Георгій СКАРЛАТО
ГЕОГРАФІЧНИЙ "ЧЕМПІОНАТ"

Чемпіони в не тільки в спорті. Вони трапляються в науці, наприклад у географії.

Ось найбільший з океанів - Тихий. Він займає майже стільки площі на Землі, скільки всі інші океани (Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий) разом. На його території (159 млн. кв. км) досить вільно розмістилися б усі материки, причому, залишилося б місце ще й для другої Африки. Зрозуміло, що на таких неосяжних просторах бігають найбільші на земній кулі хвилі. Навесні 1972 р. у бурю зафіксовано більш як 34-метрову їх висоту. Вони йдуть одна за одною через кожні 20 секунд з швидкістю 138 км за годину.

"Абсолютним чемпіоном" серед морів є Саргасове, розташоване в центрі Атлантичного океану, між Північною Америкою і Європою. Площа його досягає 7 млн. кв. км, тобто майже така сама, як Австралії. До того ж це море є самим зовнішнім серед морів земної кулі. Лише морські течії утворюють його береги. Недарма ж Саргасове називають "морем без берегів".

Найменшим морем є Мармурове, затиснуте між Балканським і Малоазіатським півостровом. Це справжнє "кишенькове" море. Його площа (11,5 тис. кв. км) може майже тричі розміститися на території такої, наприклад, області, як Київська.

Азовське море серед усіх морів земної кулі найбільше врізується в глиб материка (Східно-Європейської рівнини). Воно наймілкіше серед морів нашої планети. Середня глибина його досягає лише 8 м, а найбільша - не перевищує 14 м, тобто висоти 4-5-поверхового будинку. Тому капітали суден, що борознять води цього моря, під час осінніх штормів не стільки побоюються потонути в його пучинах, скільки розбитися об морське дно. Для глибокосидячих суден тут прориті морські канали.

Найбільший процент солі у воді в Червоному морі, розташованому між пустинями Африки і Аравійського півострова. Віл його води міститься близько 42 г солі, а в Суецькій затоці навіть 43,5 з. Щодо температурного режиму окремих морів тут важко виділити окремих "чемпіонів". Найхолоднішими, з температурами -1,5°; - 1,8° взимку (що цілком закономірно) є такі моря, як Східно-Сибірське і Бофорта в Північному Льодовитому океані, Берінгове та Охотське в Тихому океані, а також моря Росса і Уедделла біля берегів Антарктиди.

Найвищою температурою поверхневих вод (35,6°) відзначаються Перська затока і південна частина Червоного моря.

"Чемпіоном" щодо температури глибинних вод морів і океанів можна вважати Червоне море: на дні в південній його частині нещодавно виявлено "озера" води з температурою + 72°.

Найпрозоріше серед морів - Середземне. І справді, металевий диск, опущений в його східній частині, видно на глибині 60 м.

Найменш солоне море - Балтійське: в 1 л його води міститься від 0,3 до 0,8 г солі.

Найбільшим серед численних озер на Землі є Каспійське море. Його площа (372 тис. кв. км) більша за такі європейські країни, як Італія, Бельгія і Нідерланди, разом узяті.

"Найвищим" озером на земній кулі в Арпорт-Цо в Китаї. Воно розташоване в Тібеті на висоті 5465 м вище рівня океану.

Найглибше в світі місце (11034 м) - в Тихому океані поблизу Маріанських островів. Виявлене воно радянською експедицією в 1957 р. Отже, Тихий океан не тільки найбільший за площею, а й найглибший. У Світовому океані відомо 19 западин, глибини яких перевищують 7000 м. З них 15 - саме в Тихому, три - в Атлантичному і лише одна - в Індійському океанах. Найглибше озеро земної кулі - це славнозвісний Байкал. 1620 м!

Яка на Землі найдовша річка? Виявляється - африканський Ніл з Кагерою. Довжина його близько 6,5 тис. км. Щодо повноводності, то тут пальма першості належить Амазонці. Площа, з якої вона збирає свою воду, досягає 7 млн. кв. км, а це майже дорівнює такому материку, як Австралія. В Амазонку впадає понад 200 приток завдовжки до 3,5 тис. км кожна. А до Атлантичного океану річка вносить 1/5 частину всієї води річок земної кулі. Кожну секунду вона поповнює океан майже на 120 тис. куб. м води.

Найбільша серед річок світу дельта індійської річки Ганг. Майже 80 тис. кв. км! На цій площі можна розмістити три такі європейські держави, як Бельгія або Нідерланди.

