ГУЦУЛЬСЬКІ ІГРИ

1. ЯВІР - ЯВОРОВІ ЛЮДИ

Вибираються двоє ведучих.
Вони дають собі назву (один - береза, а другий - явір...), але так, щоб інші не чули, ) з них хто. Ведучі утворюють ворота, через які пробігають, взявшись за руки, всі учасники гри. Ті, що пробігають, співають пісню на гуцульський мотив: "Явір - яворові люди, що ви тут робіте. Будуть гості на помості, а ви проходіте". По закінченні пісні вони опускають руки, начебто закривають ворота. Того, хто опинився перед воротами запитують: "До кого йдеш до "дуба", чи до "берези"? Він називає і стає до того, кого назвав.

Ведучі знову дають собі нові назви. І так до тих пір, поки не переберуть всіх дітей. Потім команди перетягуються. Хто кого перетягне, той і переможе.

2. КІНЬ ТА ВЕРШНИКИ

Діти діляться на дві команди. Учасники першої команди утворюють "коня" (по зросту беруть один одного руками за пояс і пригинаються до землі).

Члени другої команди - "вершники", почергово стрибають на спину "коня". Після цього "кінь" починає рухатися, нести "вершників". Якщо хтось з "вершників" падає на землю, гра розпочинається спочатку. Але на цей раз команди обмінюються полями.

З.ХОБЛА

Вибирається ведучий. Він стає біля "пана" (якогось умовного місця), прикриває очі долонями і голосно промовляє: "Хобла, хобла, ховайтеся добре, бо я граю, розкриваю, тю... Іду шукати, а кого йму, то вуха надеру". За цей час всі діти ховаються. Потім ведучий іде шукати всіх.
Кого побачить, то біжить до "пана" і застукує, промовляючи: "Стук, стук за Іру чи Юру і т.д.". А якщо дитина підбіжить до "пана", що її не помітить ведучий, то вона сама каже: "Стук, стук за себе". Кого ведучий застукає першим, той хоблає.

4. ШТАНДЕР

Діти стоять по колу, а в центрі - ведучий. Він кидає вгору м'яч і промовляє: "Штандер, штандер, штандер, Оля!" Діти розбігаються у різні боки. Кого називають, ловить м'яч і вигукує слово: "Штандер". Всі, хто грають, зупиняються на місці, а той у кого м'яч, кидає його в будь-якого грака. Якщо вдарить м'ячем, тому зараховує очко. Коли грак набирає три очки, його женять. На пальцях називають імена (хлопцеві - дівчат і навпаки). І він у грі уже не зі своїм іменем, а з новим. Хто забудеться, та назве не те ім'я, то йому зараховується штрафне очко.

5. КРИВОЇ ЛОЗИ

Діти стають навпочіпки ланцюжком, а потім перестрибують одне через одного. Той, хто стрибає, стає попереду. Знову гру починає останній гравець.

6. ЦИТ-НАЦИТ

Двоє дітей набирають собі зернят соняшника, гороху чи бобів. Потім беруть у кулак по 2, 3, 5 чи 10 зернин. Один з них каже: "Цит", другий відповідає: "Нацит". Перший запитує: "На скільки?"; другий: "На 10 чи на 5..." Потім
перший показує, скільки в його кулаці зернин. Якщо другий сказав на 5, а в першого 3 зернини, то другий додає, аби було 5. Якщо в першого 10, другий забирає стільки, щоб залишилося 5.

Потім навпаки.

7. ПИЛЯТИ ДРОВА

Двоє дітей повертаються одне до одного плечима, беруться за руки попід лікті й спочатку один підіймає на плечі іншого, а потім - навпаки.

І так "пилять" дрова.

8. ЗБАВЛЕНИЙ ТЕЛЕФОН

Учасники гри сідають на лавочку. Ведучий каже будь-яке слово першому, хто сидить на лавочці, а той передає його на вухо сусідові. І так до останнього гравця. Потім ведучий запитує останнього: "Що ти почув?" Він відповідає. Якщо слово сказав вірно, то ведучий сідає, а останній, що сидів на лавочці, стає ведучим. Якщо ж слово передане невірно, то той гравець, що його неправильно передав сідає в кінець лавочки. Переможе той, хто найвірніше назве передане слово.

9. СЛІПА БАБА

Вибирають одного ведучого. Очі йому зав'язують хустиною. Всі гравці стають навколо. За сигналом ведучий ловить дітей. Кого зловить першим, той стає ведучим. Щоб легше зловити когось, діти вигукують слова, плескають в долоні та інше.

10. КАМІНЧИКА

Діти сидять. Один ведучий відгадує, кому поклали камінчики в руки, а інший ведучий кладе. Кожен з гравців тримає руки на колінах, склавши їх долонями до долоні.

Ведучий так само складає руки і намагається комусь покласти камінчика так, щоб обдурити того, хто відгадує.
Якщо ведучий відгадав, то той, хто накладав сідає, а він починає накладати, а когось вибирає, щоб відгадував.

11. КУТЬ-КУЛУТЬ

Діти сідають рядком. Один ведучий - Дітько, другий - Ангел (стоять збоку). Третій ведучий кожній дитині дає колір якоїсь фарби. Починається гра. Приходить Дітько і каже: "Куть-кулуть!". Ведучий: "Хто прийшов?" Дітько каже: "Дітько!" Ведучий: "Чого?"
Дітько: "Фарби!" Ведучий: "Якої?" Дітько називає колір. Якщо вгадав таку, яку має назву якась дитина, то він забирає цю дитину, а якщо ні, то ведучий каже: "Йди на діччу дорогу".
Потім приходить Ангел і та ж сама розмова.
Але, якщо немає потрібної фарби, то йому кажуть: "Цим разом нема, прийдете другий раз!"
Виходять по черзі, поки не куплять ці фарби.
Потім команди перетягуються. Хто перетягне, той переміг.

О.М. Коман, вчитель
с. Яблуниця, Чернівецька обл.

записано та упорядковано від старожилів с. Яблуниця Путильського району Чернівецької області