УЧНЯМ ПРО КУЛЬТУРУ ПОВЕДІНКИ

Представлена на розсуд читачів часопису інформація є коротким викладом правил хорошого тону. Ці правила повинна опанувати кожна людина, тому що вміння поводитися в суспільстві не є вродженим, а виховується протягом життя.

Вихована людина повинна володіти:

— культурою мовлення, що припускає не тільки її граматичну і стилістичну правильність, але й відсутність вульгарних слів (не простонародних); умінням чітко і точно викладати свої думки, щоб їх правильно могли зрозуміти оточуючі, говорити без застосування нецензурних виразів і слів-паразитів, які засмічують мову;

— елементарною ввічливістю, що припускає уміння вітатися і прощатися, бажати іншій людині доброго ранку і спокійної ночі, здоров’я і приємного апетиту, дякувати за допомогу чи послугу, говорити «будь ласка», коли просиш про що-небудь, і вміти говорити слова вибачення, якщо неправий чи заподіяв занепокоєння кому-небудь;

— умінням розмовляти і підтримувати бесіду, бути хорошим співрозмовником, а отже, добре знати предмет розмови, тобто розуміти, про що говориш, і викладати власні судження не тільки правильно, а й цікаво, без словоблуддя;

— умінням керувати своїми емоціями. Вихована і культурна людина ніколи не показує свого поганого чи дуже хорошого настрою оточуючим. Гарні манери передбачають, що їх власник ані словом, ані дією, ні поглядом не покаже свого роздратування чи невдоволення, а кращим способом приховати в собі неприємні емоції є доброзичливість, увага, вміння вислухати співрозмовника, допомогти йому в разі потреби. Дуже цінується в етикеті усмішка;

— тактовністю, що, за словами Ремарка, полягає у здатності не помічати помилок інших і не займатися їхнім виправленням. Такт допоможе вийти зі скрутного становища і дозволить справити на оточуючих приємне враження;

— умінням правильно поводитися в громадських місцях, дотримуватися охайного зовнішнього вигляду.

1. ЗНАЙОМСТВО, ВІТАННЯ

Зведення правил, що регламентує знайомство і вітання, є досить великим, але в цілому ці загальноприйняті правила однакові й обов’язкові для всіх. Спілкування починається зі знайомства. А щоб познайомити людей, їх необхідно представити один одному. При цьому необхідно дотримуватися таких правил:

— молодшого за віком представляють старшому;

— особу, яка займає невисоке становище, — більш високопоставленій;

— новоприбулого — тим, що зібралися;

— чоловіка завжди представляють жінці (крім тих випадків, коли чоловік є офіційним главою держави, членом королівської родини або церковним ієрархом);

— неодруженого чоловіка представляють одруженому.

У ділових стосунках вік і стать відіграють меншу роль, головне — яку посаду займають ті, хто знайомиться.

При неофіційному знайомстві говорять: «Сергію, хочу представити тобі мого друга Олега».

Якщо вас кому-небудь представляють, підніміться і намагайтеся дивитися людині в очі. Сидіти в цьому випадку можуть тільки жінки і хворі люди.

Вітаючись зі знайомими на вулиці, необхідно зробити легкий уклін (нахил голови, але не всього торса) і обов’язково вийняти руки з кишені.

Коли люди представлені один одному, вони вважаються знайомими і при наступних зустрічах (залежно, звичайно, від стосунків, які встановилися між ними) вітають один одного. У країнах Європи, звичайно, дотримуються наступних правил вітання: жінку вітає чоловік; старшого за віком — молодший. І, на відміну від Індії, де на знак вітання складають руки разом і притискають їх до грудей, у Європі прийнято рукостискання як символ, зміст якого полягає в тому, що люди, які стискають один одному праві руки, показують: у них немає зброї, їхні наміри чисті.

Для рукостискання першим подає руку той, кому представили нового знайомого: жінка при знайомстві з чоловіком протягає руку першою, начальник — підлеглому, старший за віком — молодшому (це правило поширюється і на давно знайомих людей).

