ДОЧКИ БІДНЯКА
Кримськотатарська народна казка

В одного бідняка було три дочки і усі три дуже вродливі. Одна гарно ткала, друга - шила красиві наряди, а третя була майстринею на усілякі вигадки. Тільки й багатства в бідняка, що старенька хатина, тринога з домашнього вогнища та порожня скриня. Тому й обминали женихи оселю бідняка. Що візьмеш з чоловіка, який неспроможний справити й весілля дочці.
Довго міркував бідняк як йому заробити грошей і справити дочкам весілля. Думав-гадав і вирішив узяти у бая в оренду землю, посіяти пшеницю. І якщо пшениця вродить - продати урожай і на уторговані гроші видати дочок заміж.
Прийшов бідняк до бая і розказав йому про свій намір. Бай був дуже жадний і хитрий. Він уже давно запримітив дочок бідняка. Дуже вже йому хотілося задарма дістати і клапоть землі, на якому стояла хатина бідняка, і трьох красунь-майстринь... Вислухав бай бідняка та й каже:

- Я згоден дати тобі землю, коня, плуг і зерно для сівби. За усе це ти віддаси мені половину врожаю, але якщо пшениця не вродить - ти віддаси мені свою хату, а сам з дочками станеш моїми слугами.

Як не упирався бідняк, але довелося погодитися з умовами бая. Викликав бай муллу, скріпив угоду молитвою і відвів бідняку клаптик найгіршої землі, на якій не тільки пшениця, а й трава в посушливі роки не росла.

Почав бідняк орати землю, а вона затверділа, як камінь, плуг ледве шкрябає поверху. Цілісінький день працював бідняк не покладаючи рук, а увечері не витримав, сів на горбик, заплакав і звернувся до Бога: "Господи, якщо ти бачиш мої страждання, якщо ти чуєш мій голос, допоможи мені, моїм дочкам і ми вік будемо славити твоє ім'я". Сказав він так, підвівся, пройшовся наостанок плугом по горбку, а під ним була глибока яма, на дні якої лежав глечик повний золота.
Виліз бідняк Із ями і заквапився додому, притискаючи до грудей глечик. Дорогою йому трапився мулла, і бідняк розповів йому про свою вдалу знахідку й замовив молитву на знак подяки. Не встиг бідняк прийти додому, як примчав бай і силоміць вирвав у нього з рук глечик:

- Яке ти маєш право привласнювати собі багатство, що лежить у моїй землі?! Хочеш, щоб я подав на тебе до суду і запроторив до в'язниці?..

Нічого не відповів бідняк баю, навіть не став з ним сперечатися. Залишившись наодинці з дочками, розповів їм все і як доказ показав єдину золоту монету, затиснуту в кулак. Найменша дочка й каже батькові:

- Не журіться тату, я придумаю, як відімстити жадному баю.
Минуло небагато часу, і по селу пішли чутки, що до моря на лікування їдуть дочки іранського шаха, що дівчата - одна гарніша іншої, і що вони обов'язково проїдуть через село. Почув про це бай і вирішив будь що запросити до себе в гості відомих красунь, аби чутки про його гостинність долинули до вух самого шаха.
Наступного дня увечері біля будинку бая зупинився просторий фаетон, з якого вийшли три багато вбрані дівчини.
Бай вибіг їм назустріч і низько поклонився. Найменша дівчина й каже:

- Шановний жителю села, ми - дочки іранського шаха, - випередили наш караван, який прибуде сюди завтра вранці. Нам хотілося б орендувати або купити гарний будинок, щоб було де переночувати...

- О ваші високості! - упав на коліна бай, - мій дім до ваших послуг. Для мене буде високою честю зробити послугу для прекрасних дочок іранського шаха.

Дівчата увійшли в дім і відрекомендувалися господарю:

- Мене звати на вашій мові "Така як я", - сказала найстарша дочка.

- Мене звати вашою мовою "Та, що гірша від мене", - сказала середульша.

