ЛОЖКА СОЛІ
Кримськотатарська народна казка

Жив собі падишах, в якого було три дочки. Найбільше він любив меншу, яка була веселою, пустотливою і майстринею на всі руки. Одного разу падишах запитав у старшої дочки:

- Скажи, дочко, ти мене любиш?

- Я вас люблю більше, ніж весь білий світ! - відповіла вона.

Наступного дня падишах запитав у середульшої дочки:

- Скажи, дочко, ти мене любиш?

- Ви мені найдорожчий на світі! - відповіла вона.

Третього дня запитав падишах у меншої дочки:

- Скаже мені, дочко, ти мене любиш?

- Я вас люблю, тату, більше, ніж ложку солі! - відповіла вона.

Почувши відповідь своєї найулюбленішої дочки, падишах дуже образився і розгнівався. Він викликав головного візира і наказав йому:

- Хто завтра рано-вранці першим підійде до воріт палацу, за того й віддам заміж свою меншу дочку.

Наступного дня, вранці біля воріт палацу з'явився бідний юнак з торбиною за плечима. Його завели до палацу, сказали про волю падишаха, і, як не супротивилася менша дочка, падишах віддав її заміж за бідного хлопця, випровадивши молодих за ворота палацу.

У свою напіврозвалену хатину привів юнак молоду дружину, поставив перед нею глечик з водою і пригостив сухарем. Та не запала духом молода дружина. Вона дістала з кишені гаманець з грошима і наказала чоловікові купити їй на базарі ткацький верстат, вовни і фарби.

Через місяць юнак поніс на базар чудовий килим, витканий молодою дружиною, і вторгував за нього цілий гаманець золота. Минув деякий час, і молодята збудували собі будинок, народився в них хлопчик, якого нарекли ім'ям падишаха.

Коли хлопчик підріс, мати послала його в палац до дідуся. Султан радо прийняв онука і дуже полюбив його. Якось хлопчик запитує в діда:

- Дідусю, я дуже часто приходжу до вас у гості, а чому ви ніколи не прийдете до нас?

Падишах здивувався такому запитанню внука і ось що йому відповів:

- Я до вас у гості не приходжу тому, що ви не зможете прийняти мене, як належить прийняти падишаха. Адже ж я не зможу завітати один. Зі мною прийдуть усі мої візирі, придворні, моя варта...

Прийшов хлопчик додому та й розповів про все матері. А мати йому й каже:

- Йди скажи дідусеві, який би не був у нього почет, я всіх прийму і пригощу як належить. Вони всі будуть задоволені.

Падишах, почувши відповідь дочки, зрадів і наказав головному візиру готуватися до відвідин меншої дочки.
До приїзду гостей менша дочка приготувала сорок усіляких страв. Тридцять дев'ять вона посолила, а в сорокову страву, яку вона приготувала спеціально для батька, солі не поклала. Падишах був дуже радий зустрічі з дочкою. Вона посадила батька на найпочесніше місце і поставила перед ним найсмачнішу страву. Падишах покуштував і здивовано подивився на дочку:

- Ти запросила мене, щоб ще раз зганьбити? - сказав ображено падишах.

- Чому ви так говорите? - здивувалася дочка. - Хіба я можу зганьбити людину, яка для мене найдорожча на світі! Просто я хотіла, щоб ви самі оцінили, як буває дорога ложка солі...

Зрозумів старий падишах, що даремно образив свою улюбленицю - меншу дочку, що не зрозумів колись всю глибину змісту мовлених нею слів. Падишах попросив у дочки вибачення, влаштував банкет на все царство і оголосив сина меншої дочки своїм спадкоємцем.

Переклад українською
Данила КОНОНЕНКА