Наука для старих, а особливо молодих про те, як жити з людьми, як поводитися в гостях, на вулиці, в читальні і в товаристві, як одягатися і держати чистоту, як працювати для громади.
Написала Іванка БЛАЖКЕВИЧ

Видавництво "Самоосвіта", Львів, 1930

Накладом укр. вид. спілки "Громада"
Кооп. з обм. відп. у Львові

ЩО ДЕ Є?
Чому цю книжку треба уважно прочитати"?
Чистість
Одіння
Товариськість
В гостині
В читальні й на вулиці
На забаві, в театрі, в кіні
"Кожній тварі по парі"
У себе дома
Геть всякі "оказії"!
На громадській роботі
В обороні чести
В дорозі, в урядах, на чужині

Чому цю книжку треба уважно прочитати?

Кожний самоосвітник, отже той, хто хоче себе просвітити, повинен зачати від себе самого. Не треба думати, що освіченість полягає тільки в тім, щоби знати з книжок богато про історію, географію, астрономію та з інших наук, а самому при тім не знати, як знайтися між людьми. Освічену людину пізнаєте відразу потім, як вона говорить, як поводиться в товаристві других людей, як шанує старших, як держить себе при забаві і т. д. Освічена людина мусить бути перше всього культурною людиною; культура це ще не значить богацтво, достаток. Є чимало богачів, але грубих, некультурних і невихованих людей. Коли хочете знати, що таке культурні люде, то поїдьте до Чех, до Німеччини, до Америки. Там люде вміють шанувати один одного, чоловік жінку, дитина батьків, там не такі розбої, пиятики і деморалізація, як у нас. А чому? Бо там є більше тої духової культури, тої делікатности в поведінці, чого у нас ще так мало.
Той, хто привик дивитися на все нове, як на витребеньку, може нам сказати: якось жили наші батьки без тої вашої "культури", поживем і ми. Вірно правда, скажу на те, що жили. Правда й те, що на островах Тихого Океану є ще й доси племена, що живуть без культури, їх нищить алькоголь, та деякі ще й нині бавляться людоїдством. Але що з того виходить? Ось що: ті племена вимирають, бо їх нищать Европейці, сильніші наукою і культурою. Хіба і ми Українці хочемо, щоби нас знищили наші блищі і дальші приятелі??
Напевно ні! Отже зачнім кожний від самого себе, вчімся культурности. І тим способом найкраще зачнемо самоосвітну працю кожний над собою самим! А потім вже берімся і до інших наук!

Чистість.

Культуру людини сміло можна мірити тим, кілько вона зуживає мила. Культурна людина бачить бруд навіть там, де некультурна його зовсім не спостерігає. Чистість приносить людині честь, бруд понижає людську гідність. І тому теж знаменем культури є чистота, охайність. Чим культурніша Ґаздиня, тим чистіше, охайніше в неї в хаті, тим чистіше одіння й білля усіх домашніх, а особливо дітвори.
Кожна культурна людина повинна подбати про це, щоб довкруги неї запанувала чистість, лад і порядок. Найкраща одіж не затре прикрого вражіння брудних рук чи ушей і заболочених нігтів. Ніякі запашні помади чи парфуми не усунуть неприємної воні перепеченого тіла.
При роботі годі оминути порохів і грязюки які часто заліплять ціле лице та замарають руки.
Але при добрій волі все можна по скінченій роботі викупатися, а бодай вимитись, щоби звільнити тіло з бруду й вернути йому людську подобу.
Культурна людина ніколи не сяде до їди з брудними руками, не ляже спати не вимивши бодай лиця, шиї і зубів, а вже за ніщо у світі не і зайде в гостину або на товариські сходини з обмараним лицем, з болотом за нігтями. Бо бруд і нехлюйство це найтяжші вороги людського здоровля. Чим чистіше в хаті, тим менше мають до її мешканців доступ усякі заразливі недуги як: тиф, холєра, шкарлятина, дифтерит і сухоти.
Миючи руки перед їдою, разом зі спливаючим з них брудом, відсуваємо від себе міліони заразків ріжних недуг, яких набрали ми на руки, дотикаючися брудних предметів.
Ці заразки з їдою моглиб дістатися до нашого тіла і заразити його. Так само теж лягаючи спати повинні ми обов’язково обмитися з грязи. Особливо звернутиб увагу, щоби дітвора ніколи не клалася на спочинок, не обмивши бодай рук і лиця. Особливо уважаймо на зуби, бо кілько то болю треба витерпіти, коли зуб зіпсується. А псуються зуби тільки від гнилі та нечистоти. Тому завше рано й у вечір перед спанням виполоскайте добре рот теплою водою і витріть пальцем зуби. На палець наберіть троха соли. Ще ліпше є віджалувати кількадесять сотиків і справити собі щіточку до зубів.
Варто також подумати про уладження купальні, найкраще при кооперативі для цілого села.
Часта купіль це одна з головних умов здоровля. Про це знав вже Мойсей і приказав своїм Жидам мити руки та купатися. Для людини, яка привикне щоденно змивати водою ціле тіло, стається це змивання так само необхідне як щоденний сніданок або полуденок. Вода не коштує нічого, отже ніхто не може мати вимівки, хіба своїм лінивством.
Згляд на загальне здоровля і чистоту збороняє культурній людині плювати де небудь. Найлучше здержатись від поганої звички спльовування що хвилі. Тимбільше треба вистерігатися плювати на долівку при кашлю. Ви не знаєте, чи у ваших плювотинах нема міліонів заразків. Оглянтеся конче за сплювачкою, не зі страху перед якою карою зі сторони власти, але з огляду на публичне здоровля. А не найдете сплювачки - плюньте у власну хустинку до носа. Але не захаркуйте кооперативи, читальні та своєї власної хати!
Вулиця і прилюдні установи віддані до ужитку громадянства остають теж під його опікою. Отже обов’язком кожної людини як одиниці суспільства є берегти ладу і чистоти в прилюдних установах навіть в потребниках, щоби їх не занечищувати і не засмічувати.
Так як охайний вигляд хати є ознакою культурної господині, а охайне чисте обійстя знаменує культурність господаря, так теж чистість і порядок в читальні, в кооперативі чи в урядах як також чисто удержані улиці свідчать про культуру громадянства.

Одіння.

