Ніна ДАЦЕНКО
ПРО КНИГИ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

Ярослав СТЕЛЬМАХ

Ніколи і нічого не читала смішнішого за твори українського письменника, драматурга Ярослава Стельмаха. Особливо мені сподобався “Найкращий намет”.
І зараз, у часи життєвих бур, я перечитую цю повість і регочу до сліз. Розповідь про те, як двоє шибайголов поїхало у літній табір і там зустріли ще кількох "харАктерних" героїв. Добре, що Грані-Т перевидало цю повість у серії "Романтика пригод. 6 клас" (Ще в тій книзі можна знайти "Одиницю з обманом" В.Нестайка та "Записки кота Лапченка, написані ним самим" І. Багмута)
Варто написати кілька слів про письменника, який написав такий чудові твори.
Він народився 30 листопада у 1949 році у Києві, у сім‘ї письменника Михайла Стельмаха. Закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, потім – Вищі літературні курси у Москві, багато років викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Першими творами письменника й драматурга були вірші. Трохи згодом він почав писати невеликі оповідання й п‘єси для постановок у театрі. Їх назбиралося у творчому доробку – 25 і 8 кіносценаріїв. Також Ярослав Стельмах був чудовим перекладачем і два десятки книг іноземних авторів ми маємо змогу читати українською саме завдяки його праці.
Ярослав Стельмах – автор багатьох творів для дітей. Це і п‘єси «Вікентій Прерозумний», «Привіт, синичко!», «Запитай колись у трав» і повісті: «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки», «Голодний, злий і дуже небезпечний, або Якось у чужому лісі» та багато-багато інших.
Фоліо видало "Митькозавра" (бачила на їхній сторінці). Це повість про літні канікули двох хлопців, яким неодмінно треба зібрати колекцію комах - таке завдання на літо. Вони поїхали у село до бабусі одного з друзів:
"Ми чесно дотримувались усіх обмежень, які наклали на нас батьки: не висовувались із вікна, бо може продути; не стояли в тамбурі — можна випасти; не виходили на зупинках — можна відстати; не виймали гроші з кишень — можуть украсти; не їли ковбаси чи, не дай, Боже, консервів — можна отруїтись. Якщо оголосити весь список заборон до кінця, то виникне запитання, що зрештою таки можна робити...
Спати ми поклалися на горішніх лавах.
— Лягай грошима до стіни, — шепнув мені Митько.
За інших обставин остання Митькова фраза прозвучала б навіть незрозуміло. Але тільки не зараз. Гроші в нас обох були в правих кишенях штанів. Мені довелося лягти долілиць.
Дорога, мандрівка, навіть зовсім недалека, викликає в нас відчуття якихось близьких, несподіваних і навіть таємничих подій."

"Митькозавра із Юрківки" напевно читали усі-усі. Ще у книжках Стельмаха хороші оповідання і повість "Вікентій Прерозумний" про те, як сучасний школяр потрапив у часи Київської Русі і які йому там були непереливки.
А повість «Голодний, злий і дуже небезпечний, або Якось у чужому лісі» подобається усім дітям від 4 до 94 років. Розповідь починається з того, як мандрівник потрапив в Африку на повітряній кулі, потім на тій самій кулі лев Толябун потрапив у наш ліс і його врятувало зайченятко Люська.
"— Згадав своїх друзів, — відповів лев. — У мене їх дуже багато.
Сумують, мабуть, без мене. І Жирафеня, і Мавпочка, і опецьок той, Бегемотик, смачненький такий ...
— Хто смачненький? — насторожилася Люська.
— Хіба я сказав «смачненький»? Маленький! - поправився жовтий звір. — Усі маленькі звірята мене дуже люблять, бо я їх найперший друг, товариш, брат і захисник."