Шануй батька свого і матір свою...

Родинне свято проводиться у святкового прибраній класній кімнаті.
Звучить пісня П. Дворського «Батько і мати».

1-й учень.
Рідні мами, рідні тата,
Ми вітаєм вас на святі,
Ми вас любим щиро-щиро,
Вам бажаєм щастя й миру.

2-й учень.
Ви нас теж любіть, рідненькі,
Бо ми — діти дорогенькі,
Хочем бути на вас схожі
І, як ви, такі ж хороші.
Хай же наше добре слово
Розквітає веселково.

Вчитель. Так, любі діти, батько й мати — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Вони дають нам життя. Вони вчать нас людських правил, збагачують наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.
Недаремно образи батьків опоетизовані у віршах, оспівані у музичних творах, прославлені в казках і легендах. І наше родинне свято сьогодні — для них.

Учень. Усі ми дуже старанно готувалися до нього. А щоб потішити вас, підготували пісні, вірші, інсценізації. Даруємо їх вам.

Інсценізація вірша І.Вієру «Мамо, чому?»

Син.
Чом у тебе у косі ясна
Забриніла раптом сивина ?

Мати.
Од любові, од... надії:
Ти ж один у мене, син мій.

Син.
А в бабусі голова біліш —
Тож мене бабуся любить більш ?

Мати.
В неї діти — доньки і сини —
Додають сердешній сивини.

Син.
Чом же тьотя біла, як зима —
В неї ж діток не було й нема ?

Мати.
Так, синочку, біла геть вона:
Бо нудьгує цілий вік одна.

Група дівчаток виконує пісню «Летіла зозуля».

Учень.
Можна у світі чимало зробити: Перетворити зиму на літо, Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти, Можна пройти крізь пустелі та хащі, Тільки без мами не можна нізащо. Бо найдорожче стоїть за словами: «У світі все починається з мами».
Діти виконують пісню «Ми з татом» (слова Л.Реви, музика К.Мяскова).

Учень.
Батьки «чомучки» Ну і мама! Ну і тато! Наче справжні дошкільнята! Нічогісінько не знають, Смішно і сказать комусь! Бо щодня мене питають Лиш одне: «чому?» й «чому?»...

— Ти чому образив Віту?
— А чому отримав «двійку»?
— І чому прийшов так пізно ?
— Та чому в шкарпетках різних?
— Ти чому такий непослух?
— А чому не стелиш постіль ?
— Ти чому це вірш не учиш ?
— А чому портфель без ручки ?
— І чому такий синець ?
Ох! Настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи,
Хоч би й дуже захотів...
Треба їх віддать до школи, —
Хай питають вчителів.
А Жостєцький

Вчитель. Діти, ви отримали завдання — підібрати і вивчити приказки та прислів’я. Вони становлять начебто неписаний збірник правил, якими людина має користуватися у повсякденному житті. Увійшли у прислів’я і образи батька, матері, дітей. Назвіть прислів’я, які ви запам’ятали.

Учні.
1. Шануй батька й неньку — буде тобі скрізь гладенько.
2. У сокола і діти — соколята.
3. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — батькам кінець.
4. Яка сім’я, такий і я.
5. Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів — батька.

Вчитель. Перше слово, яке дитина вимовляє, — це слово «мама». І недарма, бо першою людиною, яка схиляється над колискою, є мама.
Колискова пісня... Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов’ю до людей, природи, до рідного краю, мови, пісні. Під спів маминої колискової виростають майбутні поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, космонавти і вчені, просто мудрі, працьовиті люди. Мелодії цих пісень виховують доброту, чуйність, милосердя.

Учень.
І мати молода, і сонце юне,
І в неї на колінах — немовля,
В прозорому повітрі, наче струни, —
Гудіння оксамитного джмеля.
Прислухаюсь — співає колискову,
Не знаєш, чи дитині, чи собі...
І мати молода, і юне слово,
І яблуні у ранішній журбі.
Л. Кисельов

Діти виконують колискову пісню «Ой, ходить сон».

1-й учень.
Є немало мам на світі, —
Мами добрі, мами світлі,
Та одна є — наймиліша.
Хто вона ? Скажу вам я, —
Рідна матінка моя.

2-й учень.
І коли згрубіла ваша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей,
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани — від дітей.

3-й учень.
Мати піде, в серці лишить рану, —
Всохне корінь твій і верховіть.
Заклинаю: бережіте маму!
Діти світу, матір бережіть!

Вчитель. Ще недавно ви були маленькими дошкільнятами, а тепер — учні-п’ятикласники. Але батьки турбуються про вас, як про маленьких, звертаються з найніжнішими словами: «люба донечко», «мій маленький», «мій найкращий».
Якими лагідними словами ви називаєте своїх маму, тата? Так, діти, батьки понад усе люблять своїх дітей і знаходять для них найлагідніші слова. Поет М.Сингаївський у своєму вірші «Про що говорять звірі» каже, що навіть звірі своїх діток називають найніжнішими словами. Ось послухайте. Учень.

Про що говорять звірі

Ворон каже воронятку:
— Мій біленький.
Слон говорить слоненятку:
— Мій маленький. Заєць каже зайченяті:
— Мій хвостатий. Гуска шепче гусеняті:
— Мій крилатий.
Лев говорить левенятку:
— Мій ласкавий.
Лис говорить лисенятку:
— Мій лукавий.
М.Сингаївський

Вчитель. З маминим словом і піснею в душу дитини вливається любов до рідної мови.

