Лариса МАСЕНКО
КОЗАЦЬКІ ПРІЗВИСЬКА

На Запорізькій Січі був цікавий звичай. Новачок, котрий вступав у Січове товариство, мав поміняти своє попереднє прізвище на нове, козацьке. Часто прізвисько обирали новому товаришеві самі козаки.

Уславився колись на всю Запорізьку Січ своєю силою козак Іван Підкова. Він був таким дужим, що міг однією рукою переломити надвоє міцну залізну підкову. Тому й прозвали його таким найменням.

Ти, мабуть, знаєш казку про Вернигору — велетня, який перевертав гори, і Вернидуба, котрий міг власноруч зламати величезного дуба. А ще є цікава легенда про вусаня Верниводу, що любив гратися з водою. На який бік він повертав вус, там робилося сухо.

Так само прозивали своїх силачів і характерників козаки. І в них були свої Вернигори, Вернидуби і Верниводи.

Взагалі козаки були веселими відчайдухами, загартованими в боях сміливцями, котрі нічого не боялися. В такому товаристві цінували не тільки силу й міць, а й жарти і дотепи.

Добираючи прізвисько новому побратимові, козаки любили пожартувати, незлостиво покепкувати з товариша. Тому багатьох нагородили такими кумедними прізвиськами, як Затуливітер, Неїжборщ, Непийвода, Недайкаша, Задерихвіст, Підкуймуха, Крутихвіст, Печиборщ, Паливода, Роздайбіда, Загнибіда, Скачистрибайло.

Ось яку історію про походження свого прізвища переповідав один колишній запорізький козак: "Я був прудкий і проворний. Одного разу, їдучи з Нових Кодаків у Січ, ми виїхали на високу могилу й, проскакавши кілька хвилин, стали спускатися. Мої товариші пішли втоптаною стежкою, а я надумав іти просто. Але курган був дуже крутий, а трава суха. Я послизнувся, упав і покотився униз стрімголов, як клубок або корж. "Коржем, коржем покотився!" - закричали козаки. І з того дня всі мене звали Микитою, а на прізвисько Коржем".

Ми посміхаємось, коли вперше зустрічаємо таке прізвище нащадка запорізьких січовиків. Кумедні козацькі "дражнилки" розважають нас і сьогодні.