинок черепасі.
А рожевощокій паці
гарбузи на дубі сняться.

Снів солодких так багато.
Нумо швидше засинати!

Карамелі сняться стріхам,
шоколад і мед горіхам.    
Бачать жабки над ставочком
замість хмар кисіль молочний.

Кораблям і кашалотам
сниться море із компоту.
А пілотам і пташатам —
в небесах солодка вата.

Снів солодких так багато.
Нумо швидше засинати!

Сниться равлику суниця,
пиріжок із сиром — киці,
крокодилу — круасани,
мавпі — гори із бананів,
банці — яблучне варення,
бабі — бублик у кишені.

Хаті — стіни із цукатів.
Островам — цукровий замок.

А маляті-немовляті
сниться мама.

 

СВЯТО

— Чи дадуть тобі зарплату
до Різдва, мій любий тату?
— А чому питаєш, кицю?
— Бо надумала пшениці
два мішки купити мишкам,
а ще маку і горішків,
меду і родзинок,
і шматочок глини.
Зліплять з глини горщик ті
і наварять в нім куті.
Хай і мишенятам
буде свято, тату.

 

ЗОЛОТА ВЕЧЕРЯ

Повний місяць —
в небі миска
золо-
та,
бо несе вечерю ночі 
зоре-
птах.
Світлячки на чорних крилах —
то зірки,
а у мисці — золотисті
пиріжки.
Буде ніченька їх їсти
і рости.
Стане темно,
тільки місяць —
золотий.

 

СНІГОВИЙ СНІДАНОК

Снідав снігом сніговик,
він до іншого не звик —
ані каші, ані чаю
сніговик наш не бажає.

Сніг на перше, сніг на друге,
ще й пригостить снігом друга —
хай смакують залюбки,
щоби гладшали боки.

ТЕ І ЛЯ

Кличе Те із двору Ля:
— Ля, ходімо звідсіля!
В горах — трави соковиті,
в горах — ціле море квітів,
напасемося від пуза,
ще й нових знайдемо друзів!

Каже Ля: — Ходімо, Те!
Я не проти, Те, проте
першим вгору йтимеш ти —
я боюся висоти.

Стало Те поперед Ля —
і замукало ТЕ-ЛЯ.

КІТ-ВЕРТОЛІТ

Сірий кіт-вертоліт
облітав усенький світ.

Кіт із сонцем в животі
гори снів перелетів.

Бачив сильні холоди,
і пустелю без води.

Пальми, лева і слона,
і вітрила без човна.

Бачив замки і мости,
й наше місто з висоти.

Сто ночей літав і днів,
доки геть не зголоднів.

Кіт із сонцем в животі
приземлитися хотів.

Та подумав: «Об гілки
ще подряпаю боки».

Анна Багряна

Поет, прозаїк, драматург, перекладач.
Народилася 24 березня 1981 року в м.Фастів Київської області. 
Закінчила Інститут філології Київського національного університету ім. Т.Шевченка (спеціальність: українська мова та література). 
Працювала редактором телекомпанії "ЮАна", автором та ведучою телепередачі "Гармонія душі", старшим редактором Всесвітньої служби радіомовлення України, референтом з питань українознавства в Конгресі українських націоналістів, головним спеціалістом Національної Спілки письменників України з роботи із молодими авторами, головним редактором часопису «Гранословіє». 
2006-2008 рр. - Голова Всеукраїнської Ліги українських жінок.  
2006-2009 рр. - Секретар Ради Національної Спілки письменників України.
З 2009 року мешкає в Р.Македонії.
           
Автор поетичних книжок: "Суцвіття слів" (Київ, 2000), "Поміж бузкових снів" (Київ, 2002), "Між богами і нами" (Київ, 2005), “Мандрівка линвою/Spacer po linie” (у співавторстві з В.Песткою, Львів, 2008), “Інші лінії” (Київ, 2009), “Замовляння із любові” (Луцьк, 2011); романів: “Етимологія крові” (Київ, 2008), “Дивна така любов” (Київ, 2010, в перекладі македонською – Скоп’є, 2011), “Дошкуляка” (Київ, 2012); книжок для дітей “Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько” (серія “Життя видатних дітей”, Київ, 2010), “Казки з міського парку” (Луцьк, 2014), «Ґеня» (повість про Славу Стецько, Київ, 2015); збірки драматичних творів “П’єси” (в перекладі македонською – Штіп, Р.Македонія, 2011, сербською – Смедерево, Сербія, 2012); книжок перекладів поезій Елисавети Багряної, Дори Габе, Димитра Христова, Бояна Ангелова, Рісто Василевскі, Єтона Келменді, Інги Крукаускене, Разме Кумбароскі, а також прозових книжок Наталі Спасової та Кіро Донева. Упорядник і перекладач антології “Сучасна поезія Р.Македонії”. 
Вистави за драматичими творами А.Багряної ставилися в театрах України, США та Р.Македонії.
            Твори перекладені англійською, французькою, польською, болгарською, російською, латиською, азербайджанською, вірменською, македонською, сербською, хорватською, албанською, литовською, естонською та іншими мовами. В Польщі, Бельгії, Азербайджані, Болгарії, Сербії та Р.Македонії виходили окремі поетичні книги.
            Лауреат Міжнародної україно-німецької премії ім. О.Гончара, конкурсів “Коронація слова”, “Смолоскип” (2008, за роман “Етимологія крові”), Міжнародної літературної премії “Срібне летюче перо” (Болгарія, 2009), Літературного конкурсу СФУЖО ім. Марусі Бек (Канада, 2009), Міжнародних літературних премій Медитеранської Академії ім. Братів Міладінових (Р.Македонія, 2012 р.) та “Свіча Наіміта” (Р.Македонія – Р.Косово, 2012 р.), Літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша (2013), Міжнародної літературної премії ім.Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2014) та ін.