ПРИМОВЛЯЄМО ДІТЯМ

Примовляють дівчаткам після сну

Потягусі, потягусі,
На (Галю) ростусі.
Щоб (Галочка) росла,
Росла-виростала,
Щоб (Галочка) своїй мамці
Скоріш в поміч стала.
У помочі стала,
Діток колихала
Й хату доглядала.

Коли дитина прокинеться, приказують

Ототушки-тутушки!
На котика потягушки,
А на (Василька) ростушки.
Ой тошки, тошки!
Щоб підрости трошки.

Потягусі потягусі
Наша доня уставусі
А кісточки росточки,
У рученьки хватюсеньки
У ніженьки ходюсеньки
У тілечко здоров'єчко
Уставай моє сердечко
Потягусі потягусі
Обняли свою матусю

Примовляють під час умивання

Купалися ластів'ята
Та в чару-водиці,
Щоб були ми білотілі
Та ще й білолиці.

Щоб дитина не перебивала апетит, приказують
Пироги ~ обідові вороги.
Вже то буде по обіду,
Бо вже пиріг на стіл іде.

Соромлячи замурзану, невмивану дитину, жартома приказують

Іванку, Іванку (Яринко; Яринко),
У кого ти вдався (лася)?
Біг(ла) через воду
Та й не вмивався (лася).

Тому, хто гарно їсть, жартома приказують

Наш Івашко не перебирашко,
аби в мисці повно.

Вередливим приказують Не хочем ми того,
Дайте нам другого,
Дайте нам іншого,
А щораз ліпшого.

Тому, хто поспішає їсти, жартома приказують

Антошку!
їж потрошку,
Лише не з'їж ложку.

Приказують жартома до неуважних
Пішла Гандзя в поле жати,
Та забула серпа взяти.
Серп узяла, хліб забула,
Таки Гандзя вдома була.

Заохочуючи до праці, приказують

Ой нуте робить, Себе не барить!

Коли дитина лінується після себе прибирати, приказують

Ой чим же я не хазяйка,
Чим не господиня?
Сім день хати не мела,
Сміття не носила.

Коли діти не признаються, хто зробив шкоду, приказують, соромлячи

А Степан-Степанок
Поїв бабин медок
І сховався в куток.

Дітей, що сперечаються, присоромлюють

Катерина і Андрій
Сварилися за щавій.
Катерина Андрію
Не давала щавію
Раз Варвара та Дем'ян.
Сварилися за бур'ян,-
Бо Варвара Дем'яну
Не давала бур'яну.

Дитину, що сумнівається в своїх силах, підбадьорюють

Хто хоче, той може.

Дитині, що перебиває нечемно інших, приказують

Помовчи, язичку, кашки дам.

Будь добрим вислухачем,
будеш добрим повідачем.

Примовка-підбадьорення, щоб не було страшно

Гриць миші злякався,
В кропиву сховався,
Бороною вкрився,
Щоб не пожалився.

Приказують, коли час додому іти

Уже сонце котиться —
Нам додому хочеться.
Ой на горі, на горі
Кусають комарі
Кусають і нас,-
Нам додому час!

Приказують, коли були десь далеко на прогулянці

Стояла вербонька на дворі,
Спустила віттячко до землі,
Спустила віттячко додолу, —
Ой час нам всім додому.
Вже вітер ворота одчинив
Вже місяць дорогу освітив.
Да вже сонце кружком, кружком,
Нам додому лужком, лужком.
Лужком, бережком,
Жовтеньким піском,
Калиновим мостом,
Нам додому просто.

Тим, кого довго чекали, а він барився, приказують

А де ти був,
Забарився?
На дірявім мосту
Провалився.

Коли дитина впаде, втішають

Від порога до порога
Простелилася дорога.
Ти поїдеш у Полтаву
Там загоїш свою ваву.

Коли дитина лінується вставати, приказують

Петро-гарбуз
На печі загруз,
Подайте лопату —
Петра витягати.

Примовляють, коли хтось лінується

В понеділок орав,
В вівторок плуг поламав,
В середу волів погубив,
В четвер шукав,
В п'ятницю найшов,
В суботу додому пішов.

Розповідаючи про українські звичаї, рідну природу, приказують

Чуже миле, своє наймиліше,
Чуже святе, своє найпресвятіше.

Повернувшись з екскурсії, з прогулянки або з гостей, приказують

Всюди гаразд, а дома найліпше.

Якщо в казці немає традиційної кінцівки, приказують

От і казці кінець,
Пішла баба у танець,
А за нею горобець,
Викрутасом, вихилясом,
Молодець, горобець.

Джерело