ЗОЛОТА КНИЖКА
Упорядник Галина КИРІЄНКО
Серія "Християнська читанка"

ІІ. Йдемо до церкви

— А знаєш, — мовила Христинка, — нам на етиці розповідали, що «церква» — це грецьке слово, і в перекладі воно означає «зібрання однодумців». Тож, сказати «йдемо до церкви» — все одно, що сказати «йдемо на зустріч із друзями».
— І Господь приходить до цього зібрання? — спитав Богданчик. — Бо ж Він — наш найперший і найбільший Друг.
— Звісно, Ісус завжди посеред християн. Пам’ятаєш, яка мама навчала нас вітатися в церкві?
— Пам’ятаю! — радісно вигукнув хлопчик. — Один каже: «Христос посеред нас». А другий відповідає: «Є і буде».
— Отож-бо. Господь Сам заснував нашу Церкву та пообіцяв, що пекло ніколи її не здолає. А ще Він пообіцяв, що завжди буде з нами. І ми збираємося у храмі як одна родина біля нашого Небесного Батька та разом молимося до Нього.
— А я знаю, навіщо іще ходять до церкви! — вигукнув Богданчик. — Щоб причащатися!
— Звісно, братику, — погодилася Христинка, — це найголовніше. Господь заповідав нам чинити так в пам’ять про Нього. Він невидимо спускається в Чашу та подає нам допомогу. Ісус усе робить для того, щоб нам допомагати. Нумо, почитаємо, чи пишеться про це в нашій книжці.

 

Леонід Полтава
Охрестилась Україна

Тато, мама, вся родина,
всі щасливі в цій порі:
Охрестилась Україна
біля Києва в Дніпрі…

Хоч це сталося не нині,
обіцяє кожен з нас:
всі ми Богу й Україні
будем вірними весь час.

Ми і сонце у блакиті
славим, славимо Христа,
і для тебе будем жити,
Україно золота!

 

Юлія Морозюк
Хрестини

На порозі Раю сидів янгол світлий,
з дощових краплинок вервицю робив.
А внизу при ґанку веселились діти,
і раз-по-раз м’ячик в янгола летів.
 
— Відбивай-но, друже! Он, веселку бачиш?
Чи ніколи в хмарах ти раніш не грав?!
Нам її Ісусик з Батькового саду
переніс й міцненько в небесах прип’яв.
 
Янгол вже дорослий… Що йому забава?
Він спішить у справах: «Не займай, дітва!»
…На землі дитинка на руках у мами
все гука й на свого янгола чека.

— Я приніс для тебе хрестик веселковий
загортайся в крила і не плач, мала!
Подивись, як сяють краплі кольорові —
вервичка-веселка, радості краса!
 
В храмі правлять службу, лине спів величний.
Друзі та родина просять у Христа:
"Ти помилуй, Боже, донечку маленьку,
що Тебе прославить у цей світ прийшла!"

 

Лідія Дяченко
Мій скарб

Ненька мені хрестика одягла,
щоби захищав мене він від зла,

щоб тепліше серденьку з ним було,
і щоб Янгол взяв мене під крило.

Я люблю свій хрестичок неспроста —
від Самого Бога він! Від Христа!

 

Дмитро Білоус
Немов сузір’я  золоте

Як Лавра Україні личить
над крутосхилами Дніпра!
Здається, то сам Бог нам зичить
любові, щастя і добра.

Як личать Києву Софія,
собор Михайла золотий,
храм Первозванного Андрія,
храм Володимира святий.

Церков мережані убори
на кручах сяють. А проте
найвищі — чистих душ собори,
немов сузір’я золоте.

 

Юрій Липа
Легенда про святу Софію

Будувало дванадцять лицарів Софію,
що збудують, день мине,
земля поглине,
сміються люди на таку чудасію.

Будувало дванадцять лицарів — роки,
а вночі їм Мати Свята
вкладала в уста
пісню про храм високий.

Сталося чудо велике одної ночі:
вийшла з землі рано
Софія осіяна,
вийшла, засліпила людям очі.

 

Лідія Дяченко
Божий Дім

У сіянні золотім
височіє Божий Дім,
всіх вітає і приймає
і тепло дарує всім.

На дзвіниці вдарив дзвін,
на молитву кличе він,
а маленькі дзвоненята
йому вторять навздогін:

не баріться, не спізніться
до Святих прийти Таїн.

 

Юрій Павліш
У неділю рано

У неділю рано
церква мене кличе,
дзвонами святими
зустрічаючи.
Ростемо, Ісусе,
ростемо, Ісусе,
волею Твоєю,
бо Ти володієш
небом і землею.
Без Тебе нічого
не було б на світі.
Ростемо Тобою
у Твоїй просвіті.

 

Олександр Кобець
До церкви

Попрошу сьогодні маму,
щоб до церкви повела,
від минулої неділі
я ще там і не була.

В церкві гарно ладан пахне,
світять зоряно свічки.
А співають… Боже милий!
Наче янголи які!

