Сергій ДЗЮБА
Віршики для малечі

БОГАТИР

Той, хто любить кашу їсти,
Проживе аж років двісті;
Буде сильним, мов солдат,
І народить сто малят!

ТАРІЛКА

Любить жартувать Людмилка:
– Ой, не вічна ця тарілка!  
А колись на всій Землі
Не було їх взагалі.
Що ж робили дітки й мами?
Їли ніжками й хвостами…

ПОДРУЖКА

У Оксанки є подружка,
Що, немов бальзам, для вушка.
Тиха, ніби мишка, чула,
Не кусюча, мов акула.
Не хропе, як бегемотик,
І не кличе на роботу.
Не сварливо язиката,
А сумирна, наче тато.
Не потворна, не зубаста,
Чарівна, мов сон, пухнаста.
Не набридлива, як мушка…
Хто це, підкажіть?
(Подушка)

ДІВЧАТКА

Дмитрик розказав мені:
– Ох, дівчатка в нас – нудні!
Хочуть не цілунків – чаю;
Ніби Карлсон, не літають…
Ех, не ті дівчатка, ні! –
Де моторчик на спині?

ЛАПА

Дорогенький мій Остапе,
Не бери до рота лапу,
Не смокчи її завзято,
А то станеш волохатим…
І ревтимеш: «Ніжки – босі!»,
Мов ведмедик, у барлозі.

БАБАЙ

Знову клопоти у Раї –
Хтось лякав її Бабаєм.
Тре печально оченята:
«Заберуть від мами й тата…».
Ні до чого ці страхи –
Є рятунок, малюки!
Потримайте у руці
Чудодійні олівці.
Намалюйте на папері
Ту небачену химеру.
Щоб Бабай не був жахливим,
Треба вірити у диво.
Тож пораджу щиро всім:
Зобразіть його смішним!
Добрим, лагідним; щоб танув,
Мов вареник, у сметані.
Регочіть аж до нестями,
Друзям покажіть і мамі.
Буде не життя, а рай, –
Не зачепить вас Бабай.