Одяг може бути народній або європейський, принятий у цілому світі. В місцевостях, де заховалася ще давна ноша, належить берегти її красу, не опоганювати мальовничого народнього одягу чужими додатками, які не достроюються до його.
Взагалі в добиранні частей одіння потрібний смак і почуття краси. Таксамо як гуцульська крисаня не підходить до одіння європейського крою, так теж кашкет чи військова шапка не можуть мати місця при гуцульськім киптарі або борщівськім сіраку чи сокальській куртці. Вишита сорочка не погодиться з ріжнобарвною шовковою краваткою, тимбільше як що їх краски не дібрані. Я вже нема нічого прикрішого як мішанина противних собі барв у дівочих строях. Побачите ви дівчину прибрану хотьби й у шовки: зелена спідниця, червона блюза, рожева запаска, а синя хустка на голові, то скажете, що то виглядає на подобу папугая або чванкуватого павича. Краски повинні зі собою годитися, а не сваритися.
Згідний добір красок, скромність і простота це прикмети одягу культурної людини. Не одіння прикрашує людину, але людина надає значіння одінню. І тому то так цінимо скромний однострій пластовий і луговий, бо знаємо, що одягнені в цих одностроях люде, гуртуються під загальнолюдськими кличами і стають до боротьби з темнотою і некультурністю. Однак власники цих почесних Одностроїв повинні вважати, щоб своїм поступуванням не збезчестити лугової чи пластової організації.
Тяжкі часи повинні заставити нас до ощадности на кожному кроці, а тимсамим також до шанування одіння.
Вишита мужеська сорочка, яка крім вложеної в неї праці вимагає теж грошевого вкладу кільканайцять золотих, зашанована може служити до святочного одягу кілька, а то й кільканайцять літ. Ллє як ви одягнувши її про свято, не скинете також і при роботі в стодолі чи в варстаті та заходите за кожний раз так, що ані її допратися, то ясна річ, що "дорого цінне вишиття до року піде на сміття".
Так само теж прикро бачити як наші дівчата ліплять хату або сапають в полі вдягнені в шовкові блюзи, які раз випрані стануть поганою ганчіркою, або у черевичках і дорогих панчохах. А прецінь еміграція до Америки і Франції повинна вже нас навчити вживати до роботи робітничого одіння, яким може бути також стара полатана, коби лише чиста одіж. В цей спосіб новий одяг зашановується і служить довший час у доброму стані. Мода у дівчат і хлопців стала тепер просто руйнувати кишені батьків і то на дурниці, не варті крейцара. Молодь потайки виносить з хати і з комори, що попаде, аби оплатити ці видатки, а це все глупе і шкідливе. Коли вибираємося в дорогу або йдемо між чужих людей, треба вже більше звернути уваги на свій верхній стрій. Заялознені і замащені поли і рукави, подерті лікті і коліна, обстрипана спідниця чи штани дають про своїх власників свідоцтво некультурности.
Волосся ніколи не мазати маслом ані взагалі ніяким товщем ані помадою, бо на зализану голову гидко дивитися, а крім того до мокрого чіпається всяке сміття, порох і множиться нужда. Добрий густий гребінь, а як треба, то нафта знищить всяке паскудство у волоссі. А нема більшої ганьби для людини, як коли по ній лазить всяке нечисте сотворіння.
Далі не забудьте, що культурна людина має все у кишені хустинку до носа. Витирання носа в запаску, в полу, в рукав або в кулак - це найвищий об’яв некультурности, дуже гидкий і відразливий для культурного оточення. Раз вже пора з тим скінчити! Хустинкою до носа обтираємо піт з лиця, чистимо ніс. Поза тим її місце в кишені. Не бавитися нею, не крутити її в руках, не класти ніколи на стіл коло хліба, або посуди з їдою. Хустинка не є для того, щоби її раз у неділю нести в руках, але для того щоби її справді вживати. Не мусить це бути дорога річ, вистарчить кусок чистого полотенця.
Обув належить теж до одіння. Повинна вона мати свій пошанівок і бути старанно удержана. Місити болото на польській дорозі жовтими ляковими чобітками або ясними мештиками з високими закаблуками - це теж марнотратство, негідне культурної людини, та до того ще таке смішне, що аж жаль дивитися. Так як одіння, так теж обув треба вміти уживати відповідно до обставин. Загально звісна річ, що культурні Данці, щоб зашанувати обув, виконують усі господарські роботи з в деревляних ходаках. (Такі робочі одяги і ходаки продає у Львові Спілка Українських Агрономів, вул. Собіського 22).

Товариськість.

Культурна людина не може жити одинцем, не може вистарчити сама собі. її тягне до ґурту, до товариства. В гурті, в товаристві, виробляються певні форми поведення, яких мусить придержуватися кожний, хто хоче себе вважати членом цего товариства. Такою товариською формою стеж ріжні поздоровлення, якими витаються знакомі і сусіди.
На селі, яке є якби одна родина, здоровляться звичайно всі, хто з ким де стрінеться. В місті поздоровляють себе на вулиці лише знакомі. При цьому перший здоровить молодий старшого, мущина жінку, підчинений свого зверхника. Здоровкаються ухиленням шапки чи капелюха, легким схиленням голови або сповним привітом, відповідним до пори дня та принятого звичаю. Наш нарід видко найбільше з усего цінить здоровля, що висказується в привітах: "Здорові були"! "Дай Боже здоровля!" "Будьте здорові"! Зовсім без потреби входить у нас мода рабських поздоровлень наших, сусідів; "Кланяюсь", "Цілую ручки".
Устні поздоровлення повинні бути чемні, не галасливі. Коли входимо до когось в хату, витаємося звичайно поданням руки. Селянин чи робітник повинен шанувати свій стан і не стидатися простягти перший руку, хочби інтелігентові. Розуміється, що всяким пройдисвітам, хруням і зрадникам руки не подаємо. Старшому подається руку лише тоді, як він перший нам її протягне.
Як що товариство численне, тоді, щоб без потреби не викликувати заміщання, та пересування кріслами, поздоровляється усіх легким поклоном і устним привітом. Занехати треба рабського і нездорового цілування рук, яке може мати місце лише між найблизшою родиною. По війні зістався нашим молодцям в спадщині по жовнірах звичай не відкривати й хаті голови. Така некультурна, ніде не принята поведінка, зовсім слушно обурює наших старших людей, а як що заведеться таке в читальні, тоді товариські читальняні сходини набирають корчемного вигляду.
Обов’язково належить теж відкрити голову, як що стрінете на вулиці похорон. В цей спосіб в цілому світі вшановують велич смерти. Почуєте звуки національного гимну. - скиньте теж шапку, а як що сидите - встаньте з місця. Входячи до залізничого поїзду або у приватну крамницю, поздоровіть присутних легким ухиленням капелюха, який однак опісля можете задержати на голові. Вступаючи в чию хату, належить упередити своє прибуття застукавши легонько в двері.
Памятаймо що нікому ніколи не зашкодила ще привітливість. Тому вказаним є присвоїти собі загально приняті форми чемности. Подаєте кому щонебудь, то додайте привітливе "прошу", а поштуркнете кого чи торкнете навіть нехотячи, златодіть це словом "вибачайте"!.
Шануймо людину в кожному чоловіці і з кожним поводімся так, як ми самі хочемо, щоб з нами другі поводилися.
Усі культурні народи осібною пошаною наділюють жінку-матір. В честь матери відбуваються навіть в цілому світі за почином Америки свята матери. Не кажучи вже про шану для рідної мами, належить завше ставитися з уважливістю до кожної мами, особливо як що у неї дитина на руках. Без ніякої з її сторони просьби належить їй зробити місце, щоб мала де усісти, як також помогти приміром при всіданні й висіданні з потягу, при, всіданні й висіданні з воза, при укладанні клунків у залізничому возі. Матері належить теж дати першенство, як що входите з нею в хату або виходите з хати. В Америці мущина, який не виступивби в обороні чинно зневажаної жінки -або дитини, стрінувся-би з найострішим громадянським осудом.
Старшим і слабшим належиться завше шана й уважливість зі сторони молодої, здорової і сильної людини. В натовпі, треба їм зробити дорогу" охороняючи їх від надмірної глоти.
Багато дикости є у нас в поведінці парубків з дівчатами. Буває таке, що парубок не здійме капелюха при привітанні, не поздоровить дівчину, як пристало, тільки вибачте, як віл стане перед нею, та лясне по плечах: а що Марина - га? Ніби хоче показати, що він сильніший від тої Марини. "Великий Іван, каже приповідка, але дурний, коли не вміє вшанувати чужої слабости. Так само і пізніше той Іван, як побереться з Мариною, поки в силі, то пробує своїх кулаків на плечах Марини. Це є некультурне дикунство, якому вже раз треба положити край.