У неділю в церкві, гляньте:
хоч і сонечка нема,
наче світяться всі люди,
наче й я свічусь сама!

Той підійде, усміхнеться,
той спитає: «Як живеш?»
Мамо! Чи й на ту неділю
доню в церкву поведеш?

 

Тетяна Майданович
Осінній букет

Цвітуть барвисті хризантеми,
і пахне синій морозець.
Ми квіти в храм святий несемо,
де править Службу панотець.

Йому Пречиста в день осінній
священні ризи подала:
в ім’я Отця, і Духа, й Сина
Господні славити діла.

Священик наш від Бога-Слова
труд наших душ благословить.
Хай Божа Матінка, Покрова,
ще много літ його хранить.

Хай розійдуться думи темні
і зло не вступить до сердець…
Нам Бог квітчає хризантеми,
росою кропить морозець!

 

Олександр Калищук          
Господи, помилуй нас

В церкву ми святу прийшли.
А грішили ж ми не раз.
Боже, нам гріхи прости,
Господи, помилуй нас.

Щира в нас молитва ця,
просим Тебе зі слізьми:
Боже наш, кріпи в серцях
злагоду поміж людьми.

 

Митрополит Іларіон(Огієнко)
До сповіді

Як провинишся, брате, в чому,
в покорі зараз же покайся, —
покайся Богу Трисвятому
і в совісті посповідайся.

Бо совість людська — Боже око,
що нам освітлює життя:
у душу дивиться глибоко
й тобі покаже каяття!

Провину мусиш зрозуміти,
щоб більш такого не чинить. —
Й склади для совісті завіти:
у правді Божій далі жить!..

 

Лідія Дяченко
У храмі

Тихо у храмі Божому,
тільки свічки мерехтять.
Тут по молитві кожному
Бог посила благодать.

Нас відродила знову
вічна свята Таїна —
Чаша пекуча Христова,
випита Ним до дна.

***
У церкві невидимо Цар
на Царських Вратах пробуває.
І зцілення кожному дар
Причастям Святим посилає.

 

о. Іван Дуцько

Пісня перед богослужінням 

Отворіться, Царські Врата,

бо вже приходить Цар слави,

вже зачинається жертва свята,

священик став до відправи —

приносить Богу серця дар

за світ цілий і людську твар .

Помолімся щиро разом з ним

до Сотворителя свого,

молитва хай, як кадильний дим,

несеться до неба самого.

О, Боже, голос наш прийми,

змилосердися над людьми.

 

Митрополит Іларіон (Огієнко)
Найперше таїнство — Причастя

У Церкві є сяте Причастя,
найголовніший Божий дар, —
воно найбільше наше щастя,
воно у серці нам вівтар!..

Причастя, першої святині,
частіше треба нам приймать:
найбільше таїнство людині,
найперша в неї благодать!..

Якщо душею прагнеш щастя,
а серце лине до спокою, —
прийми спасенного Причастя,
і буде мир святий з тобою!..

 

Вірую, Господи
Церковна пісня

Вірую, Господи, і визнаю,
що Ти Син Бога живого,
прийшов на землю, щоб душу мою
спасти від всякого злого.

Ти за причасника в храмі святім
прийми мене в Тайній Вечері.
Тайну Твоїм ворогам не повім
і не відчиню їм двері.

Не так, як Юда, що цілує Тебе,
щоби віддати на муки,
а як розбійник, Тебе визнаю, |
до Тебе возношу руки.

Господи Боже, мене пом’яни,
як прийдеш у Царство Небесне,
і благодаттю мене осіни,
нехай і грішник воскресне!

Нехай причастя це пресвяте
на кару мені не буде,
а лиш на щасливе і вічне життя
душу і тіло пробудить.

Боже, Ти милостив грішному будь
мені у великій провині —
гріхи незчисленні мої забудь,
прости мені, Господи, нині.

 

Віра Багірова
Після Причастя

Під видом хліба на Престолі
на мене Ти чекав так довго!..
Мої бажання й сили кволі
зміцнив і дав опіку Бога.

Як я прийняв Тебе, Ісусе,
то сонечко мені розквітло,
і хтось новий в мені проснувся,
всміхнувся щиро і привітно.

І щоб не плакав я ніколи,
а повний був здоров’я й сміху,
Ти дарував мені з Престолу
сльозу полегшення і втіхи.

 

Ольга Міцевська
У серці храм
…Ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває.
1 Кор. 3:16

У серці зводить Бог
святий величний храм.
Прихисток від тривог
душа знаходить там.

В нім вічна таїна
пречистих одкровень
й оселя неземна,
де Божий Дух живе.

Торговців геть жену,
нема їм місця там.
Вже сплачено ціну
за дух мій — кров Христа.

Не розміняюсь — ні! —
на дріб’язок гріха,
щоб Божий Дух в мені
ніколи не cтихав.

В святе святих несу
хваління фіміам —
в моїй душі Ісус
споруджує Свій храм.

