ЗОЛОТА КНИЖКА
Упорядник Галина КИРІЄНКО
Серія "Християнська читанка"

VII. Ну й гарно все придумав Бог!

 

Галина Кирпа
Ну й гарно все придумав Бог!

Ну й гарно все придумав Бог:
як тато й мама — то удвох.

А як бджола — то у гурті,
сова — в дуплі й у самоті.

Придумав рибок ціле море,
Карпати-гори й хмари-гори.

Придумав сонце-соняха вгорі,
а зорі засвітив, як ліхтарі.

І місяця поставив на сторожі
лілеї, чорнобривчика і рожі.

А щоб забути геть про все сумне,
придумав Бог тебе й мене!

 

Наталя Любченко
Творіння світу

Єдиний бог — Творець усього,
Творець розумного й живого.
Міцніє мудрість із віками,
ростуть зернята поміж нами.
Отець Небесний працював,
творіння Сам благословляв.
Спочатку світлом наділив,
водою щедро окропив,
з’явилась суша з-під води,
і Бог звелів землі: «Роди!»
Милують око місяць, зорі
та сонечко в небеснім морі.
Птахи небесні звеселяють,
а бджілки медом пригощають.
Любові Божої творіння —
міцне Адамове коріння.
Шість днів Всевишній працював,
на сьомий любо спочивав.
Щоб мали всі благословіння —
стежину вічного спасіння.

 

Олександр Шовтута
Божі творіння

Я присів над травинкою,
милувався росинкою,
у якій відбивалась заграва.
І подумав: у ній кохається
і подумав: у ній відбивається
Боже світло, любов і слава.

Я присів над травинкою,
тішився мурашинкою,
сонечком жвавим крапчастим.
У творіннях Всевишнього —
сіль любові горішньої.
Здрастуй, сонечко, здрастуй!

 

Богдан-Ігор Антонич
Похвальна пісня

Для Тебе море грає осяйний палкий псалом,
для Тебе вітер громові, лункі пісні співа,
для Тебе лютий буревій морським хвилює дном,
для Тебе шепотом шовковим шелестить трава.

Про Тебе ліс розказує чудову, дивну повість,
про Тебе вічно пам’ятають незабудьки сині,
про Тебе сонце сповіщає полум’яну новість,
про Тебе янгол казку шепоче до вух дитині.

Для Тебе сяє золото стрімких, високих бань,
для Тебе ладаном горять жемчужні вівтарі,
для Тебе сплачують поети слів натхненних дань,
для Тебе б’ють у струни віщі гуслярі.

Про Тебе об’явлення крізь віки погани ждали,
про Тебе нам співає пісня давнини тепер ще,
про Тебе снує думи навіть душогуб лукавий.
Про Тебе, добрий Боже, мріє кожне людське серце.

 

Петро Сорока
Я сьогодні зрозумів

Хмари скинули дощі
на луги і на городи,
на дерева і кущі,
в темні закутки природи.

Й небом радісно пливуть
білі, чисті й невагомі.
— А куди веде їх путь?
— У країни невідомі,

де багато різних див,
де хвилинка, як годинка.
Я сьогодні зрозумів,
що хотів би, як хмаринка,

синім небом пропливти,
все побачити, що змога,
людям радість принести —
і полинути до Бога.

 

Юлія Дмитренко
Колискова Ярині

Спи, мала Ярино, тихо засинай,
хай тобі насниться срібний водограй,
там за водограєм качечка пливе,
лагідно качаток за собою зве.

А на бережечку зелен моріжок,
там пасе корівку юний пастушок,
на сопілці грає, пісеньку співа,
і йому радіють квіти і трава.

Цвіркуни на скрипках грають разом з ним,
і пташки щебечуть голосом дзвінким,
а кущі й дерева слухають пісні,
щоби заспівати шелестом мені.

Спи, мала Ярино, тихо засинай,
там за водограєм синій небокрай,
а за небокраєм брама золота,
анголи витають в сяєві Христа.

Спи, дитятко Боже, світ накритий сном,
ще твоя дорога — біле полотно,
ще перед тобою чарівні світи,
спи, мала Ярино, уві сні рости.

 

Олександр Степаненко
Лісові ліки

Подивись, Юрасику,
що то за травиця?
Вкрила всю галявинку
лісова суниця!
Це корисні ягідки:
і листя, і квіти.
Збирають їх залюбки
дорослі і діти.
Ця цілюща крихітка
і нам знадобиться.
Допоможе братику
твоєму зцілиться.

Збира Юрась ягідки
і благає Бога
відняти в хворобоньки
братика малого.

 

Меланія Павленко-Кравченко

Дорога до Бога

Донечко, глянь, усміхається квітка,
небо цілує польотом лебідка,
спів солов’їний снується в калині,
жайвори ниву гойдають в долині,
сонце збирає в пучки променисті
в травах буялих прозоре намисто,
мудрість зорить навкруги таїною,
в душі лягає усім дивиною.
О, як виблискує сріблом дорога!
Все це для нас подорунок від Бога.