В гостині.

"Куди тебе не просять, не вчащай - куди не кличуть, не вгощай!" каже народня пословиця. Для-того теж йдіть у гостину лише туди, куди вас просять. Напад на хату непрошених гостей, як це має місце на наших сільських весілях, це річ крайно не культурна. Шануюча себе людина, не зайде ніколи в гості незапрошена.
Вибираючися в гостину навіть до родини чи близьких знакомих, треба подумати, щоб не прийти не в пору. Звісно: "гість не в пору - гірше Татарина". Запрошений гість повинен вдягтися святочно, а в першу чергу чисто. Святочний, чистий одяг вшанує гостину господарів і приємним зробить побут гостя. Наш стародавний звичай - їхати в гостину з дарунками. Ніколи однак цим дарунком не може бути алькогольний напиток. Приємну товариську гутірку можна повести лише по тверезому.
В гостині найперше належить звитатися з господинею дому і з господарем. Не сідаємо скорше, аж нас попросять і вкажуть місце.
Сидіти належить завше прилично, не розвертатися, не розпирати рук на столі, ані не підпирати ними голови. Розмову треба старатися піддержувати, але коли ведуть її старші, не належить накидатися своєю думкою. Усякі грубі слова, лайку й проклони, якими в нас залюбки прикрашується розмову, ніяк не повинні мати місця в культурному товаристві. Старшим тяжко позбутися цеї поганої довголітньої навички. Але наша молодь, якщо хоче прибрати ознаки культурности, рішучо повинна попрацювати над цим, щоб зі своєї бесіди повикидати всі непристойні слова.
За столом При їді треба заховуватися спокійно і пристойно. Не сербати страви голосно, не мляскати язиком. Їдження з одної миски це річ некультурна і нездорова, тому теж треба її занехати. Кожний гість повинен мати осібну тарілку, праворуч його ложку, вилки й ніж. В деяких домах подають гостям малі скатертки; їх належить розстелити на колінах і час до часу пообтирати уста.
Коли подають нам юшку надто горячу, заждім, поки, прохолоне, легко махаючи в ній ложкою сюди й туди. В межичасі можна вести розмову. Ніколи однак не треба говорити тоді, коли маємо повні уста страви. Доїдаючи юшку, можна тарілє нахилити, а по скінченій їді полишається ложку на тарелі. Тримається ложку трьома першими пальцями правої руки в подібний спосіб як перо при писанні. Ніколи не треба брати ложки або вилок цілим кулаком.
Мясо й густі страви їмо при помочі вилок і ножа. При тім ніж тримаємо в правій руці, а вилки в лівій, їмо вилками лівою рукою, вистерігаючися їсти ножем, яким лише краємо. Інакше можна собі ножем розрізати рота, коли ніж гострий. Якщо подають якусь незнану нам страву, не починаймо її їсти скорше других. Підождім, щоб не наразити себе часом на сміх. Подивімся перше, що другі з нею робитимуть. Мясо краємо по куску і їмо; не гарно є наперед все покраяти, бо це нагадує, як подають їду котові.
Розмову при їді належить вести весело, вистерігаючися говорити про щонебудь гидке, чим ми моглиб другому збридити охоту до страви. Не перебери мірки в їді, а тим більше в напитках, щоб не полишити на собі немилих споминів. Смакує тоді страва, то похвали, але ніколи не важся обідити господині осудом, хотьби й справедливим.
Якщо господар не курить, або дома лежить хто хорий, належить вшанувати це і самому теж від курення здержатися. Взагаліж курити можна аж по скінченні їди. Пускати дим з папіроса по під ніс людині, яка тютюну не вживає і це річ груба і непристійна. Закурюючи папіроску, деби це не було, треба попросити присутних о позволення.
Встаючи від стола, треба подякувати найперше господині й господареві за приняття, а опісля усім прочим за товариство. Вставати треба осторожно, щоб відсуванням, та й погручуванням стільців не наробити стуку-гуку.
В гостині не засиджуйтеся надто довго. Як спостережете, що ваша присутність перешкоджає господарям в якій пильній роботі, або що домашні помучені і хотілиб податися на спочинок, прощайтеся чемно з усіма і збирайтеся до дому.

Між людьми, в читальні і на вулиці.

