ЗОЛОТА КНИЖКА
Упорядник Галина КИРІЄНКО
Серія "Християнська читанка"

І. Наша віра християнська

— Як гадаєш, про що тут ітиметься? — спитала в брата Христинка, коли вони прочитали назву розділу.
— І гадати нема що, — здвигнув плечима Богданчик. — Розділ називається «Наша віра християнська», тож і вірші будуть про Христа.
І хлопчик засміявся, потішений власною кмітливістю.
— А про Бога-Отця можуть бути?
Богданчик почухав потилицю та невпевнено мовив:
— Мабуть, можуть.
— А Який Він — Бог?
— Знаєш, Христинко, якщо ти так багато мене запитуватимеш, ми ніколи не почнемо читати!
— Ох, і хитрий ти, Богданчику! — усміхнулася дівчинка. — Проте я мушу все ж тобі сказати, що звісно, передусім ми сповідуємо Ісуса Христа як Сина Божого, тому й звемося християнами. Але це ще не все. Ми віримо і в те, чого навчив нас Господь. Він показав нам Яким є Бог і як Його треба любити.
— Отож, тут вірші не лише про Христа?
— Думаю, тут вірші про основи нашої віри. Втім, справді, годі гадати — нумо читати, зараз ми про все довідаємося.

 

Митрополит Іларіон (Огієнко)

Над світом Бог

Над світом Бог. Його правиця
всевладно й вічно всім керує,
і все живе Йому кориться,
і все співає: Алилуя!

Він наш Творець, наш Батько милий,
усіх до Себе закликає,
дає усім цілющі сили
й Своє святе добро безкрає.

Його кругом в природі знати,
повсюди все бринить про Бога:
природа — Божі то Палати ,
краса Всевишнього Чертога .

 

Іванна Щедріна
Хто Творець?

А чи знаєте ви, діти,
хто створив птахів і квіти,
cонце, місяць, небо, зорі,
ріки та струмки прозорі?
Хто про все оце подбав?
Хто нам все подарував?
Хто підніс високо гори,
океану дав простори,
відокремив день від ночі,
і чиї пильнують очі,
аби справно дні минались
і ніщо не руйнувалось?
Бог створив цей світ і нас.
Він із нами повсякчас!

 

Галина Манів
Троє чи Один?

Якось Гліб прийшов до тата:
— Дедю, хочу я спитати:
Бог у нас один?
— Один.
— Але ж є у Нього Син.
Третім є ще Дух Святий, —
каже батькові малий. —
Як же твердиш ти: Один —
Троє: Дух, Отець і Син.

Батько мовить:
— Глібе, Трійця —
це велика таємниця.
Бог один у трьох Особах.
Хоч немає браку в спробах
Вічну Тайну пояснити,
важко те нам зрозуміти.
— І невже не можна, тату,
нам про Бога й краплі знати?
Каже батько: — Добре, синку,
поясню тобі краплинку.

Хтось казав, не знаю хто:
наче сонце, Трійця-Бог,
що Отець — як ясний круг,
Син — як промені навкруг,
Дух Святий — немов тепло,
щоб все квітло і росло.
Хоч три речі, все одно це
лиш одне яскраве сонце.
Так і Трійця — Бог Один:
Бог-Отець, і Дух, і Син.

 

Меланія Павленко-Кравченко
Вічне джерело безсмертя

Боже,
Ти вічне джерело безсмертя
і Життєдай у Всесвіті яснім,
мільярди зір тримаєш в круговерті,
вмиваєш простір дощиком рясним,
моря гойдаєш силою святою
і оновляєш веснами красу.
І я думками завше із Тобою,
бо полум’я Твоє в собі несу.

 

Галина Левицька
Ти особливий

Чи ти чув колись про Ісуса?
Чи ти знаєш, що все створив Бог?!
Я за тебе, мій друже, молюся,
щоб пізнав ти, як добре з Ним вдвох...

Він стоїть на твоєму порозі,
тихо стукає в шибку душі,
і коли твоє серце в тривозі,
ти до Бога хутчіш поспіши.

Ти для Бога такий особливий,
неповторний, чудовий такий!
Глянь у очі Ісусу сміливо,
просто серце Йому відкрий...

І дорога твоя засяє,
як веселка барвиста у небі.
Бог як Батько про тебе подбає,
бо у Нього є все для тебе.

Хай у серці не буде зітхання...
Я за тебе, мій друже, молюсь!
Не страшні всі незгоди й страждання,
якщо поряд з тобою Ісус!

Він підтримає і допоможе,
проведе до ясної мети.
Я прохаю Тебе, о Боже,
За дітей, що так любиш Ти!
           

Cвітлана Касянчик
Пісенька про ковчег

Ще небо не прорвалося водою,
не б’ють джерела з-під землі струмками,
але сказав уже Всесильний Ною:
"Зайдіть в ковчег. Я зачиню за вами."