 

Зоряна Живка
Плоди Святого Духа

Твоє серце — таємничий сад.
Мешкає, працює в нім Дух Божий.
Скарб чеснот плекає благодать,
щоб на Небеса твій сад був схожий.

Вона найбільший скарб, найперший плід.
Без неї мертві всі слова всіх мов.
Бо нею Бог і сотворив наш світ,
і викупив його. Цей плід — ЛЮБОВ.

Бува зростає гріх, немов бур’ян,
приносить сум, тривоги, заздрість.
Та Дух Святий у серці християн
викохує солодку світлу РАДІСТЬ.

Вітрів чимало приліта до нас,
тож якнайглибше ти пускай коріння —
і визріє тоді в потрібний час
терпкий, але корисний плід — ДОВГОТЕРПІННЯ.

Від суєти давно стомився світ —
тривоги й клопоти затягують у вир.
Але звисає зі слухняних віт —
Христовий дар — Господній МИР.

У мороці без неї світ потоне.
Від злості все охопить марнота.
Її нам треба тонни, тонни, тонни!
Цей плід коштовний — Божа ДОБРОТА.

Воно поранення усі лікує.
Діла його крокують у безсмертя.
Добро без нього зовсім не смакує.
Таке важливе перед Богом МИЛОСЕРДЯ.

Є від лукавих стріл надійний щит —
лиш має бути віддана і щира.
Як золото нехай вона блищить!
Перлина саду Божого — це ВІРА.

Їй гордість достигати заважає,
проте без неї неможлива праведність.
Цей плід блаженством Сам Господь вважає:
і успадкує землю тиха ЛАГІДНІСТЬ.

“Усе мені можливо!” — до сваволі
Один лиш крок, а гріх — поганий гість,
коли спокус чигає скрізь доволі,
нам є від Духа плід чудовий — СТРИМАНІСТЬ.

Твоє серце — таємничий сад.
Мешкає, працює в нім Дух Божий.
Скарб чеснот плекає благодать,
щоб на Небеса твій сад був схожий.

 

Сергій Рачинець
Книга Книг

Є чимало в мене книг,
все дізнатись можна з них:
де зимують журавлі,
що зростає на землі,
хто з криниці воду п’є,
семибарвно виграє...
Та найкраща з-поміж них
є у мене Книга Книг,
вчить вона, як день при дні
бути доброму мені,
жити Правдою Христа,
щоб дитям Його я став,
славив Господа — Творця...
Книга всім потрібна ця,
я по ній сьогодні вчусь —
дав її мені дідусь.
Як же звати Книгу Книг?
Запитання це для тих,
хто бажає так, як я,
Боже славити ім’я.

 

Назар Незнаний
Євангеліє

Я відкрию очі, я відтулю вуха,
двері мого серця відчиню навстіж:
Твого Євангелія я б дививсь і слухав,
в водоспаді сяєва я мовчав би лиш.

Як вони іскрилися, благодаті струмені,
щебетали, пахнули, в кольорах цвіли!
Сіялися зернами у серця задумані,
проростали радістю з-над нічого мли.

 

Митрополит Іларіон (Огієнко)

Ікони-образи

Малюєм Бога й на ікони
(Христос є Бог і Чоловік!)
і їм несем житейські стони,
щоб Бог послав цілющий лік.

Але ікони — це не боги, —
це лиш малюнки із святих:
вони дають усім спромоги
святі діла згадати тих.

Тому й у мене всі кімнати
ікони мають на стіні, —
і я навчаюсь шанувати
життя й діла святих плідні.

Мені ікона нагадає
частіше думать про Творця, —
й до Бога розум направляє
мала іконочка оця…

 

Марія Хоросницька
Ікона

У моїй малій кімнаті
й не пахне достатком:
ліжко, стіл і Божа Матір,
що кормить Дитятко.

Не картина, не малюнок,
не просто мадонна!
Перший мамин подарунок
ця свята ікона.

Ще як був я немовлятком,
ледь ставав на ніжки,
почепила її мати
на стіні над ліжком.

Щоб я мав добро усюди,
щоб серце не камінь…
Хай, що хочуть, кажуть люди,
а я вдячний мамі.

Опускаюсь на коліна
і тричі хрещуся:
— В ім’я Отця, Сина й Духа, —
Пречистій молюся.

— До ладу все написано, — статечно схвалив Богданчик, коли вони дочитали розділ. — І про хрестик, і про ікони, і про церкву, і про панотця…
— …і про Причастя, і про плоди Святого Духа, і про Біблію, — підхопила Христинка. — Ну геть все чисто про наше християнське життя.
— А про молитву немає, — не погодився Богданчик.
— Не поспішай робити висновки, іще книжка не закінчилася, — засміялася сестричка. — Про молитву в наступному розділі.

До змісту ЗОЛОТА КНИЖКА Упорядник Галина КИРІЄНКО Серія "Християнська читанка"