Рукостискання зазвичай супроводжується репліками: «Дуже приємно», «Радий вас бачити»; в англомовних країнах вимовляють: «Як поживаєте?». Жінка може не протягати чоловіку руку, але якщо він зробив це першим, зобов’язана відповісти тим же. Жінка, вітаючись, може не знімати рукавичку. Якщо чоловік вітається з жінкою в рукавичках, свою він може теж не знімати.

Школяр, підходячи до ліфту, обов’язково вітається з людьми, які очікують ліфт. Коли двері ліфта відкрилися, першим до нього заходить чоловік (ліфт — це зона підвищеної технічної небезпеки). А от виходити з ліфта чоловік повинний останнім, пропустивши перед собою дитину або жінку.

Той, хто входить до ліфта, повинний сказати: «Доброго дня», «Доброго ранку», «Доброго вечора». Той, хто ввій­шов до ліфта, повинен, вітаючи присутніх, стати до них обов’язково боком, але ні в якому разі не спиною! Якщо ліфт переповнений, слід стати обличчям до всіх, повертатися спиною непристойно.

Кожне знайомство, кожна зустріч неминуче завершуються прощанням. Якщо ви збираєтеся йти, потрібно дочекатися паузи в розмові і, вставши, сказати співрозмовникам: «До побачення. Сподіваюся, ми ще зустрінемося». Можна і більш лаконічно: «Рад був побачитися з вами». Люб’язні співрозмовники відповідають, що вони також були ради зустрічі.

Залишаючи людей незнайомих, навіть якщо ви були їм представлені, досить просто кивнути, усміхнутися і піти. Не потрібно намагатися, щоб кожний із присутніх помітив, що ви прощаєтеся. А йдучи з багатолюдної вечірки завчасно, ви зобов’язані зробити це непомітно, не привертаючи уваги інших гостей. Попрощайтеся тільки з господарями. Справа в тому, що ваш відхід може підштовхнути й інших гостей піти завчасно.

Категорично забороняється простягати руку через стіл. Це неприпустимо не тільки в робочому кабінеті, не слід робити цього ні в гостях, ні в кафе. Вітатися зі своїми знайомими, друзями, з керівниками чи старшими через стіл неввічливо.

Не можна зарозуміло відповідати на вітання. Неприпустимо стояти боком чи спиною до тих, хто вас вітає, завжди потрібно повернутися обличчям до них і усміхнутися.

2. ІМІДЖ УЧНЯ

Імідж учня визначає його зовнішній вигляд. У нього входять постава, хода, культура мови, ввічливість, пунктуальність.

Учні, одягнені охайно, завжди викликають приязнь до себе в оточуючих. Зім’ятий костюм, брудні черевики, несвіжа сорочка роблять враження байдужості до оточуючих і невимогливості до себе. Неприємне враження створюють брудна носова хустинка, готовий відірватися ґудзик піджака. До свого одягу треба ставитися з повагою. Найкращим одягом для учня є шкільна форма.

Особливої уваги заслуговує така деталь, як краватка. Вибір краватки багато в чому залежить від кольору і фактури тканини костюма. Взимку віддають перевагу темним краваткам, а в літню пору — більш світлих, соковитих кольорів. Строкаті сорочки або сорочки в клітинку носять із гладкою однотонною краваткою. Краватка може бути в тон костюма, але обов’язково небагато світлішою або темнішою від нього. До вовняних сорочок, а також до спортивних речей краватка не потрібна.

При користуванні парфумами важливо не перестаратися і враховувати, що запах «жіночих парфумів» не повинний відчуватися на відстані більшій за 45 см. Запах чоловічого одеколону — у межах 15 см. Для молодої дівчини підходять легкі, ніжні аромати. Хлопцям доречно використовувати в будь-яку пору року туалетну воду.

Біжутерії на учениці не повинно бути багато навіть під час урочистостей, свят. Велика кількість дрібничок справляє неприємне враження, говорить про поганий смак, не узгоджується з іміджем учениці. Прикраси не повинні бриньчати, сковувати рухи, заважати навчанню.

