У Мишачій країні

Японська народна казка

Жили колись собі були дід і баба. Одного дня насипав дід у торбу гречаних коржиків, що баба напекла, та й подався до лісу по дрова.
Працював у поті чола, а опівдні розігнув спину й зітхнув:
- Ху-у, стомився! Мабуть, час уже й обідати.
Сів на колоду й заходився їсти коржики. Коли дивиться - перед ним миша.
- І ти голодна? На, їж! - сказав щедрий дід і кинув миші шматочок коржика.
Незабаром оточила його ціла зграя мишей.
- І ви хочете скуштувати гречаних коржиків? - спитав дід і віддав мишам майже всі коржики, сам нічого не з'їв.
Коли повернувся додому й розповів бабі про свою пригоду, та його похвалила:
- Добре зробив! Вони такі гарненькі, ці звірятка.
Якось навідалася до діда й баби знайома миша та й каже:
- ДІДУ, недавно ви нас так щедро частували. Будь ласка, приходьте до нас у гості!
- А де ви живете?
- Побачите, йдіть за мною. Дід пішов услід за мишею і невдовзі опинився перед маленькою ніркою.
- Як же я влізу в таку нірочку? - спитав він.
- Заплющіть очі й вчепіться руками за мій хвостик, - відповіла миша.
Дід послухався її, вхопився за хвостик і вмить опинився у Мишачій країні.
Розплющив очі, дивиться - в кухні великого будинку миші гуртом розкачують коржики з квасолі та чумизи й наспівують:
Хай буде нас і сто, і двісті,
А "няу" чути нам не хочеться!
Так-так, так-так,
А "няу" чути нам не хочеться!
Дід, усміхаючись, дивився і слухав. Аж тут до нього підійшла знайома миша і мовила застережливо:
- ДІДУ, будь ласка, не кажіть "няу"! Бо ми дуже боїмося цього слова.
- А чого б це я мав казати "няу"? Миша заспокоїлась, побігла в комору й принесла дідові свіжого коржика.
- Пригощайтеся, пригощайтеся! - припрошувала вона.
Миша так щедро частувала діда, що в нього мало живіт не луснув. А на прощання обдарувала купою грошей.
Вибрався дід із Мишачої країни так само просто: заплющив очі, вхопився за мишачий хвостик і вмить опинився вдома.
Почув про цю пригоду жадібний сусід і наступного дня, прихопивши з собою гречаних коржиків, подався до лісу.
Опівдні, коли він сів на колоду й узявся їсти коржики, до нього підбігла миша.
- На, їж! - роздратовано мовив сусід і кинув їй коржика.
Згодом миша повернулася й сказала:
- Просимо до нас у гості! Тепер наша черга вас частувати.
- Авжеж, авжеж! - зрадів сусід і пішов услід за мишею, а коли опинився перед ніркою, спитав: - А як же я влізу в таку нірочку?
- Заплющіть очі й вхопіться руками за мій хвостик!
Сусід послухався миші, вхопився за хвостик і вмить опинився в Мишачій країні. Розплющив очі, дивиться - миші гуртом розкачують коржики й наспівують:
Хай буде нас і сто, і двісті,
А "няу" чути нам не хочеться!
Так-так, так-так,
А "няу" чути нам не хочеться!

"Все відбувається так, як розповідав сусід, - подумав він, а сам не відводив очей від скриньки під стіною. - Цікаво, скільки грошей мені дадуть? От якби всі забрати!"
Тим часом з'явилася знайома миша і мовила застережливо:
- Діду, тільки не кажіть "няу"! Бо ми дуже боїмося цього слова.
"Он воно що! - подумав сусід. - То треба занявкати по-котячому, і миші відразу порозбігаються. А тоді й гроші можна буде забрати!"
І він закричав:
- Няу!..
Тієї ж миті в Мишачій країні стало темно, а всі миші дременули геть.
"От добре, що ви повтікали!" - зрадів сусід і почав мацати навколо себе руками. На скриньку з грішми таки натрапив, та от лихо - дверей не знайшов.
Кажуть, нібито він задихнувся в Мишачій країні та й помер.
Переказ І. ДЗЮБА
Художник В.БАРИБА