***

В усіх книжках, кінофільмах і коміксах, де діють давні нормани, вікінги й германці, вони одягнені у рогаті шоломи. Насправді надзвичайно театральні й жахливі роги не прикрашали цих давніх воїнів. Їхні шоломи були невигадливі й зручні. Рогаті ж шоломи почали виготовляти у минулому столітті німецькі студенти для своїх традиційних карнавалів. Їм здавалося, що так буде "історичніше".

***

Багато хто, певно, чув, що гієни боягузливі й харчуються падаллю. В дійсності гієни (принаймні плямисті) годуються мисливством, до того ж дуже вмілим. Це з'ясували голландські зоологи подружжя Гудол, які фотографували звірів уночі крізь інфрачервону оптику. Картина вийшла така: вночі гієни заганяють антилопу і починають її їсти. На шум часто приходить лев, відганяє більш слабких і бенкетує, дозволяючи гієнам повернутися до власної здобичі лише вранці. Що й бачать звичайно люди, які опинилися поряд: "боягузливі" гієни доїдають падаль після лева.

***

Страус у десятках мультиків ховає голову в пісок. Ця "байка" народилася більш як 20 століть тому завдяки давньоримському історикові Плінію. Насправді ж у хвилину небезпеки страуси не зариваються у пісок, а просто намагаються пригнути голову нижче, аби бути менш помітними ворогові.

***

На відміну від кіноіндіанців, справжні корінні мешканці Північної Америки ніколи не знімали скальпів. Цим займалися білі переселенці, які винищували індіанців. І це не дивно. Серед європейців, що приїхали освоювати Новий Світ, було чимало покидьків, у тому числі й злочинців, які втекли від закону.

***

"Веселий Роджер", - чорний піратський прапор з черепом та схрещеними кістками - вигаданий герой романтичних кінострічок і книжок . Він з'явився завдяки письменникам XIX століття - тоді, коли слава піратів уже згасла. А над піратськими каравелами майоріли прапори із зображенням тварин, міфічних чудовиськ чи святих - заступників кораблів. Часто на щоглах піднімались прапори тих країн, чиї королі чи королеви сприяли цим піратам.

***

КОЛИ 1 СІЧНЯ СТАЛО СВЯТОМ

Початок року з 1 січня відзначається за документами Священної Римської імперії з XIII-XIV століть, в Іспанії - з 1556 р., у Данії і Швеції - з 1559 р., у Франції - з 1563 р., у Нідерландах - з 1575 р., у Шотландії - з 1600 р., у Німеччині - з 1691 р., у Венеції - з 1797 р. У Росії з 1493-го до 1700 р. початок року відлічувався від 1 вересня. За царя Петра І Росія, а отже, й Україна, пішли в ногу з усією Європою.

І "СІЄМ, ВІЄМ, ПОСІВАЄМ"

У день Нового року хлопчики ходили від хати до хати і "засівали". 'Цей звичай, мабуть, нагадує про ті часи, коли Новий рік зустрічали навесні. Новорічна пісенна поезія у нас в Україні відома під назвою "щедрівки". У них говориться про весну, про ластівку, яка прилітає і запрошує господаря подивитися на новонароджених ягнят, і т.ін. Найвірогідніше, "щедрівками" люди "прикликали" весну. Адже в далекому минулому вони могли думати, що зима триватиме вічно, якщо її не прогнати, справивши деякі обряди...

А ЖАРТУНА ПРИГОЩАЮТЬ ТІСТЕЧКАМИ

У Швеції діти протягом кількох місяців збирають старий посуд, щоб на Новий рік розбити його об двері тих, кого вони люблять і поважають. Спіймавши жартуна, господарі пригощають його тістечками, горіхами та іншими ласощами.

ЧУДОДІЙНА СИЛА ЧЕСНИЦІ

Чесниця у народів колишньої Югославії - це хліб, прикрашений різними фігурками та візерунками з тіста, а також зеленими гілками. Цьому символові родючості приписували чудодійну силу. Для приготування чесниці борошно брали з першого чи останнього снопа жнив, по воду для замісу йшли до джерела ще перед сходом сонця, причому, підходячи до джерела, віталися з ним і кидали в нього дрібні монети, зерна, яблука. Ритуальне поліно - бадняк - мав принести з лісу чоловік. Підпалення поліна, до речі, побутує і в інших європейських народів. Вважалося, що разом з палаючим стовбуром зітліває і старий рік з усім поганим, що в ньому накопичилося. Поліно має горіти повільно і довго, інакше чекай нещастя. Збережені головешки запалювали потім під час грози, щоб у дім не вдарила блискавка.
Отже, чоловік, зайшовши до лісу, підходив до дерева, вітався з ним і рубав його з таким розрахунком, щоб дерево упало на схід (у Болгарії пильнували, щоб дерево зовсім на землю не падало). У Чорногорії господиня зустрічала бадняк з хлібиною. Вносили бадняк у дім якомога врочистіше, посипаючи його зерном і поливаючи вином, а перш ніж підпалити, прикрашали зеленими гілками сосни, лавра та інших дерев. Недогорілий бадняк зберігали до початку сівби і на ньому пекли хліб, що його хлібороби з'їдали у полі.
На Новий рік не їли птиці, щоб щастя, як птиця, не і вилетіло з дому.

НА ВЕЧЕРЮ - РИБ'ЯЧА ІКРА, ГОРОХ, БОБИ

З давніх-давен у німців існував звичай прикрашати помешкання на Новий рік зеленими гілками: вважалося, що це гарантує людині в Новому році здоров'я і щастя. Спочатку це були гілки вишні, сливи, яблуні, що їх ставили у воду за кілька тижнів до свят, сподіваючись, що пробуджені до життя сили рослини перейдуть до людини і тварин.
З часом гілки було замінено вічнозеленою ялинкою. Перед Різдвом і Новим роком на півночі Німеччини на вечерю подавали страви, що "несуть у собі зародок життя": риб'ячу ікру, горох, боби, мак, яйця, просяну або ячну кашу. Неодмінною стравою цієї трапези була свинина з квашеною капустою.