В ковчезі затишно, безпечно і приємно.
Там — люди й звірі, та немає чвари.
А за ковчегом раптом стало темно.
Гримить і блискає, й зганяє вітер хмари.

Зайдіть в ковчег — то Боже повеління,
останній шанс для порятунку світу.
Послухавсь Ной: дароване спасіння —
після потопу райдуга завіту.

Нехай над нами небо голубіє,
хай надвечір’я золотить заграва.
О Христе, Господи, в Твоїм хресті надія.
Ти наш Ковчег. Хвала Тобі і слава.

 

Тетяна Майданович
Хрест — це Дерево життя
            (за святим Димитрієм Тупталом,
митрополитом Ростовським)

Сине Божий… Сине Божий, куди йдеш?

Сине Божий, поранений, куди йдеш на муки,
хрест узявши дуже тяжкий в Свої добрі руки?
Чи нагору ту Голгофу, де вже й розпинають?
Чи в своєму серці люди всі Голгофу знають?

Ох, я ж тебе розпинаю лихими словами,
завдаю криваві рани думками й ділами…

Простер Ісус на хрест руки, щоб усіх зібрати,
хто Його як Творця світу хоче шанувати.
Невимовна, Христе Боже, є Любов у Тебе —
Сам страждаєш, а збираєш всіх людей до Себе!

У тих людей перестануть всі сердечні брані ,
хто Ісуса розп’ятого пожаліє рани.
Хрест Ісуса — це Дерево щастя і спокою,
бо ним Небо примирилось навіки з тобою.
Навіки…

 

Іван Франко
Хрест

Хреста нас знáменем хрестили,
ростем під знáменем хреста,
з хреста пливуть всі наші сили
і віра наша пресвята.

Під тим знакóм хреста пречудним
боролись наші предки все
і поступали шляхом трудним
як Той, що тихо хрест несе.

І під знакóм хреста лягали
вони за віру в тьму могил,
знаком тим зло перемагали,
як Той, що пекло переміг.

Упали ворота, та тьмою
покритий наш народ зостав
і в тьмі непевною ногою
ступав, а де — і сам не знав.

Та знов хреста чудова сила
проникла помрачений взор
і сонні душі пробудила,
вказавши нам святий прапóр.

 

Лідія Дяченко
Терновий  вінець

Червоні квіти на колючих вітах,
немов кровинки з Божого чола...
Такий вінець за порятунок світу
Ісус прийняв. І правда ожила.
Пречиста Діво! Трапилося диво,
яких іще ніколи не було —
Христос  Воскрес! Воістину,
                                        правдиво!
Цілюще  наше  Вічне  Джерело.

 

Богдан Стельмах
Не обминай Христа

Не обминай Христа, дитино,
не підміняй Його чим-будь,
з Христом душею воєдино
щоденно будь.

Христос не скривдить і не зрадить,
з гріховних визволить оков,
усіх до щастя допровадить
Його любов.

Не обминай Христа, дитино,
до Нього серцем прихились,
у добрий час і в злу годину
Йому молись.

 

Надія Гуменюк
Віра, Надія, Любов

Я прокидаюся рано-раненько,
серденько в грудях — як ластів’я,
а у серденьку — тато і ненька,
дружна й велика родина моя,

стежка в росі, що до саду побігла,
річечка синя аж ген в далині
і чепурненька вишенька біла,
що простягає гілку мені,

трави зелені і небо безкрає,
песик руденький, зозулі політ.
— Що ж це за диво? — я маму питаю. —
Серце мале, а вміщає весь світ —

дім наш, подвір’я, дерева і квіти,
соняшник сонця і шепіт дібров…
Мама всміхнулась до мене привітно:
— Зветься це диво велике —  любов.

Тільки любов все на світі зуміє,
з нею, дитино, дорогами йди.
Поруч з любов’ю — і віра, й надія,
будеш ти з ними щаслива завжди.

Наче три зіроньки, три нагороди
Бог посилає нам знову і знов —
кожній людині, роду й народу
Віру, Надію і щиру Любов.

 

Наталя Любиченко
Бог — це любов!

Все прекрасне від Бога
для святої землі,
щоб вели нас дороги
до спасіння в Христі.
У калиновім цвіті,
у буянні дібров,
щоб у білому світі
не згасала любов!

 

Зоряна Живка
Бог мене любить

Певно я знаю: Бог мене любить,
сонцем ласкавим весняно голубить,
ніжно мене вітерцем обіймає.
Бог мене любить — певно я знаю!
                                              
Взимку снігами рум’янить, морозом.
Друга рукою втира мої сльози.
Хай за вікном і незатишно, й темно,
Бог мене любить — я знаю певно.

Дощиком літнім пестить-цілує,
в небі блакитнім веселку малює.
Сонечко пташечка піснею збудить,
певно я знаю: Бог мене любить!