На багатьох гірських річках земної кулі є водоспади. Який же з них найпотужніший у світі? Виявляється, це не загальновідомі африканська Вікторія, чи американська Ніагара, а Сеті-Кедас (або Гуайра) в Південній Америці. Він розташований на річці Парана, там, де її перетинає Південний тропік (поблизу кордонів Бразилії та Парагваю), і складається із семи каскадів заввишки 40 м. Недарма ж назва Сеті-Кедас у перекладі з португальської означає "сім водоспадів". Гуайра скидає 13,31 тис. куб. м води за секунду, тобто 1150 млн. за добу! Це більш як удвічі перевищує потужність Ніагари. Вода Гуайри, як кажуть очевидці, має колір какао.

Другий за потужністю водоспад земної кулі також розташований у цій місцевості на річці, назву якої носить, на відстані 26 км від її впадіння в Парану. Це водоспад Ігуасу, що мовою індіанців гуарані означає "велика вода". Він - найширший водоспад на земній кулі. Маючи ширину 2,7 км, Ігуасу скидає з 72-метрової висоти щосекунди 12866 г води, тобто 766 т за хвилину чи 1103 млн. т за добу. Ігуасу - ціла система водоспадів. 275 водяних лавин серед стрімчастих скель у нетрях тропічного лісу справляють незабутнє враження.

На третьому місці - африканський водоспад Ауграбіс -"місце шуму". Він розташований у важкодоступній пустинній місцевості на річці Оранжева. А на четвертому і п'ятому місцях загальновідомі Вікторія та Ніагара. Щодо висоти, то найвищий водоспад на Землі - Анхель на притоці Оріноко, у Венесуелі. Вода тут спадає з висоти 1054 м. Найбільший гірський льодовик на земній кулі розташований в Антарктиді. Це льодовик Фільхнера. Довжина його 925 км, а товщина близько 4000 м.

Тепер познайомимося з деякими "чемпіонами" суші.

Найбільша частина світу - Азія, площа якої 43 млн. кв. км. Найбільший материк земної кулі - Євразія. Її площа 54,4 млн. кв. км.

Найменший з материків - Австралія (7 млн. кв. км). Вона утримує за собою ще кілька рекордів": найвіддаленіший, найрівнинніший, найпосушливіший і, нарешті, найменш населений материк.

Найвищий материк земної кулі - Антарктида. Її середня висота 1350 м над рівнем океану.

Крім материків, на карті є безліч великих і малих островів За розмірами тут "переможець" - Гренландія. Своєю площею (2176 тис. кв. км) цей острів майже в 10 раз більший за Великобританію.

Найвище на Землі нагір'я - Тібетське, а найдовша гірська система - Кордільєри. На 15 тис. км тягнуться вони вздовж усього Тихоокеанського узбережжя Америки. Зате висотою нікому не поступаються Гімалаї, їх Джомолунгма (8848 м над рівнем океану) - найвища гірська вершина земної кулі.

Найвищим вулканом земної кулі є Тупунгато (6800 м) у Південній Америці, на кордоні Чілі й Аргентини.

Найактивніший вулкан на Землі - Нірагонго, на сході республіки Заїр. Він порівняно невисокий (близько 3500 м), але у великому кратері нього вулкана постійно вирує і фонтанує чимале лавове озеро, що іноді навіть виходить із своїх берегів. Уже кілька тисяч років з ним поділяє перше місце "вулкан-маяк" Стромболі в групі Ліпарських островів біля берегів Італії. Подібним "вулканом-маяком" є Ісалько на берегах республіки Сальвадор у Центральній Америці, але він значно молодший, йому менш як 200 років.

Репутацію ж найспокійнішого вулкана здобув японський вулкан Фудзіяма на острові Хонсю. Його називають дрімаючим вулканом, тому що свою активність він виявляє всього один-два рази на 100 років.

Район найбільшої кількості діючих вулканів - Великі і Малі Зондські острови Малайського архіпелагу. Тут 95 діючих вулканів.

Відомо, що на Землі щороку відбувається в середньому 100 тис. землетрусів, з яких близько 100 руйнівної сили.

Першість щодо кількості землетрусів "ділять" між собою Японія та південноамериканська республіка Чілі. У кожній з цих країн щороку відбувається понад 1000 землетрусів, тобто по три землетруси на день! Недарма ці країни називають "гамаками земної кулі". На жаль, природні "гамаки" є дуже небезпечними і завдають населенню багато лиха.

А от чемпіоном сейсмічного спокою є материк Антарктиди, що являє собою загадку для вчених, адже там є і молоді гори, і навіть вулкани.