Товариські сходини приманюють до себе молодіж, бо вона шукає гурту - товариства. Але нема нічого гіршого як сходини і забави в шинку або по вдовиних хатах, в яких теж не обійдеться без алькоголів. Правдиву приємність можна мати лише на товариських сходинах в читальні, в кооперативі, чи Селянській Спілці, яка притягає до себе просторою салею і чистою привітливою обустановкою. Для того культурна молодь, наших сіл уникає коршми, а організується в читальнях у Лугах. Обидві ці установи повинні плекати товариськість і стреміти до вироблення культурних товариських форм. Засадою товариськости є: "Не чини другому, що тобі не миле!"
Рухові вправи, гри, забави, а головно аматорські вистави мають великий вплив на вироблення товариськости. Хочете бути люблені в товаристві, будьте передовсім чемні, уважливі й услужні. На чемности ще ніхто ніколи не стратив, а уважливість для старших людей взагалі, а для жіноцтва з окрема, це цінні товариські прикмеги. Члени товариства повинні другим служити приміром товариськости і придержуватися всюди, а в першу чергу в читальні культурних товариських форм. Бо за неприступну поведінку поодиноких членів читальні, загал осуджує цілу установу. Приміром залється луговик в луговім однострою - ганьба паде на ціле товариство, в якому лунає клич: "Оден за всіх - всі за одного". Увійде хто в читальню і побачить, що зібраний там гурток молодіжи поводиться надто свобідно, оточившися темною хмарою тютюнового диму, сейчас видасть неприхильний осуд про ціле товариство.
Тому теж члени товариства повинні уважати на це, щоби своїм поведенням ніколи не збезчестити читальняної домівки.
Як що на товариські сходини молодіжи зайде до читальні хтось зі старших членів повинні молоді безумовно звернути увагу на його присутність, припинити надмірний гамір і зробити місце при столі.
Усі громадські установи, як сказано вже, віддані під опіку громадянства. Тимбільше про таку установу як читальня повинні дбати всі члени товариства, щоб саля мала завше культурний вигляд. Тому теж читальня не сміє бути занечищена ані засмічена паперами, сімячкою то що. Між членами читальні, Селянської Спілки і Луга мусить панувати загальна сердечна товариськість і братня любов. Можна творити в товаристві менші гуртки, але лише для висших цілей, приміром гурток аматорський, музичний, самоосвітний, протиалькогольний, ощадностевий. Натомість треба вистерігатися гуртків для карт, для обмови, обсуди і висмівання прочих членів. Розмова в читальні повинна бути загальна, щира, не потайна. В більшім товаристві не сміє бути між одиницями потайних шепотів та ще до того зі сміхом, бо це псує настрій прочих зібраних, яким зараз здається, що це власне їх особа стає предметом насмішок.
По війні завелось майже в кожному селі гуляння молодіжи на вулиці. З цілого села сходяться хлопці й дівчата на одну вулицю у недільні пополудня і проходжуються там і назад.
Прохід на свіжому воздусі все таки кращий чим пересиджування в шинку чи у вдовиних хатах. Але це гуляння на вулиці мусить бути рішучо уняте в пристойні товариські форми, які виключають згіршення, а навіть огірчення. Молодь на вулиці мусить заховуватися прилично, не галасливо та удержувати порядок і лад, щоб не загатите вулиці, якої середина мусить остатися вільна для проходу старших і переїзду фір. Загально принято, щоб на таких масових проходах йти все правою стороною вулиці. Тоді не буде ніякої суматохи чи поштуркувань. Товариська гутірка на свіжому воздусі гарна річ. Можна поспівати, але не брудних, сороміцьких, ще до того чужомовних пісень, тільки гарних українських співанок, ось прим. зі співаника "Запорожець" (продає кооп. "Громада" у Львові.) Але тут не сміють мати місця які небудь викрикування, неприличні слова, обійми, а навіть ходження попід руку. Не треба таких проходів затягати до ночі, щоб не наражувати дівчат на обсуду. Культурна людина береже чести ближнього.
Ще одну річ побачите на вулиці: У нас на селі чоловік стидається йти разом із жінкою поруч себе, а все він попереду, а вона за ним ззаду, як причіпка або прихвостень. Так само хлопець з дівчиною не йдуть поруч себе. А в місті побачите цілком інакше: там чоловік з жінкою йдуть поруч себе, або навіть поберуться під руки.
Чому це так? А ось чому: бо на селі все ще не шанують жінки, мають її за щось гірше. Це глупий звичай ще з тих часів, коли людина була дикуном і мущина мав жінку за свого раба. Нині вже культурні люде сміються з таких звичаїв, бо нині жінка має вже навіть найвищі громадські права: голосує навіть до парляменту! Отже чому їй робити ганьбу на вулиці?

На забаві.

В часі кожної забави треба старатися, щоби участь у ній була загальна, щоби одиниці не були виріжнювані з кривдою для других.
Особливо при танцях повинні молодці вважати, щоб дати змогу погуляти всім, хто до танцю Охочий. У цілому світі принятий звичай, що дівчину просить парубок до танцю, а перегулявши надводить її на місце і дякує чемно за танець. Тому теж особливо в читальні не повинно ніколи мати місця п’яне, насильне, коршемне витягання дівчини в танець. Чим культурніший нарід, тим чемніші у його товариські звичаї мущини супроти жінки. Вівкання при танцю, вигупкування, як також танець з папіроскою в зубах не може мати місця між культурною молодіжю взагалі, а тим-бiльше на забаві в читальні.
При забаві не забувайте про здоровля. Не виходіть зігріті на студінь, не пийте зимних напитків. А передовсім не гуляйте до упадку.
Памятайте, що в усьому треба заховати мірку, бо неуміркованість завше мститься на людині. Культурна людина вміє шанувати і цінити здоровля. У всяких забавах у нас не трудно о припадок. Щоби того не було, мусить молодь мати організацію, вибрати забавовий провід, або так званих впорядчиків, які мають дбати про дисципліну лад. Авантюрників викидати геть зі салі, так само п’яниць і некультурників. Кошти забави мусять покрити учасники, оплачуючи вступ на салю. Дівчата платять так само як хлопці, платять теж старші.
Буває часом, що молодь, зробивши виставку або коляду, дохід з неї обертає на забаву. Це є неморальна річ, це є звичайне гешефтярство і нечесність, доходи з таких підприємств мусять іти на загальні народні ціди, а кошти забави мусить покрити кожний, хто хоче бавитися, сам.
Культурне громадянство високо цінить театр. По наших селах повстають при читальнях аматорські гуртки. Аматорські вистави дають не лише культурну розривку, але рівночасно підносять духа, родять мисли, дають зразок товариських форм. Ідучи на театральну виставу, чи на концерт, кожний хоче за свої гроші провести приємно кілька хвиль. Тому теж треба в театрі так заховуватися, щоб як найменше перешкоджати другим. Якщо запізнитесь на виставу, не важтеся заходити на своє місце і непокоїти других в часі гри на сцені. Заждіть отже аж завіса опаде і тоді щойно шукайте свого місця. Якщо знову, шукаючи свойого місця, мусите когось рушити, перепросіть кожного чемно і подякуйте, якщо вас перепустять. В часі вистави заховайте цілковитий спокій, не говоріть, не підспівуйте, не регочіться голосно, не хрупайте цукорків, не шурайте ногами і не шелестіть паперами. Особливо не смійтеся тоді, коли на сцені показують щось сумне, бо тоді всякий видить, що ви не годні розуміти, що показують. Висказування всяких завваг попишіть на перерву. Курення папіросів у театрі рішучо заборонене. Вийти з представлення можна теж лише в перервах. Уважайте однак, щоб по другім дзвінку вернути на своє місце. В міських театрах треба верхний одяг, капелюх і палицю чи парасолю оставити в одівальні за отриманням посвідки, яку належить притомно заховати в кишеню, щоб опісля не мати клопоту з вишуканням своїх річей.
Якщо хочете зайти до кіна, то перше спитайте про програму і йдіть лише на виставу, з якої і можете мати моральну користь.
В кіні заховуйтеся так само як у театрі. Темнота, яка панує на салі в часі кінової вистави, нікого не звільняє від товариських форм і не дає права на голосні жарти, прицмокування чи регіт.