Не рекомендується одночасно носити прикраси з різних матеріалів або витримані в різних стилях, наприклад, срібний ланцюжок і вироби із пластмаси. Дорогі ювелірні прикраси не слід носити в школу — досить декількох предметів біжутерії.

Учневі як прикрасу можна рекомендувати зажим для краватки, можливі запонки для сорочки. З манжетами вони повинні трохи виглядати з-під піджака.

Вміння красиво стояти, сидіти, рухатися завжди було невід’ємною частиною гарних манер. Найкращий одяг сидить некрасиво на людині з неправильною поставою. Умінню легко і граціозно рухатися, рівно стояти в невимушеній позі, не втрачаючи рівноваги, потрібно вчитися. Насамперед треба бути в гарній фізичній формі.
Якщо у вас немає можливості займатися спортом, то ранкова зарядка і хо­лодний душ повинні стати вашим щоденним ритуалом.

Основними вимогами до ходи є прямий хребет, розгорнуті плечі, злегка випнуті груди, втягнений живіт. Руки повинні рухатися гармонійно і природно, а крок має бути середнього розміру.

Усе вищесказане входить у фізичну і побутову культуру людини. Важливу роль відіграють правильна постава і відсутність занадто енергійних жестикуляцій руками. Правильна постава — це підтягнутий живіт, прямі плечі, відсутність скутості у м’язах. Не можна тулитися до стінки, спиратися на спинку стільця, засовувати руки в кишені, перебирати в руках якийсь предмет. Зовсім непристойно хватати співрозмовника за ґудзик чи лацкани піджака, бити по плечу чи штовхати ліктем у бік.

У манері сидіти виявляється культура людини. Учні не повинні лягати на парту, а дівчатка — намагатися примоститися на самому краєчку сидіння. Некрасивою вважається поза, коли коліна широко розставлені, а ступні ніг при цьому повернені носками всередину. Особливо неприйнятною вона є для дівчат. Сидіти за партою потрібно таким чином, щоб запобігти розвиток сколіозу хребта.

3. У ШКОЛІ

Культура поводження в школі визначається правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу і загальним рівнем культури людини.

При вході в школу обов’язково треба зняти верхній одяг і здати його в гардероб. Вхід у клас після дзвоника забороняється до перерви. При вході вчителя в клас учні повинні встати. Учні зобов’язані дбайливо й акуратно ставитися до суспільної власності.

З метою захисту здоров’я дітей і молоді забороняється куріння в приміщеннях і на територіях навчальних закладів усіх типів і форм власності. Керівникам навчальних закладів слід активізувати роботу серед дітей, молоді і педагогічних працівників із метою пропаганди здорового способу життя.

На території школи не можна смітити. Якщо, ввійшовши в клас, бачимо розкидані папірці, обгортки від цукерок, лушпиння від насіння, відразу зрозуміло, що тут були люди з низькою культурою поведінки, вони виявили неповагу до тих, хто буде працювати в цьому класі після них, а також до технічного персоналу навчального закладу.

При зустрічі у дверях треба дотримуватися таких правил:

— учень дає дорогу вчителеві;

—молодший за віком — старшому;

— чоловік завжди дає дорогу жінці.

Іноді на стінах, у туалетних кімнатах, на кришках столів і парт можна бачити різні написи і непристойні малюнки. У цьому виявляється акт вандалізму, низької культури і неповага до людей, які створювали ці цінності, працюють або навчаються у цьому закладі.

4. У РОДИНІ

У родині виконання основних вимог ввічливості є обов’язковим. Слова «дякую», «пробач», «будь ласка» у сімейному житті абсолютно необхідні.

У звертанні велику роль відіграє інтонація. Бажано, щоб звертання звучало тепло і з повагою, а не у формі категоричного наказу.

