Українські пташки вирішили запросити звірят на дружню зустріч у сосновий Бір. Вони збиралися залагодити деякі непорозуміння, що виникли між ними з давніх часів.

Цар птахів Орел викликав до себе всюдисущих Сорок і наказав повідомити про це усіх чотирилапих мешканців лісів, степів і гір.

Наступного дня на галявині біля соснового Бору зібралася сила-силенна звірів. Були серед них і свійські, тобто ті, що живуть поряд з людиною, і дикі.

Зустріч вдалася на славу. Звірі та пташки виконували пісні, написані великим композитором Соловейком, милувалися картинами, які намалювали власним пір'ям Півень та Індик. А на завершення мистецької програми відбулися бальні танці, створені знаменитою парою — Лебедем і Лебідкою. Звірі танцювали з птахами впереміж, викликаючи захоплення у тих, хто не міг взяти участь у цьому дійстві.

А потім лунали тости за дружбу і добросусідство між тваринами, які мешкали на одній землі.

Коли справа дійшла до частування, отут і виникла заминка. Старший кухар гусак Ґоґа розвів крила:

— На жаль, зібраних продуктів не вистачить на всіх… Те, що принесли у дзьобах птахи, може задовольнити апетит хіба що ведмедя…

І раптом гусак Ґоґа вдарив себе ложкою по голові.

— Я знайшов вихід! Ми зваримо для гостей гарячу страву, якої ще ніхто не куштував! Тим більше, води у нас вистачить на всіх!

Гусак Ґоґа і його помічники кидали у великий баняк картоплю, буряки, моркву, капусту, квасолю, цибулю, часник, усе, що було зібрано птаством… Приправили кропом і петрушкою, додали пару відер солі, сметани. Старший кухар усе це вариво перемішував великим ополоником, приказуючи:

Варися страва
Усім на славу!

Задзвеніли миски, над якими здійнялася густа пара, і гості приступили до вечері. Шкода, що не було там Миколи Гоголя. Тільки він міг описати все, що діялося за столами. Гості їли гарячу страву з таким апетитом, облизуючись до вух. І просили: ще! Це був тріумф кулінарного мистецтва.

А після вечері гості допитувалися: як же називається така смачна страва?

— Вона ще немає назви, — розвів крила гусак Ґоґа, — однак спробую вигадати її. Оскільки наша зустріч відбулася в сосновому БОРУ, а ви просили страви ЩЕ, то й назвемо її БОРЩЕМ.

— Слава борщу! — вигукували звірята, і пташки, підкидаючи гусака Ґоґу вище хмар.

З того часу борщ на нашому столі посідає перше місце. Навіть приказка така існує: "То не українець, хто не любить борщу!"

Ігор СІЧОВИК