 

Галина Левицька
Малює Бог

Бог — чудовий художник,
фантазер незрівнянний,
Він малює — де хоче,
в Нього барви живі.
Очі вмию спросоння:
Бог малює вже зрання
пензлем сонячним дивним
на росинках в траві.

Просто треба навчитись
Бога скрізь пізнавати.
Він Володар багатий
незбагненних ідей.
Я дивлюсь і радію,
хочу й вам розказати:
любить Бог малювати,
бо Він любить людей!

Любить Бог малювати,
коли сонце сідає.
Він розмішує гарно
кольорів акварель
і зірками малює,
світлом ніч вишиває,
грає сяйвом полярним
й міражами пустель.

Бог малює на хмарах
у високому небі,
там, де мчить блискавиця
і гуркочеться грім...
А якщо ти захочеш —
(дуже прагнути треба!),
намалює веселку
Він у серці твоїм!!!

 

Леся Храплива-Щур
Сніжинка

Я сніжинку зустрічала,
падав білий сніг.
Я їй довго дивувалась:
— Хто ж зробити міг?

Що така блискуча, біла,
променів аж шість!
Здаля звідкись прилетіла,
мов незнаний гість.

Я сніжинку витинала,
білий був папір.
Рівна ця сніжинка вдалась —
та не та — з-між зір.

Навіть мама рисувала
(мама вміє все!),
та не та сніжинка вдалась,
що зима несе!

Довго я в вікно гляділа,
сніг дорогу вкрив…
Мабуть, всі сніжинки білі
Сам Господь створив!

 

Оксана Лятуринська
Світ весною — мов веселка

Світ весною — мов веселка:
очі не натішить.
Гляне бабця із кріселка,
роком молодіша.

Сонце ніжить кітці вушка,
пестить жабуриння .
Оживає перша мушка —
божеє створіння.

 

Мирослав Петрів
Пташина пісенька

Ой, пташки ви, щебетушки,
заспівайте цір-цір-цір,
бо іде весна прекрасна
з-поза моря, з-поза гір.

Ой, пташки ви, щебетушки,
заспівайте ці-ці-ці,
бо снігів уже не стало,
ані льоду на ріці.

Ой, пташки ви, щебетушки,
заспівайте тьох-тьох-тьох,
бо уже квітки полями
розсіває рясно Бог.

Ой, пташки ви, щебетушки,
заспівайте тір-лі-лі,
бо прийшла весна прекрасна
для усіх нас на землі.

 

Олеся Мамчин
Янголята шили

Янголята шили
квіти для шипшини.
Із ясного шовку —
брали нитку жовту:
щоб пришить за кінчик
сонячний промінчик.
Квіточка — дрібниця,
а — запромениться!

 

Зоряна Живка
Літечко

Літечко-літечко,
Божая квіточко!
Божая ягідко,
літечко лагідне!

Ти променисте,
щедре й барвисте,
вишень намисто
тобі до лиця!
Кожна травиночка,
крапля-росиночка,
біла хмариночка
славить Творця!

Сонячна ягідко,
літечко лагідне!
Сонячна квіточко,
літечко-літечко!

 

Параска Плитка-Горицвіт
На захід сонця

Діжо злота, як ти щиро
цілий день нас гріла
і ласкою, наче мати
дитятко, укрила.

О яка ти предобряча,
діжо золотенька,
що ж то скажу наостанку
від свого серденька.

Скажу тобі, красо Божа, —
щасти у дорозі
іще й завтра нас зігріти,
бо це тобі в змозі!

 

Зоряна Живка
Вечір зажмурив вічка

Вечір зажмурив вічка,
вечір згорнувся клубочком…
Тихше хлюпоче річка
і шелестить садочок,
щоб не сполохать соньку,
що присипля малечу…
В янголів у долонях 
ласки Небесної глечик.
Крапа дрібненько дощик —
сонька дощу боїться?
"Янголе мій хороший,
сумно мені й спиться…
Царство далеко Боже?
Вміє молитва літати?
Поки я сплю, чи може
душа у Раю гуляти?

Вечір зажмурив вічка,
крила — пелюстки рожі…
Янгол й мала Марічка
бачать обличчя Боже.

 

Сергій Рачинець
Вересень

Вересень, вересень,
тихо на вересі
осені перші сліди.
Верби похилені
темними крилами
горнуться аж до води.

Клич над долиною —
у журавлиному
голосі смуток і щем.
А над калиною,
над Україною,
сонце всміхається ще.

Як павутиночка,
рветься стежиночка,
що через поле вела.
Ну, а за літечко —
красне, мов квіточка, —
буде хай Богу хвала.

