Олексій Смирнов
ФРУКТИ І ЯГОДИ

Слива

Дика слива - алича - росте в горах Кавказу, під тінню крупних дерев - горіха чи дуба. Якщо їх потім вирубають, алича розростається і дає багато плодів.
Розводять аличу і в садах. Вона буває різних сортів -з жовтими, червоними і чорними плодами.
Інший родич домашньої сливи-терен. Це низький, по пояс людині, кущ. Дуже колючий: усі гілки і стовбури з колючками. Плоди у терну сизі, яку лохини, і такі ж дрібні. Вони кислі.
Терен росте в степах такими великими заростями, що восени, коли зріють плоди, степи здаються синіми, як море.
А звідкіля з'явилася домашня слива? Ботаніки з'ясували, що вона-дитя терну й аличі. Батьківщиною сливи вважають Малу Азію, Кавказ і Північний Іран. Зараз вирощують багато сортів домашньої сливи.

Суниця

У темних дрімучих лісах суниця зустрічається рідко. Проте у світлих березових перелісках вона - на кожному кроці. Низенькі кущики з трійчатим листям і з довгими пагонами - вусами. Від цих вусів виростають нові рослини, а пагони відсихають.
Давні мудреці завіряли: у домі, де їдять суницю, лікар не потрібен - суниця приносить здоров'я.
Плоди суниці лежать на землі. Вони, звичайно, забруднюються, а від бруду можна захворіти. Садівники про це знають і підкладають під кущі суниці солому. Тоді ягоди не торкаються землі. Англійці перейменували суницю в "солом'яну ягоду". Називають її "строберрі". "Стро" - значить "солома", "беррі" - "ягода".
Плоди дикої лісової суниці ароматніші від садової, але дуже вже дрібні. Ботаніки виявили в Південній Америці дику суницю з ягодами вдесятеро крупнішими. Її називають "Чілійською". У Північній Америці знайшли ще один вид, також крупноплідний - суницю "Вірджинську". Привезли обидва сорти в Європу, посадили в ботанічному саду. Від них пішов новий сорт - та сама "Вікторія", суниця ананасна, яку зараз вирощують по всьому світу.

Абрикос

Абрикос родом зі спекотних і безводних гір. Ось чому він добре росте в південних містах - серед кам'яних будинків і кам'яних заборів. Повітря там буває таким сухим і гарячим, що плоди на дереві засихають. Садоводи це помітили і вивели сорти абрикосів, плоди яких не падають на землю, а сохнуть на гілках. Якщо плодів спіє занадто багато - дерево може повалитися. Бо сади часто розводять на крутих схилах, де мало землі і коріння в ній слабо тримається. Місцеві мешканці приносять до дерев каміння й укладають їх один на одний. Виходить кам'яна стінка, міцна підпірка для стовбура.
Цвіте абрикос до розпускання листків. Усе дерево вкривається біло-рожевим серпанком. Квітучі деревця дуже красиві.
Виростити абрикос нелегко. Його слід усіляко оберігати. Не можна навіть кору подряпати, а то засохне.

Груша

Садівники люблять грушу більше, ніж яблуню. Груша вища і красивіша за яблуню. Листя у неї зубчате по краю. Вона міцна, як дуб.
Особливо полюбилася груша кубанським козакам. Якщо в лісі їм траплялася груша, вони не зрубували її. На ріллі із випадково занесеного насіння кожного року з'являлися грушеві деревця. Козаки і тут не порушували свій закон: груші не зрубувати! Так з роками число груш все збільшувалося і збільшувалося. Нарешті вони оточили кільцем козацькі станиці.
У садах груші росли не так легко і вільно, як на волі. Виявилося, що груша погано переносить пересадку. При цьому обрізається коріння, а воно у груші дуже довге.
Кращі груші - родом із Франції. Їх плоди так і тануть у роті. А садівникам хотілося отримувати плоди все крупніші і крупніші. Нарешті вони вивели сорт "Анжуйська красуня". Плоди - по три кілограми вагою. Проте вони виявилися зовсім не смачними!

Малина

Малина - лісова рослина. Квіти у малини непоказні, і люди на них не звертають уваги. Але бджоли так і снують довкола. Працюють з ранку до вечора. Навіть після заходу сонця, коли інші рослини їх уже не приваблюють. Малиновий мед - один із найкращих. А найголовніше: малина дає бджолам нектар кожного року. Вони можуть отримати його в холод і навіть під час дощу! Бджолярі це цінують.
Малина дуже корисна. Чаєм із сушених плодів малини лікують тих, хто застудився.
У лісі малинові зарості займають великі простори. Уздовж рік і доріг малинники можуть тягнутися на багато кілометрів. По сусідству з малиною ростуть кущі ожини. Це та ж малина, тільки ягоди у неї не червоні, а чорно-сизі. Соковиті, смачні.
У саду малину не стримують ніякі паркани. Вона проникає за паркан на вулицю, і кожний перехожий може поласувати соковитими плодами. Люблять малину й птахи.