"Кожній тварі по парі"

Коли зацвіте весна в молодім серці, тоді хлоп’ячі очі шукають дівочих, а дівочі теж соромливо зиркають у той бік. Але уважайте, щоби все було красно, а не грубо.
"Будьте чисті в мислях, словах і вчинках" - каже пластунський правильник. На ці слова заодно треба пам’ятати молодим людям, в яких душі, ворушиться туга за товариством другого пола, згідно з природним законом "Усякій тварі по парі."
Не заведіть тоді ніколи грубої, масної розмови. Не думайте, що такою розмовою з’єднаєте серце дівчини. Дівоче серце є ніжна і делікатна річ і треба вважати, щоби нічим не "вразити дівочої стидливости. Розговірка між молодю може бути весела, але ведена лише про річи шляхотні. Старайтеся хоч деколи заговорити про справи - загальні, про прочитані книжки, про устроєння життя в читальні, в Лузі, прo останні політичні події національного життя.
Пам’ятайте на слова Франка, що лиш "В братерстві, у надії, у змаганні до висших, чистих цілей є ваш рай." Борони вас Біг думати, що грішми, накоюваням і показуванням своєї сили можна купити любов чистої і чесної дівчини. Оминайте всякі вечірні сходини, бо ними наражуєте дівчат на обмову, видаєте дівочу честь на поталу людським язикам. А дівоча честь - то як цей сніг: раз припаде саджею, не очистити її ніяким способом. Боротьба за життя і культуру має три важні союзники. Перший з них: кохання в дітях, другий: кохання в супружжі, третий; кохання в суспільстві.
Кохання в дітях каже нам заздалегідь подбати, щоб ці діти прийшли на світ здорові і сильні, бо сказано: "в здоровому тілі здорова душа". Здорові сильні діти можуть походити лише від зрілих і здорових батька - матери, які підпомагані другим союзником в життєвій боротьбі, цебто коханням в подружжі можуть тих дітей виховати на чесних і характерних членів громадянства і защепити в їх ця кохання до суспільства. Хто інакше устроює своє життя, хто важиться дати життя дитині, не подбавши про її виховання забезпечення, цей негідний зватися людиною. Кохання в дітях зродило пошану до дівочости Примусило людину запанувати над своїм тілом, нехтуючи частиною задоволення полових поривань на корисгь новому поколінню. Передподружна повздержність має великий вплив на здоровля нового покоління, помагає зміцнити і розвинути рід. Тому теж повздержність добула собі загальну пошану. Бажаєте щастя собі і свойому народові, повздержуйте себе до часу, поки не наладнаєте своїх життєвих умовин так, щоб ви могли уладити собі подруже життя і дітям з цего подружжя забезпечити удержання.
Тисячі прикладів нещасної долі байстряти, що її так живо описує Шевченко, нехай будуть грізною пересторогою для нашої молоді, перед навязуванням передподружних зносин. Пятно яке зовсім неслушно тяжить на цілім житті дитини неправого ложа, як також неправесної матери, таке страшне, що нераз доводить до убийства. Не стає нещасним істотам сили зносити насмішку і наруги свого оточення, які перемінюють їх життям в правдиве пекло. Якаж совість у людини, щоб за хвилинку забуття і хвилевої роскоші ломати життя двом істотам: матері і нічим невинній дитині? Ти, хлопче, подумай про це і розваж, бо ти скоро навіть забудеш, а вона, не ти, за твою приємність має поносити всі наслідки! Чи гідно це і справедливо? подумай і розваж, а коли ти дійсно людина, а не нерозумна тварина, то сам побачиш, як треба поступати.
Не ломіть отже молодого життя, не топчіть чужого щастя, вважайте, що дівчина і жінка це не є знаряддя для вашої втіхи, а рівноправна з вами жива істота. А хто каже, що добивається рівности для всіх (так кажуть приміром соціялісти), той нехай зачне від того, що узнасть рівне право для осіб слабшого пола.
Найбільша побіда це побіда над собою, над своїм тілесним "я". Вона дасть вам своєрідну насолоду, і наповнить ваше серце гордошами побідника. Заощаджені в молодости сили, закріплений у боротьбі зі самим собою характер, вироблена в пануванні над пристрастями сила волі, стануть вам у пригоді в дальшому житті.

У себе дома.

Часто буває, що люде навіть дуже люблені за свою поведінку в товаристві, є прямо неможливі у свойому домашному житті. Той сам парубок чи дівчина, які для чужих людей мають завше ласкаве чемне слово і привітливу усмішку, зі своїми найблизшими поводяться грубо й безоглядна Усю свою чемність і. привітливість немов оставляють перед домашнім порогом.
Культурна людина навпаки повинна бути як найбільше вибачлива й привітлива для своїх рідних, яких дбайливості завдячує домашній обхід і вигоду".
Прикро бачити, як старенька спрацьована мати, для якої нема ніколи відпочинку, услугує сильному здоровому синові, а цей замість слова подяки, бурчить невдоволено. Особливо це буває тоді, коли той син бував у місті, в школах і здається йому, що він вже щось інше, щось ніби з іншого коліна, як його рідня. В супереч пословиці "Де добре, а дома найліпше", вишукуємо якраз усе найгірше під домашньою стріхою. А прецінь гнівом і сердитістю не поправиться лиха".
Треба зі спокоєм дошукатися його причин, а при добрій волі лихо завше можна направити. Родина - це підвалина громадянства. Небуде злагоди в наших родинах, не буде її в народі.
Треба старанно усувати всі причини, які викликують заколот дома. Найчастіше спричинює його нелад, непорядок, наслідком яких все щось "задінеться". Нераз шукання якоїсь дрібниці дасть нагоду до чималої колотнечі.
Усе в свій час, та й усе на своє місце! Тоді ніщо не задінеться. При тім вибачливість, взаїмна услужність і уважливість для вимагань ваших домашних співжителів злагодять богато неспокою, усунуть причини для непорозумінь. Нехай усі члени родини спільно докладають старань, щоби у хаті, коло хати й на обістю панувала чистість, над, порядок і краса, нехай у всіх буде спільне стремління як найкраще уладити домашнє життя.
Спільним трудом, тверезістю й запопадливістю збільшимо добробут родини, а розумною ощадністю ще відложимо хоч може дрібний, але гріш на чорну годину. (Длятого не відганяймо з хати збирача з райфайзенки, як прийде до нас у неділю). Тоді дійсно буде всім дома найліпше. І чи при праці, чи в дорозі кожного буде тішити надія на поворот домів, щоби там у гурті найблизших собі людей відпочити по трудах і набрати нових сил. Тому всі приємні для оточення товариські форми, якими послугуєтеся в товаристві чужих людей, постарайтесь примінити також дома між своїми рідними.

