Початкова школа у Канаді: оцінки у закритих конвертах і щорічна зміна класного керівника

Канадська система шкільної освіти вважається однією з найкращих у світі. Учні регулярно демонструють хорошу базову підготовку, що підтверджується міжнародними рейтингами й тестами, наприклад, PISA (Programme for International Student Assessment).

Організація середньої освіти у різних провінціях країни дещо відрізняється. Насамперед, мовою викладання: це може бути одна з державних мов — англійська або французька.

Діти йдуть до першого класу у шість років. У більшості провінцій повна середня освіта триває 12 років. У провінції Онтаріо вчитися доведеться 13 років, а от у франкомовній провінції Квебек — всього 11. Проте тим учням, які планують вступити до університету, доведеться ще два роки вчитися на підготовчому відділенні коледжу.

Середня освіта у Канаді складається з трьох етапів — elementary school — початкова школа, middle school — середня школа та high school — вища школа.

Список предметів варіюється залежно від класу. З року в рік збільшується перелік предметів, які учень може обирати за власним бажанням. У початковій школі (elementary school) їх поки що не багато, тут вивчають переважно обов'язкові:

CORE: інтегрований курс математики, граматики, літератури, правопису, основ політичного устрою Канади і правил поведінки в суспільстві (цікаво, як це можна поєднати?);

SCIENCE: ще один інтегрований курс, цього разу природничих наук — хімії, фізики, біології: учні працюють над власними проектами, як справжні вчені;

LIFE SKILLS: тут набувають навичок, потрібних для повсякденного життя, обговорюють різні життєві ситуації та проблеми;

COMPUTERS: оснащення канадських шкіл комп'ютерами — чи не найкраще у світі;

FAMILY: тут дітей вчать робити різні практичні речі, наприклад, готувати їжу;

PHYSICAL EDUCATION: фізкультура і спорт;

ARTS: на цьому предметі малюють, ліплять, майструють, дивляться відеофільми;

MUSIC: кожен учень вчиться грати на якомусь музичному інструментові, який навіть можна брати додому.

FRENCH: обов'язкова французька мова у школах з англійською мовою викладання.

У Канаді немає звичних нам щоденних оцінок з різних предметів, наприклад, за відповідь біля дошки або за активну роботу на уроці. Не оцінюються й домашні завдання, у класі лише перевіряється їхнє виконання і розбираються відповіді. Дитина не знаходиться в постійному стресі через думки про те, яку оцінку вона отримає, наприклад, за домашнє завдання чи відповідь на уроці. Усі розуміють, що завдання робиться не заради оцінки, а заради покращення знань. Відповідно, помилку в домашньому завданні треба взяти до уваги і зрозуміти, чому це помилка. Учнівські щоденники вчителі використовують як засіб комунікації з батьками. Туди заноситься уся важлива інформація — про поведінку учня, нагадування про якісь події або попередження про заплановані екскурсії.

Оцінки виставляють лише за контрольні та самостійні роботи, а також за виконані проекти. Тести проводяться регулярно і з різних предметів. Оцінки бувають такі: А, В, С, D, F, а ще кожна оцінка може мати + або —. Виставляються вони залежно від відсотка правильних відповідей, тобто 'А +' можна отримати, виконавши правильно 95-100% завдань, 'А' за 90%, 'А-' за 85% і т.д. Тест з оцінкою вирушає додому для підпису батьками і потім повертається до школи. Оцінки, отримані за тести, є основою для виведення підсумкової семестрової оцінки.

Двічі-тричі на рік учні отримують Report Card — звіт про успішність. Він досить суттєво відрізняється від звичних для нас учнівських табелів.

По-перше, Report Card видається в закритому конверті особисто учневі в руки. Ніхто не забороняє йому відкрити конверт і обговорити результати з однокласниками, але все ж дітям наполегливо рекомендують не робити цього і нести конверт додому батькам. Обговорення своїх оцінок і порівняння з оцінками інших учнів у канадських школах не схвалюють.

По-друге, Report Card — це не вузенька смужка оцінок. У його першій частині окремо оцінюються такі характеристики учня, як організованість, здатність до самостійної роботи, співпраця з однокласниками, ініціативність і навіть саморегуляція. Кожен пункт оцінюється літерами: E — Excellent (відмінно), G — Good (добре), S — Satisfactory (задовільно), N — Needs Improvement (потребує покращення). Усі ці оцінки виводяться на підставі щоденних спостережень вчителя за учнем і його роботою в класі.

По-третє, у Report Card за кожен предмет можуть стояти кілька оцінок — наприклад, за кожний вивчений розділ математики. У «мовних» предметах окремо оцінюють читання, писання, розмовне спілкування, грамотність.

І нарешті, Report Card містить думки вчителя про переваги і проблеми учня, про те, наскільки впевнено він чи вона демонструють свої знання, а також рекомендації, що необхідно зробити для поліпшення результату.

А ще у канадських школах немає традиції влаштовувати довгі батьківські збори і говорити про загальні досягнення чи проблеми усього класу. Тут організовують індивідуальні зустрічі батьків з учителем у зручний для них час. Як правило, 15 хвилин вистачає для запитань-відповідей, обміну думками та побажаннями, але можна домовитися і про додаткову зустріч.

Отже, у безперечні плюси канадської початкової школи можна записати:
— відсутність постійного страху отримати погану оцінку (наприклад, за неправильну відповідь на уроці),
— у класах немає поділу на «ботанів» та «хуліганів» — оцінки є особистою справою кожного і не можуть стати підставою для глузувань,
— щорічна зміна «класного керівника»: це незвичне для нас правило дозволяє уникнути ситуації, коли недостатній професіоналізм одного викладача «переслідує» клас упродовж багатьох років.

Джерело