Найбільшою з відомих печер світу визнано північноамериканську об'єднану систему печер Флінг-Рідж-Мамонтову у штаті Кентуккі (США). Загальна довжина її ходів 252 км.
На другому місті печера Хьоллох у Швейцарії (близько 119 км) Третє місце на сьогодні займає печера Оптимістична (108 км), розташована у Борщівському районі на Тернопільщині. Вона є також найбільшим підземним "палацом", вирізьбленим природою у гіпсах. За довжиною галерей з нею змагається інша печера Поділля-Голубі озера (101 км). Не виключено, що при дальшому дослідженні вони можуть помінятися місцями. Всього на материках нашої планети відомо 35 печер, довжина яких перевищує 10 км.

Найглибша серед усіх відомих печер - Бержере у французьких Альпах. Цей "чемпіон" безодні сягає під землею на глибину 1128 м Серед улоговин земної кулі найглибша зайнята Мертвим морем. (Південно-Західна Азія). Рівень його на 392 м нижчий від рівня океану.

Є "чемпіони" й кліматичні.

...Північна Африка. Біля лівійського міста Тріполі, в Ель-Азізії, термометр показує в затінку +58°! Це і є "полюс спеки".
На другому місці північно-американська Долина Смерті. Тут зафіксована майже така сама температура +57°.

"Полюс холоду" - у центральній частині Антарктиди, на відстані 1260 км від берега, на висоті близько 3500 м над рівнем океану. Саме на розташованій тут радянській внутрішньоконтинентальній станції "Восток" 24 серпня 1960 р. зареєстровано найнижчу на земній кулі температуру -88,3°.
Виходячи в цей час на "свіже повітря", полярники надягають особливі маски і дихають через шланг, кінець якого захований під одягом, що підігрівається спеціальною електрогрілкою. Та навіть при такому спорядженні перебувати поза приміщенням більш як 5 хвилин небезпечно. Траплялося, що від сильних морозів у людей лопалася емаль на зубах, були випадки обмороження легень і рогівки очей.
За 10 хвилин на такій холоднечі унти дубіють, спеціально зшиті костюми вже не гріють, а рідке паливо, наприклад бензин, загусає і вільно ріжеться ножем. Якщо запалений факел кинути в такий бензин, вибуху не станеться, факел погасне. Гума розсипається на дрібні шматки. Метал стає крихким. Залізний бачок, наприклад, можна легко розколоти звичайною сокирою або й навіть... поліном. А от лід в Антарктиді такий твердий. що його дуже важко розбити чи розпиляти.
Цікаво, що при тривалому морозі шкіра людини втрачає чутливість і не реагує на біль. Невеликі операції там можна робити без наркозу.
Низькі температури, як правило, супроводжуються сильними вітрами. За рік в Антарктиді буває до 300 днів з вітряною погодою, На Землі Вікторії міститься ще один "чемпіон" - "полюс вітрів". Швидкість вітру тут перевищує 80 м за секунду. А от де розташований полюс безвітря, ще не встановлено. Та й чи є таке місце на Землі?

Наймокріше місце земної кулі - "полюс вологості". Де ж він? Знайдіть у південному передгір'ї Гімалаїв невелике індійське селище Черапунджі. Щороку його відвідує багато туристів. Що приваблює їх? Виявляється, дощі. Черапунджі і е "наймокрішим" місцем на земній кулі. Тут випадає щороку понад 12 тис. мм опадів. Більше 10 млн. відер на кожний гектар! А в "рекордний" 1961-й рік їх кількість становила 22987 мм, в той час, як, наприклад, у Києві - близько 600 мм. Якось за один день тут випала майже річна норма (2,3 м) для такого дощового району СРСР, як Батумі.
Що ж зумовлює таку велику кількість опадів у Черапунджі? Селище розташоване біля підніжжя високих гір з дуже стрімкими схилами. Теплі, щедро напоєні океанічною вологою південно-західні мусони, натрапляючи на перешкоду, піднімаються вгору, охолоджуються і випадають на землю у вигляді дощу.

Та найбільш дощове місце на земній кулі в південноамериканській країні Парагвай, в районі кордону з Бразилією. Дощ тут іде щодня. Причиною цьому е найбільший у світі водоспад Сеті-Кедас (Гуайра). Сильний вітер, що постійно дме тут в одному напрямі, підхоплює водяний пил, який хмарою висить над водоспадом, і переносить його в глиб країни, де він конденсується і і випадає на землю.