Геть всякі оказії!

Кожний нарід має свої питомі звичаї й обичаї, які товаришать важнішим життєвим подіям кожної людини. Між цими народніми звичаями треба розріжнити такі, які варто зберігати, але є й такі, які треба поборювати і викорінювати задля їх шкідливости.
Найкраща розвага і забава для культурної людини це добра цікава книжка і газета. Культурна родина для того передплачує газету, не жалує гроша на гарну книжку, розуміється, не сонника і інші дурисвітства, а книжки про природу, гарні вірші і оповідання. В культурнім домі все знайдете шафку або поличку з гарно впорядкованими книжками; це є найбільша втіха для старих і малих, і для тих, що ще прийдуть на світ. Коли тілько є вільна хвилина, чи у свято чи у буддень, заглядаймо до своєї бібліотечки, бо це нам найкращий друг і втішитель.
Далі є інші гарні розваги і забави. Наші гагілки, обжинки, щедрівки й колядки мають у собі богато краси й незглубимої поезії. Тому належить їх плекати, а там де вже затрачуються, відновити. Але і тут треба закинути всякі грубі звички. Що то на приклад за диковина, коли парубки мов звірі кидаються на слабу дівку, затягають її під керницю та цілий новий одяг обіллють водою.
Щось такого неповинне бути серед культурних людей, хоч це було колись стародавним.
Далі треба неодно змінити в наших ріжних оказіях, весіллях, хрестинах, похоронах, поминках.
Весілля по наших селах вправді вже звелись декуди до одного дня. Все таки без потреби відбуваються вони в молодого і в молодої. Замість статися родинним святом для найблизшого кружка рідні, кожне сільське весілля буває звичайно збіговиськом усіх кумів, знакомих і молоді з цілого села. При такому гурті немислимим є, щоб господарі могли всіх як слід погостити й обслужити. В наслідок цього повстають звичайно ріжні невдоволення, нарікання й гніви.
Родина "молодої" і "молодого" витрачується понад спромогу, звичайно ще й задовжується на довгі літа, щоби покрити кошти весільної гостини. Молоде супружжя, замість дістати дещо готівки на розробок нового господарства, перші роки свого співжиття мусить працювати на заплату довгів затягнених на весілля. Пішов за весіллям і годований кабан, пішла й ялівка, спорожнилася комора. Хата немов по битві, стіни - обштуркані, приспи обвалені, частокіл повиломлюваний. А там ще по судах тягаються, бо гості на підпитку порозбивали собі голови. Куми і свахи гнівні: цю черга з чаркою минула, тамтої за стіл не поладили. Досить клопоту перед весіллям, а по весіллі ще більше Заколот в житті, заколот у хаті, а до того всего нова людина: зять чи невістка прибула.
Невдоволення домашних зосередковується звичайно коло неї і готовий зарід родинної незгоди.
Чиж не краще ограничити весілля до стисло родинного кружка? Відбути свято лише у молодої без шуму, галасу, без сороміцьких пісень, а навіть і без музик? А боїтесь, щоб вам куми чи знакомі або й дальша родина не закинули скупарства, то гріш, що його мали ви видати на алькогольні напитки для весільних гостей, дайте молодій парі на господарство або жертвуйте на якусь народну ціль, приміром на українських інвалідів, а будову робітничого дому у Львові або таки на місцеву читальню. Тоді злі язики мусять замовкнути, а ви за одним разом збудетесь і заміту скупарства і омините всіх повесільних нарікань невдоволених і поминених у гостині. Ще менше оправдання чим шумні весілля має звичай гучних хрестин. Звичайно поліжниця перебувши тяжкі роди, заглянувши смерти в очі, нічого так не прагне, як спокою і відпочинку.
Натомість у хаті повно кумів і родини. Пють, курять і співають. Сопух, задуха не дають хорій дихнути. Як шкідливо відбивається це все на молоденькому організмі новонародженої дитини, про те ніхто й не подумає.
А прецінь нема хіба гіршої некультурности як невважливість на тяжко хору людину, якою є кожна поліжниця і на маленьку дитину, яка потребує як найбільшої печаливости і свіжого повітря. Прямо нелюдським є визискувати ще й найтяжші хвилі в житті родини, якими є смерть найблизших і з нагоди похоронів сходитися на приняття. Це вже подобає сьогодня на диковину.
Інша річ, що не можна осиротілих домашніх їх горю, але ніколи не треба їх перетяжувати надто чисельною присутністю чужих людей, тай ще й завдавати їм труду на зготовлення обіду то що.
Візьміть участь у похороні, віддайте честь помершому, але якщо уважаєте, що ваша присутність у домі жалоби злишня, не обтяжуйте нікого собою. Хочете засмученим подати розраду, зайдіть до них кілька днів опісля, щоб сердечними словами розбити їх горе та й злагодити пустку по страті дорогої особи, яку пізніше відчувають навіть тяжше, чим в перших хвилях горя. Усякі починки і поминальні обіди це звичай зовсім не на місці. Це вже лиш пусте витрачування часу і гроша, яке в нічім помершому не поможе. Хочете дійсно вшанувати память дорогої вам людини, то можете це зробити лише жертвою на якусь добродійну народну ціль.
Найгірший з усіх шкідливих наших звичаїв це всілякого рода могоричі. Нагода до них находиться дуже часто й вони є головною причиною розпоювання нашого села.
Налогових пияків між селянами нема богато. Але за те рідко хто відмовиться від приняття чи поставлення могоричу по причині купна, продажі, свадьбин, повитання, пращання, знайдення, згублення, міньби, кражі і тим подібного. Шкода з цих могоричів прямо необчислима.
Поминувши вже втрату гроша, могоричі є причиною того, що по п’яному полагоджується не одно діло, якого опісля жалується за пізно.
Культурна людина повинна завше думати тверезо, бо лише тверезий ум може видати здоровий осуд у кожній справі.
Пам’ятайте також, що де нема ощадносги, там нема культури. Отож пора покінчити з усякими могоричами, а таксамо теж зі справлюванням празників і попразенів. їх місце повинно займити святочне обходження народніх річниць, получене з культурними святами в читальні. Віддаймо лише, частину гроша прогайнованого на могоричах і празниках на народні ціли або вложім його на ощадність до сільської каси - райфайзенки, яка повинна бути в кождім селі, а наше народне життя буде і веселіше і достатніше.

