СОНЯШНИК
З серпня - 12 серпня

Люди, народжені в цей час, улюбленці сонця. Соняшник - не лише їхня квітка-символ, це й, захист, і лікування. Навіть якщо вони просто дивляться на цю квітку, то заспокоюються, набираються впевненості у власних силах. Соняшник - квітка для тих, хто знайшов своє місце під сонцем. Людей цього знака успіхи не засліплюють, а конфлікти та перешкоди не спиняють. Вони завжди рухаються до мети. І роблять це хоч і повільно, проте наполегливо та вперто, не звертаючи уваги на дріб'язкові проблеми.
Одного разу найменша дочка Сонця спустилася на Землю, щоб викупатися в прохолодній морській воді, і загубила на березі свій золотий вінок. Без нього вона не могла повернутися до батька. Шукаючи вінок, дівчина зустріла вродливого парубка.
- Я поверну тобі вінок, якщо залишишся зі мною назавжди, - сказав він.
- Ні, я не можу, - відповіла дочка Сонця, - тут холодні та довгі ночі, а там, на небі, я живу в золотому палаці, там горять діамантові зірки. А що мені можеш дати ти?
- Я можу подарувати тобі свою любов, велику та вічну, як саме Сонце, - ніжно всміхнувся син Землі. - А ще... А ще послухай, чуєш, як солодко співають солов'ї, як жебонить струмок, поспішаючи до річки, як мрійливо шепочеться листя дерев, як вітер пестить духмяні квіти. Дочка Сонця вслухалася в спів соловейка, ніжне шелестіння молодого весняного листя, відчула запахи квітів і трав.
- Я люблю тебе, люблю твою матір Землю і завжди буду з тобою, - сказала вона. Сонце страшенно розлютилося за це на свою дочку.
- Ніколи не повертайся додому, - промовило воно.
- Я щаслива та назавжди хочу залишитися тут, - гордо відповіла дочка. Минув час. Дні спливали один за одним, сірі, безрадісні, сповнені роботи та втоми.
- Любий, - попросила дочка Сонця, - принеси мені цвіту черемхи.
- Не вічно цвіте черемха, - відповів син Землі.
- Тоді послухаймо, як співають солов'ї.
- Не вічно співати солов'ям.
- Поцілуй мене, розрадь мою тугу. Невже ти більше не любиш мене? Невже й любов не вічна?
- спитала дочка Сонця. - Що ж тоді вічне у світі?
- Праця, - утомлено сказав син Землі, узяв косу та пішов у поле. Тоді дочка звернулася до батька:
- Таточку, ясне Сонечко, я так хочу повернутися додому, благаю, забери мене.
- Ні, - сумно відповіло Сонце, - ти надто довго була на Землі, так довго, що твої ноги вросли в неї, наче коріння.
Найменша дочка спробувала підняти ноги, але вони й насправді вросли в землю. Так і залишилася вона на Землі, перетворившись на чарівну золоту квітку - Соняшник, який завжди повертається за Сонцем.

ТРОЯНДА
13 серпня - 23 серпня

Троянда - королева квітів. Людям, народженим у цей час, багато в чому заздрять, проте вміння Троянд захищатися робить їх неприступними. Вони гідно виходять із будь-яких ситуацій, хоч це потребує зусиль і нерідко призводить до перевтоми. Тому людям цього знака слід повсякчас піклуватися про своє здоров'я.
За античними переказами, троянда та її колючки виникли так.
Якось гнався Вакх за вродливою юною німфою. Швидко бігла спритна довгонога красуня, аж раптом опинилася біля густого тернику. Щоб спинити прекрасну німфу Вакх перетворив те рен на кущі троянд, сподіваючись, що дивна краса квітів та аромат спинять її, проте перелякана німфа бігла далі. Розсердився тоді Вакх і наділив троянди гострими колючками, щоб вони вже напевне спинили німфу. Поранена красуня знесиліла від утрати крові й стала здобиччю підступного бога.

ДЕЛЬФІНІЙ
24 серпня - 2 вересня

Люди, народжені в цей час, невибагливі й аскетичні. Щоправда, невибагливі вони тільки до себе, а до свого оточення та друзів у них зовсім інші вимоги.
Людям цього знака життєво необхідно навчитися відрізняти добро від зла та давати відсіч недоброзичливцям, бо інакше їх звинувачуватимуть геть у всьому.
Стародавньогрецька легенда твердить, що колись у Стародавній Елладі жив надзвичайно талановитий юнак. Силою свого таланту він воскресив кохану дівчину, яка померла. За таке зухвальство боги перетворили його на дельфіна.
Щовечора приходила до моря дівчина, чекаючи на коханого. Очима, сповненими печалі та смутку, дивилася вона вдалину. Вітер розчісував її блискучі кучері, пестив ніжне, немов вирізьблене з білого каменю обличчя.
Одного разу дівчина побачила в бурхливих хвилях моря красеня-дельфіна. Він плив до берега, тримаючи в роті лазурову квітку, що випромінювала ніжне фосфоричне сяйво. Граційно та велично підплив до красуні дельфін і поклав біля її ніг квітку дельфінію.

До змісту КВІТКОВИЙ КАЛЕНДАР