Тетяна ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ
У бабусі на подвір'ї

Ромашка

Вона, як справжня наречена,
Бо білі має пелюстки.
Якщо бува застуда в мене –
П'ю чай з ромашки залюбки.
Дівчатка квіти ці зривають,
Любить-не любить – все гадають.

Рута

Квіткою роду прозвали її,
Силу бере від матусі-землі.
Жовто цвіте. Та на свято Купала,
Кажуть, не раз вона колір міняла.
Хто тільки руту побачить червону,
Матиме щастя торбиночку повну.

Чорнобривці

Люблять ці квіти усі українці.
Символ народний – рясні чорнобривці.
Квітнуть завжди біля кожної хати,
В нашім садочку їх також багато.
Милі, до того ж, такі запашні.
Вірші присвячують їм та пісні.

Айстри

На зорі ясні чимось схожі.
Завжди красиві дуже й гожі.
Цвітуть собі ще й восени.
Коралові чи язикові,
Червоні, сині чи лілові, -
Зір ваблять кожного вони.

Жоржина

Сортів є тисячі жоржини.
Прикраса сонячної днини.
Тому так сонечко й радіє,
У промінцях з любов'ю гріє.
Голівки пишні підіймає,
Рівних на клумбі їй немає.

Троянда

Троянда, чи, як кажуть, ружа
На королівну схожа дуже.
Без неї сад уже не сад.
А ще – варення із троянд,
Що й говорить, таке смачне,
Що не відтягнете мене.

Гладіолус

Ця рослинка трішки дивна
Та по своєму чарівна.
Символ сили і відваги,
Листя — гостре, наче шпаги.
Квіти ж різнокольорові,
Повні світла та любові.

Матіола

Чотири пелюсточки має,
Під вечір лише розцвітає,
Так пахне, що чути далеко,
Впізнати ці пахощі легко.
І назва така загадкова.
Цвіте у садку матіола.

Паничі

Квітнуть вдень, а не вночі
Кучеряві паничі.
Кажуть також ще про неї,
Що ця квітка – іпомея.
Невибаглива, витка
Під парканом в два рядка.