 

Леся Вознюк
Люби усіх довкола

Ти усміхнися небу,
 усім, хто біля тебе:
 і братику й сестричці,
 і сонечку й травичці.
 Люби усіх довкола,
 удома та у школі,
 і ця любов із Неба
 повернеться до тебе…

 

Юрій Павліш
Вірою в Тебе

Вірою твердою в Тебе,
жертвою крови Твоєї
ходимо спокійно
неспокійною землею.
Вірою твердою в Тебе
ми Твої, Ісусе милий,
і Тобі даруєм чесно
наші дії, наші сили.

 

Богдан-Ігор Антонич
Надія

Коли довкола ніч є чорна,
життя важке, неначе жорна,
а серце з болю мліє,
                        приходиш ти,
                           надіє.

Приносиш ясний усміх долі,
хвороба гоїться поволі,
обнова в серці спіє.
                        О нам світи,
                           надіє.

Коли розпечені в нас чола,
душа отруєна і квола,
твій свіжий холод віє.
                        До нас лети
                             надіє...

 

о. Андрій Сенів
У заповіті з Богом

На Тебе, Господи, уся моя надія,
моя душа — підніжжя ніг Твоїх…
Вона любов виношує, леліє —
Ти ж, Милосердний, їй прощаєш гріх.

Як крапля світла в світлі Твого Сина
її життя триває вічна мить…
З обіймів дня вона до Тебе лине,
як птах, до Тебе радісно летить.

Вона — Твоя, охрещена і чиста,
освячена стражданням на хресті, —
мала перлина з вічного намиста,
в якому сяють всі Твої святі.

 

Маланія Павленко-Кравченко
Зірка надії

Темінь голосить дощем в бур’яні,
думи кружляють навколо сумні.
Раптом, як іскра, в глухій далині
зірка надії моргнула мені.

Йду потихеньку назустріч зорі,
глядь: посвітлішали хмари вгорі,
схід зарум’янився Божим світінням,
очі мої заясніли прозрінням.

Дякую Боженьку милий за те,
що Твоє серце безмірно святе, —
всіх нас за ниточку долі ведеш
і заблукати у злі не даєш.

 

Леся Вознюк
Не допусти, щоб серце спорожніло

Порожнє серце — прихисток для зла.
 Живе без співчуття і без любові.
 Бракує в ньому світла і тепла,
 нема поваги, гідності людської.

Порожнє серце і глухе, й німе
 до бід і до волань про допомогу.
 У ньому зло безрадісно живе,
 воно сліпе, воно не бачить Бога.

Не допусти, щоб серце спорожніло,
 плекай у ньому віру і надію.
 Не дай, щоб зачерствіло, загрубіло,
 не загуби любові світлу мрію.

 

Надія Дичка
Господь все знає

— Мамо, а Ісусик знає,
що я неслухняна? —
маму дівчинка питає.
— Знає, — каже мама.
— Мамо, а Ісусик любить
діток і дорослих?
— Любить, доню моя, любить,
всім здоров’я просить
у Отця Свого на Небі…
— А мене Він знає?
— Знає, доню, і про тебе,
кожну хвилю дбає.

 

Петро Сорока
Росту і пам’ятаю

Я малий, та добре знаю,
що безсмертну душу маю,

що зірки в нічній пітьмі
засвітились не самі.

Їх створив Отець Небесний,
Покровитель наш чудесний.

Я росту й не забуваю,
що душа піде до раю,

якщо з чистими думками
йти Господніми стежками.

Щоб життя було барвисте,
я плекаю серце чисте.

 

Олеся Мамчич
Бродять рай-птиці Раєм

Бродять рай-птиці Раєм,
ми їх пір’їнки збираєм,
тільки де Рай — не знаєм,
тим серденятка краєм.

В кого в руці пір’їнка —
в того в душі раїнка.
Бачим рай-птицю в небі:
крила хрестом у неї.

 

Зоряна Живка
На що Небесне Царство схоже

На що Небесне Царство схоже?
Мабуть, на ранок тихий, гожий,
коли пелюстками в росі
пестливо грають промінці.
І, певно, ще на рідний дім:
так добре, радісно у нім,
усе таке близьке і любе,
брати і сестри усі люди —
у Господі одна родина.
Для Бога кожен з нас — дитина,
тож має бути в Божій хаті
пісень та іграшок багато.
Любов’ю Бог усіх зігріє!
Про Небеса всім серцем мрію!

— От Який Він — наш Бог! — вигукнув Богданчик, щойно вони дочитали останній вірш. — Він Величний, Незбагнений, Всезнаючий, Він — Творець усього-усього, що є!
— І при тому, що Бог такий незбагненно величний і могутній, Він любить нас, як Батько. Так сильно, що навіть віддав Свого Сина на муки, аби лиш врятувати людство, — підтримала брата Христинка.
— Читаймо далі, — попрохав хлопчик. — Я хочу знати більше про Господа!
— А далі, — усміхнулася Христинка, — наступний розділ…

До змісту ЗОЛОТА КНИЖКА Упорядник Галина КИРІЄНКО Серія "Християнська читанка"