- Мене звати вашою мовою "Де ми будемо танцювати", - сказала найменша.

Бай приготував для дівчат багату вечерю і сам почав їм прислуговувати.

Старша дочка й каже:

- За дорученням нашого батька, іранського шаха, ми повинні взнати ім'я людини у вашому краю, якій найбільше поталанило. І якщо така людина знайдеться, на неї очікує подарунок від самого шаха і гаманець з тисячею золотих динарів.

Як тільки бай почув ці слова, він розхвилювався і сказав:

- О ваші високості, мабуть сам Бог направив ваш фаетон до воріт мого дому! Два тижні тому я викопав на своїй землі глечик із золотом і вважаю, що мені найбільш поталанило в нашому краю!

Дівчата здивовано перезирнулись, і бай, відчувши, що вони йому не вірять, кинувся до сусідньої кімнати, виніс глек і поставив його перед дівчатами.

- Виходить ви і є той чоловік, який буде удостоєний подарунка від самого шаха і одержить гаманець з тисячею золотих динарів, - сказала найстарша дочка.

Усю ніч пригощав бай знатних гостей. Він і не помітив, як найменша дочка підсипала йому в напій снодійного. Бай заснув мертвим сном, а дівчата зав'язали у вузол батьків скарб, приготувалися вийти, і тут найменша дочка помітила на полиці коробочку, в якій лежала бритва для гоління. Дівчина дістала її з коробочки і зі словами "Я хочу залишити пам'ять цьому гостинному господареві..." - відрізала йому півбороди.

- Я також не хочу залишатися перед ним в боргу, - сказала середня і поголила баю вуса з одного боку.

- Хіба я менше в боргу перед ним, ніж ви? - сказала найстарша і, взявши з рук середульшої гостру бритву, поголила баю півголови.

Дівчата поклали на місце коробочку з бритвою і, сміючись, вийшли з дому, сіли у фаетон і поїхали, помахавши на прощання слугам.

Бай прокинувся, протер очі, дивиться, а від гостей і сліду нема. На столі стоїть красивий глек, а поряд гаманець, набитий монетами.

Бай тремтячими руками взяв глек і висипав з нього суху землю. Розв'язав гаманець, а там лежали кінські каштани... Бай вибіг надвір і схопив за плечі слугу:

- Куди поділася така як ми?!

- Такої як ви... я в житті не бачив, - пробелькотів сторопілий слуга, зі страхом позираючи на бая.

- А ту, котра гірша від мене?! - не вгавав бай.

- Гірше від вас навряд чи є хтось на білому світі, - відповів слуга.

Збіглися усі слуги і з острахом дивляться на бая. А той не вгамовується:

- Де, де ми будемо танцювати?! Де, я вас запитую!

- Де хочете, - відповідають слуги, - зараз ми покличемо музикантів...

- Не потрібні мені музиканти! - заревів бай. - Ловіть їх! Ловіть, я вам наказую!

- Кого ловити? - запитують сторопілі слуги.

- Ловіть таку як я! Ловіть ту, що гірша від мене!

Слуги вирішили, що їхній господар збожеволів, і заперли його в комірчину. Той не вгамовується:

- Де, де ми будемо танцювати?!

Прийшла дружина бая, глянула на нього і розвела руками:

- У такому вигляді ви ще збираєтеся танцювати? Справді збожеволів, - підтвердила вона догадку слуг і наказала не випускати чоловіка з комірчини.

Подейкують, що бай і досі сидить в комірчині й кричить:

- Ловіть таку як я! Ловіть ту, котра гірша від мене!
Відтоді його прозвали "Божевільним баєм". А щодо бідняка, то той залишив свою хатину родичам, а сам з дочками перебрався в далеке село, де купив собі будинок, повидавав дочок заміж і доглядає внуків. Кажуть він, любить повторювати: "Ніколи не відбирай у людини те, що їй подарував Господь Бог..."

Переклад українською
Данила КОНОНЕНКА