Мойсей ФІШБЕЙН
ДИВНИЙ САД

Вірші для дітей

БДЖІЛКА

Туди, де гречка біла,
В солодкий білий світ
Мала бджола летіла,
Пахкий лишала слід.

Лиш під моє віконце
Той слід пахнув медком —
Його злизало сонце
Рожевим язиком.

ВЕДМІДЬ

Він був простий собі ведмідь
І жив серед ведмедів,
Та мріяв блискавку зловить,
А зблиснула — не вгледів.

Лиш літо листям відшумить —
У меді, у живиці, —
Знов до весни засне ведмідь,
Бо жде він блискавиці.

ВЕРБЛЮД

У верблюда — перестуда,
Ну й халепа у верблюда…
Хоч верблюдова оселя,
Хоч верблюдова постеля —
Це розпечена пустеля,
А не поле снігове —
Він невдахою живе…

ВУЖ

З усіх вужів найвужчий вуж
кудись повзе між двох калюж,
найвужчий вуж повзе чимдуж
і так собі міркує вуж:
"Де б я не був, де б я не жив —
я найпринадніший з вужів,
найсимпатичніший з вужів!"

ПІВНІ

Півні співають опівдні,
Співають опівночі півні, —
Які ж то годинники дивні
Мають вони в курнику?
Чуєте: — Ку-ку-рі-ку-у-у!..

ПРО ЧАПЛЮ ТА ЇЖАКА

І не важко
анітрохи,
аніскільки,
анікраплі
на одній
нозі
стояти
довгоногій
чаплі.
І не важко
аніскільки,
анітрохи,
анікрихти
на маленьких
ноженятах
їжакові
бігти.

 

СЛОНЕНЯ

Слоненяті снився сон,
Що воно — великий слон.
І велося слоненяті
Уві сні — немов у святі.

КИТ

Ките, ките, покатай!
Сяду верхи на кита й
Помандруємо в Китай!
Тільки я і тільки ти.
Що за диво ті кити!

ПОРОСЯЧА ГОДИНА

О двадцять першій п'ятдесят
П'ятнадцять синіх поросят
Питали всіх, чи є десята.
О нетерплячі поросята!
Над поросятами сова
У сниві бачила слова, —
О, як любили сни совині
Ті юні свині, сині свині!

 

ОБІЙМІМОСЬ!

Пам'яті Тьопи, Макса, Ніки,
Філі, Бусі, Лади, Біляни,
Крейзика, Проні — найбільших
маленьких друзів.

Скільки гарної малечі!
Діти лисячі й лелечі,
Цапенятко й собача,
Кожне хоче обійняти,
Вовченя чи левеня ти —
Пригорнись до оленяти!
Та й курча вже зустріча…

Нумо двері одчиняти
Для малого зайченяти!

ВЕСНА

Я вранці встав, і день устав
і тихо дивиться у став,
і пообтрушувало сни
гілля, що спало до весни,
і знову сонце, знов теплінь,
і знов — цвірінь, цвірінь, цвірінь!..

 

НЯВ!

Пам'яті Макса

Киця-чорнявка
нявка і нявка,
нявкать раденька
киця руденька,
десь від самотності та гіркоти
сумно понявкують сірі коти,
пахне котові у сні смакота,
чути зі снива нявчання кота,
діти розвісили широко там
вуха й піднявкують милим котам,
я і котів, і дітей обійняв:
"Няв!"

ТРИ МИСЛИВЦІ
(за мотивами французьких казок)

Зійшлись мисливці, де ріка
Ховається у полі, –
Один хверцює голяка,
А двоє – зовсім голі.
І три рушниці – три стволи –
Несли вони з собою, –
Дві – не заряджені були,
А третя – без набою.
Десь бух-бух-бух неподалік –
Вони в зайців стріляли, –
Один од них одразу втік,
А двох – не наздогнали.
Вони спокійні, далебі, –
Луна пливе з долини,
В кишеню зайця пхнув собі
Той, хто без одежини.
І раптом – глип! – серед ялин
Стежини незнайомі
І дивний дім – немає стін,
Дверей і вікон в домі.
Вони у двері – тук-тук-тук,
Уже в ногах утома, –
Хазяїн вискочив на стук,
Хоча й не був удома.
– Пожити хочемо у вас, –
Один з них промовляє, –
Зварити зайця саме час,
А посуду – немає.
– До ваших послуг баняки
На кухні пречудові,
В трьох баняках – вода з ріки,
Та вибачте на слові,
Сказати хочу, хоч воно
Дрібниця, кожен знає, –
В двох баняках – розбите дно,
А в третім – дна немає.

Мойсей Фішбейн – визначний український поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України.