Учень.
Рідне слово Над старими яворами
Білих буслів білі діти
Зранку-раночку дзьобами
Вчаться рідно клекотіти.
І рідненько тьохка в лузі
Соловей до солов’яти...
А мене навча матуся
Рідним словом розмовляти.
М. Тимчак

Вчитель. Кожна мати, кожний батько вчать свою дитину любити рідний край — місце, де народився, вчать любити рідну хату.

1-й учень.
Не скупіться на теплі слова,
Бо у світі так мало тепла,
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.

2-й учень.
Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.

Звучить пісня «Смерекова хата» (слова М.Бокая, музика П.Дворського).

Вчитель. Великий педагог К.Ушинський писав: «Важко передати словами те, щось особливе світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли.
Нам якось важко уявити собі, що ці зв’язки вже розірвані назавжди, але це сімейне почуття час від часу пробуджується у нас, і так — до останніх днів життя».

Учень.
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, — завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?

Діти виконують пісню «Виростеш ти, сину» (слова В.Симоненка, музика А.Пашковича).

Вчитель. Шановні тати і мами, готуючись до свята, ми писали з дітьми твір «За що я люблю своїх маму й тата», малювали ваші портрети, проводили конкурс «Хочу бути таким, як мої мама й тато». Я відчула, що всі діти дуже люблять вас, пишаються вами і хочуть наслідувати ваш приклад.
Послухайте уривки дитячих творів (зачитує кілька кращих зразків). А тепер впізнайте себе на портретах (демонструє малюнки).

А ще діти хочуть висловити свою любов до вас словами віршів.

Учениця.
Я матусю дожидаю.
Поглядаю, поглядаю
У вікно частенько,
Дожидаю, дожидаю
Із роботи неньку.
І на кухні, і в світлиці
Підмела, поприбирала
І водиці із криниці
Два відра набрала.
О. Пархоменко

Учень.

Фартух

Чому притих Миколка?
Серйозний — прямо страх!
Тонка весела голка
Виблискує в руках.
З блискучого сатину
Він шиє фартушок.
— Ну що ти за мужчина! —
Гука йому дружок. —
Невже тобі цікаво?..
Але мовчить кравець.
Шиття — нелегка справа,
Та треба — і кінець!
Трудніш за все вдається
Кишеня й поясок.
Сумніш за все, здається,
Почуть: — Не так, синок!
Упертий, невеличкий,
Він шиє кілька днів...
Нема в кравця сестрички:
Умами — п’ять синів.
Хто хату підмітає,
Хто ходить в магазин.
Мурликає-співає
В колисці п п’ятий син.
А хто найстарший ? Ясно!
Йому дев’ятий рік.
Фартух одягне власний,
Як дядько-садівник.
І що той пил і глина,
Коли фартух новий?..
Так! Справжній він мужчина,
Він — товариш твій!
Е.Огнєцвіт

Вчитель. Жодне дитяче свято не обходиться без ігор, тож давайте пограємось. А ігри у нас будуть особливі. З них ми дізнаємось, чи добре ви знаєте і розумієте один одного, чи вмієте вчасно прийти на допомогу, повеселитись всією сім’єю.

Вчитель проводить з учасниками свята кілька ігор: «Відгадай, чий голосок», «Сім’я ерудитів», «А ми просо сіяли».

Вчитель. Діти, в четвертій заповіді Божій сказано: «Шануй батька свого й матір свою, щоб було тобі добре і щоб довго прожив ти на землі».
А пояснити цю заповідь попросимо нашого гостя — отця Василя. Священник пояснює заповідь Божу і співає з учнями кілька духовних пісень.

Вчитель. «Є три біди у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить українська мудрість «Старість — неминуча, смерть — невблаганна, –перед нею не можна зачинити двері свого дому, і від поганих дітей дім можна вберегти, як від вогню І це залежить не тільки від батька, а й від самих дітей», — писав В.Сухомлинський.

Учень.
Батько й син

Як мені вас не любити,
Рідний батьку, нене!
Та ж ви мене згодували
І дбали про мене.
Та ж ви мене згодували
Щирими руками, —
Ой, нема-то ніде в світі,
Як в батька і мами.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить,
Але так ніхто на світі,
Як вони, не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс,
В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і неньці
Добре відплатився.
Б. Лепкий

Вчитель. Намагайтесь бути чемними, любіть батьків і турбуйтеся про них, не завдавайте їм прикрощів, а як станете дорослими і розлетитесь з теплого батьківського гнізда по всьому світу, пам’ятайте, що батько і мати з нетерпінням чекають ваших листів.

Учень.

Лист від матері

То нічого, синочку,
Що в листі — три рядочки,
Що для мами багато
Ти не встиг написати.
Я твої три рядочки
По чотири разочки
Буду, рідний, читати
І їх буде... багато.

В.Василашко

Учениця.
Ми любимо вас, кохані мами й тата,
Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,
І щоб в житті ніколи не хворіли.

Учень.
Хоч часом ми буваємо нечемні,
І дуже ви хвилюєтесь за нас,
Але у серці знаємо напевно:
Ми більше радуємо вас.

Учениця.
Хай Бог охороняє вас від злого,
Хай світить сонце і колосяться жита,
Щоб були ви щасливі і здорові
На многії і многіїі літа.

Всі учасники свята виконують пісню «Многая літа».

Н. Авраменко, класний керівник
с. Чернещіна