Збирання лiкарських трав
та їх застосування

На Iвана Купала
Цiлу нiчку блукала,
Розмай-зiлля шукала.
Викопала корiнця
З-пiд бiлого камiнця.
Полоскала на броду,
А варила у меду.
Приставляла до жару:
- Кипи, корiнь, помалу! –
iще корiнь не скипiв,
А вже козак прилетiв.

По всiй Українi вiдома давня-давня балада про чар-зiлля. Кажуть, що з тим зiллям можна було не тiльки причарувати милого, а й вилiкувати будь-яку хворобу. А скiльки легенд пов'язано з чарiвними травами, скiльки замовлянь! Ось одне з них: якщо дiвчина хоче причарувати парубка, треба до схiд сонця вирвати з трьох городiв зiлля – там, де гарно живуть чоловiк з дружиною. Це мусить бути пижмо, любисток i ласкавець. i поставити його на вогонь, примовляючи:

Пижмом прижмися,
Любистком прилюбися,
Ласкавцем приласкайся!
Кого люблю – признайся!

i тодi козак обов'язково покохає.
А чи такi вже безпiдставнi цi легенди чи замовлянняi Як ви думаєте, звiдки походять такi пiснi, легенди, повiр'яi Чи iснує в природi чар-зiлляi Звичайно, що iснує. Чарiвне зiлля – це лiкарськi трави. Людина здавна навчилася використовувати їхню цiлющу силу. Нашi предки були спостережливими, i мудростi вони вчилися у природи, глибоко проймаючись її таємницями. Одна з них – це таємниця лiкарських трав. Не кожному дано збагнути її, не кожен любив, умiв i хотiв ходити по лiсах, пiзнавати траву та її властивостi. Не всi знають, що однi трави потрiбно збирати опiвночi, iншi – перед сходом сонця, а третi – опiвднi, що на цiлющiсть трав впливає ще й стан небесних свiтил.

Листя i цвiт, примiром, краще збирати на молодий мiсяць, а коренi добре копати на старий. У цей час навiть звичайна картопля набуває лiкувальних властивостей. А ще треба вмiти пiдiйти до кожної травички – чи зi сходу, чи з заходу, чи йти по колу, як сонечко ходить. i не просто пiдiйти – треба доторкнутися до неї, сказати лагiдне слово. До кожної травички є своя молитва, своє замовляння. Не кожен може бути цiлителем. Але знавцi цiєї справи вiд батька до сина, вiд дiда до онука передавали свiй досвiд. Вони вважали, що рослини витратять свої чудодiйнi сили, якщо таємниця стане вiдомою всiм. Загадковiстю були оповитi не лише трави i чаклування над ними, але й люди, якi займалися лiкуванням. Їх навiть побоювались, називали знахарями i вiдьмами, вiрили в те, що вони надiленi надприродними якостями, спiлкуються з божеством, навiть з нечистою силою.

Про цiлителей оповiдають небилицi, легенди, бувальщини:

Зiрвана на Максима (11 травня) перша трава (кропива, подорожник, мати-й-мачуха та iн.) вважалася особливо цiлющою для вiдпоювання хворих.

На Симона Зiлоти (23 травня) жiнки збирали лiкарськi трави, котрi мали неабияку лiкувальну силу. Намагалися заготовляти зiлля до схiд сонця. Вiдшукавши кущ, жiнка ставала обличчям на схiд, хрестилася й читала молитву. Потiм, повернувшись на захiд, виривала зiлля, приказуючи:
- Мати Божа ходила, зiлля родила, вiдром поливала – нам на помiч давала.

Або:

- Миколин батько велiв, щоб ти, зiлля, було лiками од всякої хвороби. У Таврiйськiй губернiї лiтнi жiнки вiдзначали цей день у такий спосiб: наливали в корито води, кидали туди рiзнi трави i купалися в одязi, а потiм, поївши, спiвали пiсень. На Зiлоту давали коровам їсти жовтi квiти й трави, щоб молоко та масло було жовтим. До речi, зiбране в цей перiод масло спецiально тримали для лiкiв, особливо дiтям. Вважалося, що воно вельми корисне, оскiльки корови вживають найбiльше квiтiв i лiкарських трав.

6 червня – цвiтiння рожевої шипшини. Варили мед з трояндових пелюсток – для очищення кровi. Товченi пелюстки використовували для загоювання ран, наривiв, знеболювання.

6 липня (Горпини-купальницi) нашi предки починали масово збирати цiлющi трави i лихе зiлля, а також корiння. Рослини вже набралися живильної сили, але розкiшна природа ще вiдчуває спрагу. Батьки зверталися до дiтей: "Просiть, дiти, дощу до iвана Купала, а пiсля iвана я й сам випрошу". Зiбраний на Купала подорожник вважався помiчним вiд багатьох хвороб.

На Прокопа (21 липня) жiнки до схiд сонця йшли на городи рвати крiп як засiб для лiкування головних болей, – дорослi вiдваром змивали голови, а дiтей купали у ваннах.

Вважається, що на Прокла (25 липня) бувають найряснiшi роси: на Прокла все промокло. Цi роси, за повiр'ям, є найкращим засобом вiд пристрiту й зурочень, тому знахарки й збирали їх для лiкування (для вмивання).

На Пантелеймона-цiлителя (9 серпня) знахарi збирають цiлющi трави.

30 серпня (мученика Мирона) збирають достиглi яскраво-синi квiти волошок для виготовлення лiкiв. Настiй квiтiв вживають при простудних захворюваннях, кашлi, болях у шлунку, при лихоманцi й сильному серцебиттi, а також (у виглядi крапель i примочок) при деяких захворюваннях очей. Подрiбненим насiнням волошок присипають бородавки, а листя прикладають до ран.

На Явдохи (17 серпня) вирушали до лiсу за малиною – найдревнiшою лiкарською рослиною. Використовували не лише її плоди, а й квiти, якi запарювали й промивали очi вiд запалення, а листям (готували як чай) полоскали горло при ангiнах.