Для всіх членів родини є обов’язковими чистота й охайність одягу. Особиста гігієна є важливим атрибутом не тільки уваги до себе, але й поваги до оточуючих. Збереження чистоти і порядку в будинку не може лежати на плечах однієї господині, це справа всіх домашніх. Кожний член родини повинен мати свої обов’язки і пам’ятати про них.

У дні сімейних свят потрібно поздоровити рідних і близьких, приділити їм увагу, подарувати недорогі подарунки, квіти. Учні повинні відвідати з нагоди свята членів родини старшого покоління, якщо вони живуть окремо. Тим, хто живе в іншому населеному пункті, висилають письмові вітання або вітають телефоном.

Молодшим і родичам можна висилати листівки, старшим — вітання в конверті.

5. НА ВИСТАВЦІ, В МУЗЕЇ, В БІБЛІОТЕЦІ

У багатьох музеях і виставкових залах є правила внутрішнього розпорядку. Про них попереджають екскурсоводи. Наприклад, забороняється фотографувати експозицію, пропонується одягти спеціальне взуття поверх свого тощо.

Розглядаючи експозицію виставкової зали, не стають перед іншими відвідувачами або близько до творів мистецтва. Тримають себе так, щоб своєю присутністю не турбувати оточуючих: ходять залами тихо, не говорять голосно, не сміються.

До експонатів руками не доторкуються. Відвідувачі, слідуючи за екскурсоводом, слухають його пояснення навіть у тому випадку, коли вони здаються нецікавими. Якщо є питання, то їх задають під час паузи. Майте на увазі, що, критикуючи мистецтво, потрібно бути обережним. Якщо перед очима художній твір, думка і краса якого вам особисто незрозумілі, про нього не судять за першим враженням, утримуються від зневажливого ставлення до художника і його твору. Непристойно жувати гумку, їсти морозиво, розмовляти з іншими членами групи. Вихована людина завжди витримана і свій захват чи незгоду виявляє спокійно, без зайвого шуму.

Бібліотечні правила хорошого тону мають вікові традиції. У читальному залі бібліотеки слід дотримуватися тиші, щоб не заважати іншим.

Користуючись книгою, не забувають, що з нею потрібно поводитися дбайливо. її беруть ретельно вимитими руками, тому що навіть зовні чисті руки залишають на книзі сліди поту. Перегортаючи книгу, не слинять пальці і не загинають куточки сторінок. Сторінку книги беруть обережно, за середину або верх і перегортають. Обкладинку книги, брошури не перегинають назад, тому що це псує палітурку. Для помітки місця, де закінчили читати, використовують закладку. Якщо хочуть записати що-небудь важливе, роблять це в блокноті, а не на сторінках видання. Книгу, взяту в абонементі додому, слід повертати в зазначений термін.

6. У ТЕАТРІ, НА КОНЦЕРТІ

Відвідування театру, концерту — це маленьке свято душі. Щоб не затьмарювати його ні собі, ні іншим, дотримуйтеся правил хорошого тону. В основі їх лежать повага до публіки й увага до ви­конавців.

У театр хлопці одягають темний костюм, дівчатка — вихідне плаття. Якщо ви прийдете в театр у джинсах, спортивній майці і сандалетах на босу ногу, то це буде неповага не тільки до акторів, але й до оточуючих. При відвідуванні театру, концертних залів дозволяється слабкий запах парфумів.

У театр (на концерт) приходять заздалегідь, щоб підготуватися: взимку здати верхній одяг до гардеробу, спокійно, без поспіху знайти свої місця.

Підійшовши до дверей театру, чоловік (хлопець) тримає квитки таким чином, щоб їх бачив контролер, супутниця при цьому проходить вперед. У холодний час року, входячи до вестибулю, чоловік знімає головний убір.

У гардеробі чоловік (хлопець) допомагає жінці (дівчинці) зняти пальто. Доки він здає його в гардероб і бере номерки, його супутниця зачісується, перевіряє, як вона виглядає (не прийнято займатися своїм туалетом у залі для глядачів, за столом у кафе). У цей же час чоловік (хлопець) придбає програмку, бінокль. Чоловік (хлопець) входить до театральної, концертної і кінозали першим, за ним заходить супутниця. Проходять обличчям до тих, хто вже сидить. Ввічливим людям, які встали, щоб пропустити, дякують. Чоловік (хлопець) допомагає сісти своїй супутниці, опускаючи сидіння крісла, і тільки тоді сідає сам. Якщо його місце виявиться зручнішим, пропонує зайняти його своїй супутниці.