А от, мабуть, до своєрідних рекордів кліматичної сталості слід віднести дощ, що регулярно випадає в місті Уайсберг штату Огайо (США) 29 липня, як зафіксовано, починаючи з 1870 р.

"Полюс посушливості" шукайте в Африці. У Судані є місто Ваді-Хальфа. Хоч воно й розташоване на річці Ніл, але випадає там всього 1 мм опадів (800 відер води на гектар землі) за три роки! Разом з тим є на Землі місця, де людина під заливним дощем не намокає, бо і сам цей дощ ... сухий. Парадоксально, але це так: через страшенну спеку і велику сухість повітря дощові краплі випаровуються, не досягнувши землі. У таких випадках вибачите, як іде дощ, стоїте під ним, але не відчуваєте жаданої прохолоди й вологи. Відбувається це явище в наших середній азіатських та в інших пустинях земної кулі.

Підраховано, що на нашій планеті щороку відбувається 16 млн. гроз.
Найбільш грозове місце на земній кулі на острові Ява, поблизу міста Богор. Тут блискавки крають небо 322 дні за рік. А от першість щодо кількості блискавок тримає так звана "Долина Блискавок" у горах Піринського краю на півдні Народної Республіки Болгарії, де бере початок річка Дам'яниця. Тут ростуть могутні ялиці, верхів'я яких обгорілі або посохли. Місцеве населення розповідає, що під час дощів, які тут випадають досить часто, блискавки немов би з велетенського рога сипляться в цю гірську долину. Тому в негоду "Долину Блискавок" обходять і люди, і звірі.

Та, мабуть, ще небезпечнішою є ущелина Ужмуріс Хеві ("нечиста сила") у північній Грузії.
У людини, яка потрапила сюди після грози, починається лихоманка, підвищується температура. Виявляється, в грозу ущелина акумулює атмосферну електрику у таких великих розмірах, що "заряжає" все живе. Щоб урятувати потерпілого, необхідно своєчасно "розрядити" його за допомогою металічних речей і вугілля.

У місті ж Санта-Марія, в штаті Каліфорнія (США), навпаки, майже зовсім не буває грози або не частіше одного разу у два роки. Звичайно, важко перелічити всіх, навіть "абсолютних географічних чемпіонів", не кажучи вже про "чемпіонів" окремих частин світу.

Вас, мабуть, зацікавить, чи можна "географічні рекорди" "побити", як у спорті! Хоч це й дивно, але можна. Правда, рідко, але й у природі відбуваються зміни "чемпіонів" Наприклад, до останнього часу "полюсом холоду" вважали Оймякон в Якутії, а тепер, як виявилось, він в Антарктиді, тобто не тільки в іншій частині світу, а й в іншій півкулі.

Що ж до полюсів, то, мабуть, найбільш "непосидючими" є магнітні полюси Землі, на які орієнтується стрілка компаса. Це вічні мандрівники. Так, нещодавно радянські вчені встановили, що південний магнітний полюс Землі переміщується з південного сходу на північний захід (від Землі Вікторії до Землі Аделі) із середньою швидкістю 2 м за годину. Встановлено, що за останні п'ять років він уже перемістився на 80 км! За розрахунками геофізиків, у найближчий час південний магнітний полюс залишить Антарктиду і "переїде" на простори Індійського океану, а приблизно через 200 років опиниться на півдні Африки! Не відстає від нього і його антипод - північний магнітний полюс. Лише за останні два роки він перемістився на 20 км в північному і на 6 км у східному напрямі до південного узбережжя канадського острова Батерст. Учені вважають, що ключ до розгадки цієї дивної непосидючості магнітних полюсів таїться в глибинах нашої планети.

Поступово переміщуються також і географічні полюси Землі. Як установили радянські вчені, Північний географічний полюс за останні 60 років "мандрував" із середньою швидкістю 11 см за рік у напрямі 75-го меридіана в бік Лабрадору. Виявляється, земна вісь не має незмінного положення: Північний полюс віддаляється від нас, а екватор наближається. Правда, швидкість цього руху досить незначна. Так, нещодавно навіть у жаркій пустині Сахарі виявлені сліди льодовика, що вкривав цю місцевість приблизно 400 млн. років тому. Це відкриття цілком підтверджує думку вчених, що тут у ті часи знаходився південний географічний полюс Землі.

Не застраховані від змін й інші географічні "чемпіони". Так, гори Гімалаї збільшуються у висоту. Сталося це після землетрусу, що відбувся тут у 1965 р. Відтоді окремі гірські вершини піднялися майже на 30 м.
А де гарантія, що вже остаточно визначені "чемпіони" океанічних глибин або підземних природних порожнин?