Наталя ГУРКІНА
Абетка «ЛІСОВА ПРОГУЛЯНКА»

Лісом буду мандрувати,
Різні букви зустрічати.
Лісовий букварик я
Вивчу весь: від А до Я!

„А” зустріну у словах:
КвіткА,
стежкА,
гілкА,
птАх,
ЇжАчок,
совА,
соснА -
Скрізь в словах є буква «А».

„Б” (бе) за землю зачепилась
І барвінком розстелилась…
Тільки травень в ліс прийде -
Б (бе) відразу зацвіте.

„В” (ве) у вовченят гостює,
З шишок іграшки майструє.
Веселяться всі гуртом,
Поки ніч не зморить сном.

„Г” (ге) сховалось в горобині
І сидить там, мов в хатині.
Пташок жде, щоб прилетіли,
Ягідок смачних поїли.

„Ґ” (ґе) в деревах не знайти,
Бо ховається в ґрунти.
Торф’яний ґрунт чи піщаний -
Буква «Ґ» (ґе) там гість жаданий.

„Д” (де) з дубочками зростає,
Сили з віком набирає.
Хоч чимало літ пройде, -
Там де дуб, там буква «Д» (де)!

„Е” живе в малих звірятах:
БілчЕнятах, зайчЕнятах…
А як звірі виростають,
Букву «Е» вони втрачають.

„Є” – це єгер-рятівник,
Для звіряток – помічник.
Кожна із тваринок знає:
Єгер ліс охороняє!

„Ж” (же) жукам на спини сіли
І у небо полетіли.
Тільки й чути: бже, бже, бже…
Це літають букви «Ж» (же).

 

„З” (зе) із зайчиком стрибає
І від вовчика втікає:
Спритно буква стриб і скок
Через пагорб і місток.

„И” із буквами на ти,
У словах мерщій знайди:
шИшка,
боровИк,
ялИна,
лИстя,
гілочкИ,
малИна.

„І” ліс інеєм вкриває,
Білим трави сповиває.
Вкрита інеєм ялина,
І ожина, і малина.

„Ї” сидить у їжачка
У колючках піджачка.
Разом по лісах гуляють,
Звірів голками лякають.

„Й” (йот), як лапка заболить,
Йодом лапку помастить –
І звірятко знов радіє,
Бо стрибати спритно вміє.

„К” (ка) із донькою й синочком
Щось шукає під дубочком.
Із щетиною жупан.
К (ка) – це лісовий кабан.

„Л” (ел) у лісі кожний знає.
Хитру вдачу буква має:
Лисенята, лис, лисичка -
Буква «Л» (ел) для них сестричка.

„М” (ем) в малиновий убралась
І в малині заховалась.
До малини підійдеш -
«М» (ем) у ягідках знайдеш!

„Н” (ен) захована в землі,
Бо живе вона в Норі,
Де борсук чи зайченятко,
Мишеня чи лисенятко.

 

„О” із оленем у лісі
Їсть травичку на узліссі.
Листя з гілочок щипає,
Лиш найкраще обирає.

„П” (пе) в грибочок заховалась,
Підберезником назвалась.
Причепурилась гарненько
І стоїть собі рівненько.

„Р” (ер) росинки на листочках…
На берізках, на дубочках…
Вранці «Р» (ер) на сонці сяють,
Радо всіх звірят вітають.

„С” (ес) – суничка запашненька.
Хоч маленька, та смачненька.
Люблять ягідки малята,
Птахи й лісові звірята.

„Т” (те) в траві відпочиває
І метеликів ганяє.
А щоб там її знайти,
Треба близько підійти.

„У” коли до уст торкнеться,
То чарівно усміхнеться.
«У» – це усмішка звірят:
Лисенят і білченят…

 

„Ф” (еф) — фіалочка маленька:
Квітка синя і гарненька.
Звірям чаю приготує,
Їх від кашлю полікує.

 

„Х” (ха) на соснах і ялинках
Хвоєю росте на гілках.
Хоч зелена і колюча,
Та ні крапельки не злюча.

„Ц” (це) у липовому цвіті
Усміхається на вітті.
Люблять звірі цвіт збирати,
Ним узимку чаювати.

„Ч” (че) в чорничнику гостює,
Пензлем ягідки фарбує.
Будуть стиглі, соковиті,
Чарівним чорнилом вкриті.

„Ш” (ша) у шишках слід шукати,
Разом з шишками збирати
На ялинці, під ногами,
Серед моху, під гілками.

„Щ” (ща) щоб в лісі відшукати,
Треба трішки поблукати,
У вільшаник забрести,
Щитолистника знайти.

М’який знак (ь) у лісі ось
Заховався в слові лосЬ.
Ще сидить ціленький день
Знак м’який у слові пенЬ.

„Ю” юрком в лісах літає,
Пісні радісні співає.
Як почуєш «ф’ю, ф’ю, ф’ю»,
Знай: побачиш букву ю!

„Я” (йа) з лопаткою скрізь ходить,
Ямки більші й менші робить.
Набереться в них водичка -
Будуть пити вовк й лисичка.

Ось і ліс ми обійшли,
Букви геть усі знайшли.
І тепер від «А» до «Я»
Зібрана абетка вся!