ЗОЛОТО Є, А РАДОСТІ НЕМА
Кримськотатарська народна казка

Жили собі на світі два сусіди. Один багатий - дім повна чаша, другий бідний - повний дім дітей. Як тільки наставав вечір, багатий запирав ворота на засув, випускав у двір злих собак і спав, прислуховуючись до кожного шурхоту: чи не злодії бува?
Бідний же щовечора повертався з роботи, приносив у вузлику крупу, дружина варила суп і годувала дітей та чоловіка. Поївши, бідняк брав саз і, награючи, співав дітям веселі пісні, а діти підспівували йому. Бай не раз чув, як веселиться сім'я бідняка, і дуже дивувався. Якось він запитав у бідняка:

- Послухай, сусіде, даю свою голову на відруб, що коли в твоїй кишені півдня ритися, то й копійчини у ній не знайдеш! Чого це ти і твоя сім'я щовечора так веселитеся?

- Маючи дім, в якому ходити можна пригнувши голову, маючи їжу, від якої не зажирієш, маючи дітей, які вже навчилися бігати, про що мені ще турбуватись і чого сумувати?

- Але ж діти твої незабаром виростуть і ти мусиш подумати про їхнє майбутнє, - каже багатий сусід. - Так тому й бути, я подарую тобі горщик золота, і коли твої сини стануть джигітами, ти купиш кожному з них дім, коня і дружину.
Приніс бідняк золото додому, показав його дружині, дітям. Довго міркували вони над тим, як їм зберегти дорогоцінний подарунок, і взяли та й закопали горщик у дворі під деревом.
І відтоді затихли у дворі бідняка сміх, пісні, гамір. Лягаючи спати, він ні на хвилину не забував про золото, а багатий сусід, задоволений своєю винахідливістю, лиш посміювався у вуса.
Нарешті бідняк не витримав: на світанку він викопав горщик із золотом і прийшов до сусіда. Прийшов і сказав:

- Забери, будь ласка, свій подарунок! Ти мені не глечик із золотом подарував, а величезну макітру клопотів.

Сказавши, поставив перед сусідом глечик і квапливо пішов додому.

Наступного дня у дворі бідняка знову залунали жарти, сміх, пісні на заздрість багатому сусідові.

Переклад українською
Данила КОНОНЕНКА