Як дитині оволодіти життєвими навичками

Мова не йде про мовні чи математичні навички. Тому що, всупереч загальній суспільній думці, не високий IQ й не навчання в закордонному ВНЗ сприяють продуктивності вашої дитини в дорослому житті. Щоб досягти успіху, потрібні зовсім інші навички, і саме ви повинні навчити їх свою дитину!

Кожний хоче бути щасливим. Що для цього потрібно? Одні кажуть, гроші, інші стверджують, що високий рівень освіти, треті – що сприятливі обставини. Але всі вони неправі. Для того щоб у житті добре справлятися з поставленими завданнями, треба навчитись кількох речей. Краще за все зробити це в дитинстві, тому що потім буде важко змінювати свої звички та ставлення, а іноді навіть просто неможливо. Добре, і чого ви повинні навчити свою дитину? Шести цінностей, що дозволяють розвинути емоційний інтелект. Тому що саме він несе відповідальність за досягнення успіху в житті. Багато досліджень це підтверджують!

1. Самосвідомість. Кожний з нас схильний до емоцій: відчуває радість, сум, блаженство або гнів. Тому перший крок до розвитку емоційного інтелекту полягає в тому, щоб навчити дитину розпізнавати свої власні емоції та визначати їх. Як це зробити? Просто у звичайних, повсякденних ситуаціях допоможіть називати різні емоції своєї дитини, наприклад, коли вона пхикає й тупотить ногами, через те що ви не хочете купити їй шоколадку, скажіть: «Я бачу, що ти злишся».

2. Управління емоціями. Усі ми любимо радіти, але коли відчуваємо печаль чи гнів, то вважаємо їх поганими емоціями. Тим часом, немає поганих емоцій, є тільки неправильні способи їх вираження. Так дитяча злість, з якою батьки боряться, зовсім не є негативною, і тільки коли дитина перетворює її на агресію, вона стає проблемою. Тому, коли вона вже навчиться називати радість радістю, а гнів гнівом, необхідно перейти до наступного етапу й навчити дитину тих способів, які дозволяють справлятися з емоціями, що виникають. Поясніть, що гнів краще перечекати. Чи можна допомогти дитині в цьому очікуванні? Наприклад, ви можете запропонувати «метод червоного світла». Скажіть дитині, що коли вона дуже злиться, то повинна зосередитись та уявити собі червоне світло на світлофорі. Коли злість почне проходити, дитина може уявити жовте світло, а коли емоції вляжуться – зелене.

3. Самомотивація. Самомотивація дозволяє дитині, незважаючи на невдачу, знову спробувати зав'язати шнурки або вивчити вірш. Вона є рушійною силою для розвитку та здійснення вчинків. Самомотивація дозволяє досягати амбітних цілей і міняти нереальні плани на більш доступні та здійсненні. Як її навчити? Спонукайте дитину до дії, вірте в неї, ставте перед нею завдання (певні виклики) і вчіть терпіння в досягненні мети (адже не відразу можна навчитись рахувати або читати, потрібно багато вправ і повторень).

4. Емпатія. Завдяки емпатії (усвідомленого співпереживання) дитина може відчути ваш настрій, зрозуміти, чому не можна наступати на божих корівок й захотіти пробачити злий жарт. Без емпатії життя у безпосередній близькості до інших людей було б неможливим. Тому допомагайте дитині «вжитись» у стан інших, сказавши, наприклад, так: «Подивися, як Каті стало сумно, це тому що ти забрала її книжечку».

5. Зав'язування знайомств. Дитина, яка здатна порозмовляти з кимось у пісочниці або попросити цукерок у магазині, – це справжній скарб. Завдяки такій здатності вона відчуває себе більш упевнено й набуває внутрішнє переконання, що неодмінно впорається із ситуацією. Тому заохочуйте дитину грати з однолітками та залучайте її до розмов з дорослими.

6. Підтримка контактів. Дозвіл здійснювати пошук свого місця у світі дає відчуття безпеки, тому що завжди можна на когось розраховувати та відчувати приналежність до певної групи. Ваша дитина, знайшовши нових друзів, дізнається від них багато цікавих речей та отримає можливість поділитися з ними своїми почуттями.

Джерело