Ніна ДАЦЕНКО
ПРО КНИГИ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

Анатолій КОСТЕЦЬКИЙ

Відомий письменник та поет Анатолій Костецький багато років вів передачу на радіо, яка називалася «Пригоди славнозвісних книг», що розповідала про книги й письменників.
Він народився 6 грудня 1948 року у Києві, у родині вчителів. Але усе життя письменник згадував своє дитинство, що промайнуло у селі, у бабусі. Вона співала онукові пісень, навчала прислів‘їв та приказок, розповідала казки перед сном. Просторі луки поблизу річки Козинки були місцем різноманітних ігор, а стара груша біля хати — баштою, з якої було видно увесь світ. Майбутній письменник навчився читати у чотири роки, а писати — у п’ять. Знаєте, як бува дорослі люблять питати дітей про те, ким хто хоче бути, коли виросте. Малий Анатолій завжди відповідав: “Письменником!” і завзято прагнув досягти мети.
Школу закінчив у Києві, потім навчався у технікумі електроніки, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Написав кандидатську роботу, 10 років викладав студентам літературу. І сам писав. Перша книга віршів називалася “Джміль про сонечко гуде”, потім світ побачили “Бюро знахідок”, “Про мого кота”, “Як зробити день веселим”. Далі були повісті-казки “Суперклей Христофора Тюлькіна”, “Все –як насправді”, “Мінімакс — кишеньковий дракон”. Крім того, Анатолій Костецький — відомий перекладач дитячої літератури, він перекладав твори білоруських, грузинських, туркменських, польських, німецьких письменників. А його твори перекладені англійською, російською та іспанською.
Зараз вашій увазі пропоную кілька віршів Анатолія Костецького.

Пісочниця

Кожному в пісочниці
Дуже грати хочеться,
Бо не просто в ній пісок:
Тісто в ній на пиріжок.
Для фортеці цегла в ній.
Для машин — гараж новий.
Ось чому в пісочниці
Всім пограти хочеться.

Неуважна сороконіжка

1
Сороконіжка
Жила за містом,
У дальнім лісі,
В хатинці з листя.
Вставала рано,
До сходу сонця,
І на роботу
Йшла босоніж.
Але ходити
По травах росних
Не дуже зручно,
Коли ти босий:
Так можна
Нежить
За мить
Схопить!
То що ж робити?
Взуття
Купить!
2
І от у Київ
Прийшла вона.
До магазину
Зайшла,
Сумна,
Та й каже гірко:
— Нема життя!
Скоріше дайте
Мені
Взуття!
3
За мить
Продавець,
До візитів звиклий,
Сороконіжці
Дав черевики,
Чоботи гарні –
Ходити в негоду,
Туфлі чудові –
На всяку погоду,
Капці –
Для дому,
Кеди –
Для спорту,
Ще й ковзани,
Як кататись
Охота,
Валянки теплі –
Для злої зими,
Глибокі калоші –
Носить восени...
Усе придбала
Сороконіжка,
Відразу
Взула
На кожну ніжку,
Розвеселилась –
Чи не до сліз! –
І почвалала
Додому
В ліс...
4
Але бідасі
Не стало краще,
Бо неуважна була,
Нещасна:
Усе на світі
Могла
Поплутать
І геть не знала,
Коли що взути...
Ходити в гості
У туфлях треба
Сороконіжка
Крокує
В кедах!
У лузі літнім
Гаса вона
Чомусь не в кедах,
А в ковзанах!
А замість
Капців
Сороконіжка
Важкі
Калоші
Кладе під ліжко!..
5
Отак ходила вона,
Страждала,
Та якось вранці
Собі сказала:
— Хай буде людям
Оте взуття!
Сороконіжкам –
Це не життя!
І з тої днини,
Напевне, й досі
Сороконіжки
Гуляють босі...

Найкраща іграшка

Не вгадать тобі нізащо
Котра з іграшок — найкраща!
— Знаю! Трактор заводний!
— Зовсім ні.
— Електрична залізниця!
— Помилився.
— Ну тоді це — пароплав!
— Не вгадав!
— Зрозуміло: це — літак!
— Знов не так. Добре,
Відповідь я дам:
Та, яку зробив ти САМ!

Починай малюнок сонцем!

Малювати сіла Ліза,
Та бере її одчай,
Бо у голову не лізе,
Чим малюнок розпочать!..
Довго думала-мудрила,
Аж затерпла голова!
І раптово зрозуміла:
“Треба сонце малювать!
Починати сонцем буду!
Буде сонце — і за мить
Враз до нього звідусюди
Все на світі заспішить!..”
Так і сталось, як гадалось:
Вийшло сонце з-під руки –
І до нього позлітались
І комашки, і пташки,
А за ними –
Трави й квіти,
Буйні зарості дерев,
А за ними –
Вийшли звідкись
Справжня лань і навіть лев!
А за ними — люди й люди:
І дорослі, і малі!
Вас вітають сонце любо
І танцюють на землі!
От малюнок — так малюнок:
Можна з радості зомліть!..
Як ти думаєш, про що це
В цьому вірші я сказав?
Щоб і ти, мій друже, сонцем, -
Чуєш? — сонцем,
Тільки сонцем
Всі малюнки починав!

Багато людей зі щирою усмішкою і легким сумом згадують Анатолія Костецького. Хтось — читав його казкові повісті, хтось — вивчав із своїми дітьми його вірші, хтось із задоволенням слухав передачу про книги, а хтось — і сам виріс читаючи його твори…
На жаль, Анатолій Костецький рано пішов із життя. Я дуже сподіваюся, що ви полюбите його вірші та казкові повісті і пам‘ятатимете автора, який їх написав…