На громадській роботі.

"Треба нам знати, що щастя всіх нас "прийде аж зі щастям цілої країни, "бо як увесь край в добрі заживе - тоді гаразд - щастя і нас не мине". Так сказав оден грецький мудрець перед півтретя тисячами літ. І бачимо, що лише цей нарід стає дійсним паном своєї землі, який зрозумів правду слів грецького мудрeця.
Тому теж культурна людина мусить докладати всіх сил до праці для спільного громадського добра, та забути застаріле "моя хата з краю". Лише спільними силами, спільними стараннями" добуває собі нарід кращу долю. А заживе кращим життям загал працюючих людей, тоді гаразд - щастя не мине і нас, наші родини і наших найблищих.
Чи виросте, не зів’яне житній колос сам один серед поля? Ні, він тільки в лані безпечний, серед моря других колосів. Чи не пропаде, мурашка сама одна у "великому лісі? Пропалаб, якби не те, що живе громадою та дбає про цілість, про громаду. Так само і людина. Вона мусить дбати про цілість, про громаду, про цілу свою націю.
Праця в читальні, в Лузі, в кооперативі, в Селянській Спілці чи в громадській раді це все праця для добра загалу, яка докладає нашу цеголку до великої будівлі народньої організації.
Працюючі люде можуть вибороти собі краще життя лише в спілці. Кожний стан має свої організації. Найвисша пора подбати про себе і селянам об’єднуючись в Селянських Спілках для спільної боротьби працюючих мас зі зростаючим утиском і визиском. Так само повинні мати свої товариства ремісники, робітники, студіююча молодь і т. д.
Сила кожного народу міриться силою всяких Організацій, товариств і кооператив, які він витворив. Це повинен пам’ятати кожний самоосвітник і стати діяльним членом таких товариств. Найвисшою з усіх товариських установ є Загальні Збори, які відбуваються звичайно раз у рік. Обов’язком члена кожної установи є брати участь в Загальних Зборах. Голова товариства або вибраний предсідник проводить нарадам. Без його дозволу не можна нікому забирати голосу. Хочете висказати свою думку на Загальних Зборах, просіть о слово.
Найкраще обдумайте наперед, які справи даного товариства хочете обговорити на його Загальних зборах, щоб могли ви висказати свою думку ясно, коротко і зрозуміло. Говоріть завше лише про це, що треба і також лиш так довго, як треба. Борони вас Біг зводити на Загальних Зборах які небудь особисті порахунки. Говоріть спокійно, не підносіть голосу. Навіть осуджуючи шкідливу для товариства роботу, не вживайте обидливих слів, щоб не псувати поваги зборів. Коли ви кажете, що ви демократ, то дайте говорити і противникові, бо коли він говоритиме неправду, то і вам буде дано слово для вашої думки.
Якщо на порядку нарад є вибір нової управи товариства, треба заздалегідь подумати, кому би цей уряд передати. Схотять Загальні Збори наділити вас цею честю, покликаючи вас у члени виділу чи управи, вважайте своїм членським обов’язком приняти наділений вам уряд і виповнювати його совісно через призначений протяг часу. Резигнація з виділу читальні перед упливом року або резиґнація з Надзірної Ради чи Управи кооперативи перед трьома літами булаби лише доказом вашої незрілости і несовісности у виповненні принятих обов’язків.
Це є все одно, що дезерція вояка з фронту.
Стаючи членом вправи товариства, познакоміться точно з обов’язками вашого нового уряду, щоб ваша несвідомість не принесла шкоди товариський установі.
Усі поручені вам справи полагоджуйте з найбільшою точністю і совісністю, на всі видатки жадайте безумовно посвідки, щоб опісля не закинув вам хто марнування громадського гроша. Орудуйте майном товариства ощадне й осторожно, сказано: "своє святе-громадське найсвятіше".
Так само теж, як що виберуть вас до - громадської ради або й дадуть війтівську палицю, подибайте з цілої душі, щоб не завели ви довір’я своїх співгромадян, та щоб не сказали про вас колись: "доти був добрим чоловіком - доки його десятником не настановлено". Знайте, що кожний вибраний має заступати інтереси не свої, не своєї кишені, а своїх виборців, а зі своєї діяльности. Мусить обов’язково здати подрібний звіт. Засада демократичности говорить, що кожний має право контролювати урядників та критикувати їх. Громадянська сповідь річ великої ваги, тому треба докладати всіх сил, щоб не прийшлося нам паленіти зі стиду перед громадянським осудом.

В обороні чести.

Добра слава кожному дорога. Тому не дивниця, що в случаю обиди люде боронять свого доброго імени. Однак треба це робити завсіди спокійно, без гніву. Бо гнів - це вогонь.
Він попік вже не одного: попавши в гнів, можете накоїти великого лиха. Тому добре вихована людина вміє завсіди запанувати над гнівом. Ніколи не платіть грубістю за грубість, бо цим доведете лише до гіршого роз’ярення, а там і до чинної зневаги.
Знайте, що обов’язком культурної людини заховати спокій навіть у гніві, а всякі крики і лайка є ознакою злого виховання, некультурности.
Якщо виступить проти вас противник на зборах, дайте йому виговоритися, а опісля попросіть самі о слово і спокійно та річево відіпріть зроблені вам закиди. Якщо видвигненої противником справи неможна вияснити сейчас, попрохайте, щоб збори вибрали в тій ціли комісію, яка справу дослідилаб і на слідуючому зібранні вияснила. Найгірший противник то цей, який зі своїми замітами не виступить явно, лише стріляє зза плота, ведучи поза очі в підлий спосіб свою чорну роботу. Часто шарпає він не лише чиюсь честь, але також робить кириню в неодному початому ділі. Супроти таких "чорних духів" найкращим середником боротьби є товариський бойкот і виключення з членства культурних і освітних установ. Між молодю не обійдеться і без особистих порахунків. Нераз ізза марниці, легкого поштуркнення або необачно киненого слова спалахне молода кров. Однак чинна зневага неповинна мати місця між культурними людьми, тим більше, що вони ще й членами якогось товариства. Так само теж не сміє справа піти до суду, але треба її поладнати на мировій дорозі. В тій ціли обидва противники назначують своїх мирових судців, ці два вибирають предсідника і так зложений громадянський суд правосильно вирішує спір між противниками, які мусять підчинитися виданому мировими суддями присудові. В цей спосіб можна полагодити кожний спір без непотрібної тяганини по судах, без витрати часу на терміни, оплати стемплів і адвокатів.
Чесний чоловік дбає не лише про свою честь, але виступить також проти зневаги неприсутних осіб, які не мають змоги оборонятися. Не годиться також нарушати чести померших, про яких по старому звичаю говориться лише добре або не, згадується зовсім. Хто намагається боронити своєї чести кулаком або погрозами, цей осягає якраз противний вислід, бо своїм некультурним поступком настроює проти себе всіх присутних.