Встаючи і сідаючи, намагаються уникати шуму: сидіння крісла опускають безшумно, а встаючи, тримають рукою, щоб воно не вдарилося об спинку крісла. Сівши на своє місце, не прагнуть зайняти обидва підлокітники, тому що другий належить тому, хто сидить поруч. Не спираються на спинку переднього крісла, не впираються в неї ногами.

Той, хто запізнився, входить до зали тихо, встає біля дверей або сідає безшумно в найближче вільне крісло (зазвичай тих, хто запізнився, направляють на загальний балкон).

З початком дії на сцені будь-які розмови припиняються. Перервану розмову продовжують тільки в антракті або перерві. Під час вистави не коментують те, що відбувається на сцені. У випадку, якщо спектакль (кінокартина) не подобається, сидять мовчки або залишають залу під час перерви (антракту). Оплески не супроводжують вигуками, свистом і тупотінням. Щирі голосні оплески — краща подяка.

У театрі, в місцях відпочинку й у громадських місцях забороняється користуватися, мобільним телефоном.

Після завершення спектаклю не квапляться до виходу. Чекають, доки опуститься завіса і змовкнуть оплески, і лише тоді спокійно і неквапливо йдуть у гардероб. Неприємно спостерігати, як після закінчення вистави актори зі сцени вклоняються спинам глядачів, які поспішно залишають зал, а за тупотінням ніг не чути оплесків.

7. ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА

Головними вимогами до телефонного спілкування є стислість і змістовність розмови.

Коли телефонують вам, знімати трубку найкраще після другого дзвінка. Варто відмовитися від нейтральних відповідей «Так», «Алло», оскільки вони не несуть інформації. Потрібно завжди привітатися і назвати себе.

Якщо дзвінок лунає, коли ви з кимось розмовляєте, попросіть у нього вибачення і зніміть трубку. Переривати бесіду телефонною розмовою неввічливо. Під час телефонної розмови не можна що-небудь жувати чи пити. Не слід телефонувати після десяти годин вечора.

При спілкуванні телефоном стежте за інтонацією, вимовою, голосом, точніше підбирайте слова. Будьте лаконічні, ввічливі і доброзичливі.

Якщо телефонуєте ви, потрібно, знявши трубку, привітатися і представитися. Якщо ви телефонуєте другу, а до телефону підходить хтось інший, варто сказати: «Доброго дня. Вибачите, що потурбував. Це Володимир. Можна запросити до телефону Юрка?»

При телефонній розмові ніколи не потрібно запитувати: «А хто це говорить?», «А хто його питає?», «Навіщо він вам потрібний?». Людина, яка хоче представитися і сказати, з якого питання вона телефонує, сама все скаже.

Якщо під час телефонної розмови на лінії відбувся збій і розмова перервалася, то передзвонює той, хто тільки що телефонував.

Після закінчення телефонної розмови першим кладе трубку той, хто телефонував. Чоловік, який телефонує жінці, очікує, доки жінка покладе слухавку.

Якщо співрозмовник надміру балакучий, потрібно сказати делікатно: «Я хотів би з вами поговорити довше, але, на жаль, у мене зараз термінова справа».

Особливу увагу варто приділити етикету розмови мобільним телефоном. Обов’язково варто враховувати навколишнє оточення і керуватися здоровим глуздом: у транспорті, в магазині, кафе тощо варто пам’ятати, що поряд можуть знаходитися люди, у яких свої проблеми, інтереси, думки, і своєю розмовою ви можете дратувати, відволікати їх. Навряд у кого-небудь виникне бажання слухати ваші розмови за обідом, під час перегляду фільму або спектаклю: місця відпочинку людей і громадські місця ие можна перетворювати на комунальну квартиру.