 

Зоряна Живка
Осінь в садочку листя фарбує

Осінь в садочку листя фарбує…
Яблука Бог нам рум’яні дарує,
груші, айву, виноград і горіхи —
все задля щирої радості-втіхи!
Дякую Богу за сонце і дощик!
Я назбираю плодів цілий кошик,
щоби всіх друзів почастувати —
радість Господню подарувати.
Всіх пригощу: і Маринку, й Андрійка,
Галю, Оленку, Надійку, Софійку,
Петрика, Толика, Віру, Марка,
буде гостинець і для Мурка.
Нас пригощає осінній садок —
скільки лакоминок виплекав Бог!
Я помолюся, подякую в тиші…
І побіжу до роботи хутчіше!

 

Марія Губко
Осінній ранок

Осінній ранок. Сонячна краса.
А голуб п’є з калюжі небеса.
Пожадливо, немов найкращі яства,
аж поруч хочеться припасти.
І не кажіть: брудна вода, не треба —
він відчуває тільки присмак неба.

 

Параска Плитка-Горицвіт
Лебідоньки-ключолетки

Лебідоньки-ключолетки,
я вас вислухаю
і в далеку доріженьку
добра вам бажаю!

Щоб не збилися в польоті
на лиху дорогу,
хай вам буде, журбиночки,
все на «слава Богу!»

Лебідоньки-ключолетки,
з весною вертайте
і у наших сторононьках
гніздечка звивайте!

 

Леонід Полтава
Лови

Рушницю в руки — і на лови,
на полювання у ліси,
де спить у срібному вінкові
земля незвичної краси.

Вже приготовані набої,
і олень вже ступив на сніг...
Та, зачарований красою,
стріляти з нас ніхто не зміг!

Немов з найкращої картини
зійшов по срібному пасу...
І не наважилась людина
стріляти у таку красу.

 

Богдан Лепкий
Пташечка

Івасик пташечку зловив,
щасливий вбіг у хату:
— Який же гарний, ах який,
дивись, дивися, тату!

А батько глянув у кулак,
хитає головою:
— А що було би, якби так
зробив хто із тобою?

Життя на волі для усіх
над все дорожче, сину!
            Івасик вибіг за поріг
            і випустив пташину.

 

Платон Воронько
Липка

Я, маленька липка,
виросту велика, —
не ламай мене.
Я медовим цвітом
зацвіту над світом, —
бережи мене.
Тінь тобі я кину
у гарячу днину, —
ти шануй мене.
Від дощу сховаю
вранці серед маю, —
ти полий мене.
Будемо з тобою
ми рости обоє, —
ти люби мене.
Виростеш за роки,
підеш в світ широкий, —
не забудь мене.

 

Володимир Чубенко
Як ми природу захищали

Бродить у ліску коза
і дерева обгриза.
Об’їда кору вона,
та ще й мекає:
— Сма-ачна-а!..
Я кричу: — Хлоп’ята!
провчимо рогату?..
Захистімо рідний ліс
від таких шкідливих кіз!.. —
Щоб прогнать оту козу,
стали ми ламать лозу…
Ми природу захищали
так, що аж гілки тріщали…
Та чомусь мій дід Панас
лаяв не козу, а нас!

 

Петро Сорока

День чудес

Сміється сонечко з небес,
комар цілує жабку,
в саду гуляє мудрий пес
із котиком під лапку.

Шуліка, сівши коло пня,
вітає маму-квочку,
двох поросяточок свиня
купає у ставочку.

Біля нових воріт баран
скубе смачну травичку,
він ще не брав їх на таран,
бо занедбав цю звичку.

Дарує білочка дюшес,
вгорі горять салюти…
Такий веселий день чудес
щороку мусить бути.

— Ой, як гарно, як чудесно! — застрибав на одній ніжці Богданчик. — Віршики у цьому розділі радісні-радісні, веселі-веселі.
— Так, але мушу тобі повідомити щось неприємне: на цьому наша книжка закінчується: ми дочитали останній розділ, — зітхнула Христинка.
— Як шкода! У ній було стільки повчального, і веселого, і цікавого! — і собі зітхнув Богданчик, та відразу й підбадьорився: — Але ж ми зможемо перечитувати цю книжку, бо однаково я всіх віршиків не запам’ятав: їх тут так багато!
— А ще ми попросимо маму, щоб купила нам нові книжки з віршами. Адже тепер ти теж приєднався до коша любителів поезії, чи не так?
— Так, я тепер знаю, що читати вірші зовсім не нудно! Дякую тобі, сестричко, за науку!
— Ліпше подякуймо всім поетам, які пишуть для нас, і тим, хто видає такі яскраві й цікаві книжки!
— І подякуймо Богові — я тепер знаю, що за все треба дякувати саме Йому! — вигукнув Богданчик і радісно засміявся.

До змісту ЗОЛОТА КНИЖКА Упорядник Галина КИРІЄНКО Серія "Християнська читанка"