В дорозі, в урядах, на чужині.

Коли вибираєтесь у дорогу залізницею, то вважайте, щоб сісти у властивий потяг, бо через неувагу можна виїхати в противну сторону, наражаючися без потреби на кошт і на сміх. Якщо курите тютюн, то не всідайте до воза для некурячих. Карту їзди майте під рукою, щоб не затратилась. Клунки уложіть на полицю старанно, щоб це впали кому на голову. Як хто заняв для себе більше місця чим потрібно, а ви не маєте де Сісти, зверніть йому увагу на це, але в чемний і спокійний спосіб, щоб ізза дрібниці не повстала непотрібна сварка. Коли ви в селянській одежі, то часто всякі підпанки і панки не хочуть вам зробити місця, але ви не вступіться, а коли не йде по доброму, кличте кондуктора, він мусить вам дати місце. Якщо виходите з воза на часок, заложіть своє місце на лавці загорткою або клунком, бо лиш тоді задержите його в свойому посіданні.
Залізничий правильник забороняє отворяти вікна на перегін, як також вихилятися з вікон. В часі їзди заховуйтеся спокійно. Не наслідуйте підпитих рекрутів, які звичайно виспівують дорогою.
Коли вам випаде в дорозі заночувати в гостинниці, огляньтеся заздалегідь за кімнатою, щоби опісля не блукати ніччю по місті, наражуючися на неприємности. Вистерігайтеся в гостинниці всяких гуків, щоб не непокоїти сусідів зза стіни. Не лягайте на постіль в чоботах.
У дорозі не заходіть в ширшу розмову з незнакомими людьми. А то можете непотрібно виговоритися з неодним, чого опісля прийдеться жалувати. Вистерігайтеся злодіїв по стаціях і у вагонах, також ріжних пройдисвітів, що грають в карти і таке інше. Оминайте також братання при чарці, яка ще нікому не вийшла на здоровля. За те неоден по приятельській забаві в шинку очутився опісля без сотика при душі, а за "приятелями" і слід загинув.
Прийдеться вам мати яке діло в уряді, поводіться там чемно, спокійно, але гідно. Знайте, ще всі уряди удержувані з наших податків і кожний урядник обов’язаний обслугувати сторони, які до нього приходять. Тому не позвольте трактувати себе зневажливо, а в разі невідповідної поведінки урядовця зверніть йому спокійно увагу, що ви як громадянин держави, якій оплачуєте податки, маєте право вимагати від урядовця належної чемности і рівного трактування для всіх, чи вія пан чи ні.
Пам’ятайте теж, що шануюча себе людина вживає завсіди на своїй землі своєї мови, а не ломить собі язика чужою.
Якщо вибираєтесь на чужину: до Франції чи аж за море, тоді на кожному кроці уважайте, щоб якою грубістю не стягнути на себе осуду чужинців за вашу некультурність. Бо цей осуд на чужині спаде не лише на вас особисто, але він затяжить на цілому нашому народі, про який чужинці судитимуть по ваших поступках.
І ще одно: не робіть у дорозі так званих принагідних покупок! Коло залізничих двірців крутяться такі обманці, що як тільки побачать подорожного, то зараз намовляють його до купна якогось "золотого" перстеня, годинника або долярів. Те все є завше фальшоване! Вже неодного приїзшого селянина, робітника і навіть учених людей такі обманці обдерли з усіх грошей. Таксамо у дорозі незнакомим людям не міняйте чужих грошей, яких ви з певністю не пізнаєте, чи вони не є фальшовані.
Пам’ятайте, що чистість, чемність, точність і совісність це найважніші познаки культурности. Старайтеся отже заховуватись згідно з їх вимогами а з’єднаєте собі прихильність чужинців.

"Кожний думай, що на тобі
міліонів стан стоїть,
що за долю міліонів
маєш дати ти одвіт!"
(Франко).
* * *
А тепер, приятелю, самоосвітнику, дійшовший до кінця цеї книжечки, не відкладай її на бік, Тільки переглянь ще раз, що важніше, бо за один раз голова всього не спамятає. А потім дай відповідь на нище поставлені "контрольні питання".
Коли вас є двох - трьох, то один некай відчитуй дитання і другий нехай відповідає.
Завдай собі цей труд, не будь слабовільною дитиною! А станеш культурною людиною!

Контрольні питання.

1. Кого називаємо некультурною людиною.?
2. Що чекає нарід, який не знає культури?
3. На що є вода? На що є хустинка до носа?
4. Чи можна мішати народній стрій з міським?
5. Чи можна уряджувати забави по коршмах і удовиних хатах? Чи можна робити забави без участи старших осіб ?
6. Хто має поносити кошти "забави?
7. Як удержуємо лад і дисципліну на забаві?
8. Що робити із забияками?
9. Які є культурні розривки, а які є некультурні?
10 Що є найбільшим ворогом доброї забави, а також здоровля, тіла й ума ?
11. Чому належить закинути всякі "оказії"?
12. На що є райфайзенка?
13. Чи мущина є щось ліпшого від жінки і дівчини?
14. В чім у нас видно покривдження жінки і дівчини?
15. Чи можна бути між людьми ягнятем, а в хаті вовком ?
16. Як боронити своєї чести?
17. Що варта одиниця без громади, колос без лану збіжжя?
18. Чи добра є пословиця: моя хата з краю, я нікого не знаю?
19. Чим стоїть сила культурних народів?
20. Яка є головна влада у всіх товариствах та організаціях?
21. Що каже демократична засада про свободу слова?
22. Що каже демократизм про свободу контролі критики?
23. Що є ліпше: праця для загалу чи на свою кишеню?
24. Якою мовою маємо говорити в урядах, в склепах, на залізниці?
25. Як маємо заховуватися і в дорозі?