Під час уроків необхідно відключити мобільний телефон.

8. У ГРОМАДСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ

Винятково важливо навчитися правильно поводитися в громадському транспорті. При вході в трамвай, тролейбус, автобус, метро обов’язково пропускають вперед жінок, людей похилого віку, інвалідів, дітей.
Виходячи з транспорту, поступають навпаки: чоловік і молодший виходять раніше жінки, старшого і допомагають їм вийти.

Неввічливо пильно розглядати оточуючих, заглядати через плече пасажира з метою розглянути, що він читає.
Надмірна цікавість — ознака невихованої людини, малознайомої з правилами етикету.

У транспорті обов’язково поступаються місцем вагітним жінкам, людям похилого віку, батькам із грудними і маленькими дітьми. Це роблять не тільки чоловіки, але й жінки. Якщо хочуть поступитися місцем, обов’язково говорять: «Сідайте, будь ласка!».

Якщо в транспорті поступаються місцем, відмовлятися не прийнято. Тому, хто поступився, дякують і сідають на запропоноване сидіння. Якщо місцем поступилися жінці, яка їде в супроводі чоловіка, то він також дякує за виявлену до супутниці увагу.

Етикет забороняє в громадському транспорті голосно розмовляти, бурхливо виявляти свої емоції, курити, розпивати спиртні напої тощо. Зустрівши знайомих, вітають їх легким кивком голови.

У таксі першим зручним вважається місце на задньому сидінні праворуч по ходу руху автомобіля. Місце за водієм вважається другим зручним місцем. Менш зручним вважається місце поруч з водієм.

Якщо як транспорт використовується особистий автомобіль, а водій — учасник зустрічі, почесним є місце поруч із водієм. Власник машини допомагає своїм гостям розсістися, після чого закриває дверцята і сідає в машину останнім. Наприкінці поїздки водій виходить із машини першим і допомагає гостям.

Якщо веде машину жінка, то закриває двері хто-небудь з «екіпажу». Цей же чоловік відкриє їх, коли поїздка закінчиться, щоб допомогти вийти жінці-водію.

9. ПОДАРУНКИ

Як подарунки можуть бути використані різні канцелярські приладдя, папки для паперів, коробки цукерок, вітальні листівки з побажаннями, книги і, звичайно, квіти. Подарунки роблять з нагоди загальнонародних свят, днів народження, пам’ятних подій. Дарувати потрібно те, що може принести радість.

Подарунок необхідно відповідно оформити: його варто загорнути в красивий папір, зав’язати стрічкою.

Подарунки ие повинні бути дорогими. Високо цінуються жарт, дотепність, смак, винахідливість, виявлені при виборі подарунка.

При одержанні навіть недорогого подарунка важливо не просто висловити подяку, але й сказати кілька теплих слів. Подарунок, який був зроблений власними руками, у багато разів приємніший, і, відповідно до правил етикету, за такий презент потрібно дякувати подвійно.

Універсальним подарунком є квіти. У багатьох випадках букет може виступати як самостійний подарунок.
Вміння вибирати і дарувати квіти — мистецтво. Тут варто враховувати те, кому і з якої нагоди ви їх даруєте: чоловіку чи жінці, дитині, літній чи молодій людині, хво­рому чи здоровому. Зовсім не обов’язково дарувати великі й дорогі букети, щоб виразити любов, турботу чи подяку як знак глибокої поваги. Краще дарувати улюблені квіти людини, якій призначено подарунок. Молода людина, яка запросила дівчину на побачення, виявить добре виховання, якщо принесе з собою букет квітів або окрему квітку.

Підносять квіти, тримаючи їх у лівій руці, щоб права була вільна для вітання. Передача букета супроводжується кількома люб’язними словами і легким поклоном.

Людина, якій вручають квіти, приймає їх із відповідними словами подяки, висловлює свою радість, милуючись букетом. Після цього букет ставлять у вазу, розправляючи його за своїм смаком.