ДОБРИЙ УЧЕНЬ
Правила поведінки учня
за Букварем 1851 року Іоанна Гуркевича

Люблю, шаную і слухаю батьків моїх, бо вони мене годують, доглядають; до школи посилають і для того добра стараються.

Люблю, поважаю і слухаю мого вчителя, бо він розум мій просвіщає, вдосконалює і мене доброму й корисному навчає.

Встаю рано, зараз же вмиваюсь, розчісуюсь, одягаюсь і Господу Богу молюся.

Опісля молитви батькам кланяюсь, снідаю і йду до школи з великою охотою.

По дорозі до школи не зупиняюся, не біжу, не кричу, не пустую, старшим людям уклоняюся, воза не чіпаюся, пороху не збиваю і вважаю, щоб книжок не загубив.

Як до школи прийду, вітаюся з учнями і сідаю собі на призначене місце. В школі не пустую, не кричу, не плачу, сиджу тихо, дивлюся в книжку або на дошку і уважно слухаю все, що вчитель розповадає, роблю те, що мені робити велять.

Зі школи не виходжу без потреби, в жодному місці не беру і не чіпаю того, що не моє, і нікому найменшої шкоди не роблю, а знайдене відразу віддаю.

Ще прозиваю нікого, не сварюся ні з ніким, кожну людину як самого себе люблю, а якщо хто мене образить, то на нього не гніваюся, відразу пробачаю.

Не вимагаю того, чого забажаю, про все красненько прошу, а якщо мені те, про що прошу, не дають, то не кривлюся, бо що мені конче потрібно, то все мої батьки придбають.

Не суперечу ніколи моїм батькам і вчителеві. Якщо вони мене кличуть, відразу йду, як мені що робити кажуть, відразу роблю, бо знаю добре, що впертим бути не годиться.

Якщо мене хто до чого злого намовляє, того не слухаю, з невихованими і розпущеними учнями ніколи не воджуся.

Опираюся злому, бо як відразу не супротивлюсь, то воно в мені закоріниться.

Стережусь неправду говорити, бо хто раз збрехав, тому рідко хто більше повірить.