Михайло Маморський
ЯК САГАЙДАЧНИЙ ЗДОБУВ КАФУ

Крим — це досить великий півострів, що врізується клином у Чорне море. З Україною він поєднується вузьким перешийком, що називається Перекоп. Тепер Крим належить до України, але 250 років тому тут була держава татарів, у якій панували володарі-хани, хоч і залежні від турецького султана. Татари часто нападали на українські землі, грабували і палили села й міста та забирали молодих людей у ясир-неволю. На південнім побережжі Криму стояло місто Кафа — головна торговиця християнськими бранцями, особливо з України.

Для оборони від татарів український нарід збудував на ріці Дніпрі, нижче порогів, міцну фортецю, що називалася Січ. Тут жили запорізькі козаки. Вони відплачувалися татарам за напади, громили їх у степах або з моря. Знаємо з історії, що козаки плавали по Чорнім морі невеликими швидкими човнами — "чайками", байдаками й підводними човнами. Козаки нападали на татарські і турецькі прибережні міста, навіть наводили пострах на столицю Туреччини, Істамбул. Вони також здобували і нищили галери, що їх порушували веслами невільники.

Особливо грізними були напади козаків, коли в Січі став кошовим отаманом Петро Конашевич-Сагайдачний на початку 17-го століття. Цей освічений, мудрий і бойовий провідник майже щороку провадив козаків у морські походи. Він почав від знищення двох турецьких фортець, Очакова та Перекопа, потім здобув Кафу, що була вмита сльозами і кров'ю невільників з України. Одних невільників татари продавали тут до Туреччини, а другі працювали в Криму на полях, садах, каменоломнях та на інших тяжчих роботах.

Коли козацька фльотиля, просмикнувшись коло турецької фортеці Кізі-Кермені в гирлі Дніпра, з'явилася на морі, переполох опанував усі турецькі і татарські кораблі та прибережні міста. Тоді швидкі військові вітрильники, вивісивши червоні прапори на сполох, давали всім тривожний сиґнал: "Козаки на морі!"

І ось надійшов день, коли Кафа була засуджена козаками на зруйнування і спалення. То було 1616 року. Козацькі чайки стояли цілий день перед берегами Кафи. Ніхто з турків-татар не додумався, що то за чорні крапки, розсіяні по осяйнім сонцем морю. В той час не було постійної військової прибережної охорони. Не було ні телефону, ні радіо. В Кафі не сподівалися, яка велика небезпека нависла над ними.

Після військової ради, де старшина вислухала розвідника і тих козаків, що колись були невільниками в Кафі, кошовий подав розпорядження:
— Третина козаків, причаливши до рогу, що виступає в море, підбереться під мури і засяде коло брами святого Антонія. Друга частина обійде місто з заходу і в садках чекатиме умовленого гасла або розпорядження. З рештою козаків я сам ударю на місто з моря. Потім кошовий додав:
— Не сміє задзвеніти шабля! Ніч буде темна, тому треба на залізні прути нав'язати просмолене клочч'я і запалити смолоскипи, коли буде наказ!

Перша частина тихцем підплила під беріг. Козаки злізли у воду і по мілині досягли берега. Вели їх ті колишні невільники, що колись перебували в Кафі, а потім були визволені козаками.

Місяць поринув у море, міські вогні порідшали, Кафа запала в сон, татари й турки нічого не підозрівали. Козаки в темноті, як кажани, рушили до наступу.

Кошовий Сагайдачний стояв на палубі і, дивлячись у зорову трубу, оглядав гори навколо міста. Він чекав на повідомлення козацької розвідки, що проникнула до Кафи. Вввечері до чайки кошового примчав човник таємного розвідника і привіз на баранячій лопатці плян міських мурів і брам та повідомив, що інші члени розвідки, які залишилися в Кафі, відчинять уночі міську браму.

Брама святого Антонія була відчинена. Козацьке військо тихцем вступало в місто. Тут також провідниками були колишні невільники. За брамою козаки розійшлися на всі боки і захоплювали браму за брамою, вежу за вежею.

Але, коли човни Сагайдачного доторкнулися до плоского берега навпроти Морської брами, турецька варта почула шерех, і раптом гримнув гарматній постріл. В одну мить оборонці міста звелися на ноги. Козаків викрито, але було вже запізно. Місто було в руках козаків, залишалася тільки цитаделя. Почалася канонада. Із усіх дванадцяти веж вищірилися на козаків гарматні гирла.

Козаки мали перші втрати вбитими і раненими. Вони відступили і почали облогу. Запалено стоги соломи і сіна. В заграві пожежі оборонці цитаделі відбили три завзяті штурми козаків.

Але Сагайдачний на все мав спосіб. Він наказав: знайти отвори (проточину), якими спливала дощова вода з цитаделі, підкласти туди діжку стрільного пороху і вибити хоч один вилім у мурі.

Турки не помітили, як козаки знайшли проточину, всипали туди порох і провели просмолений ґніт. За хвилину важкий вибух потряс місто, одна вежа впала і відкрила два широкі отвори. Козаки кинулися в ці отвори, але там загородили їм дорогу яничари. Закипів завзятий бій. Тим часом козаки зірвали порохом другу проточину. Яничари не витримали напору козаків, вони піддалися, бій за цитаделю був закінчений.

Тим часом на морі підсунулися очаківські галери, щоб запалити тридцять козацьких байдаків, які Сагайдачний лишив біля берега. Побачивши, що козаки добре пильнують, турецькі моряки при перших пострілах кинулися втікати. Козаки погналися за ними, здобули галери і випустили на волю невільників, що сиділи при веслах. Галери були затоплені. Невільники кидали в море свої кайдани, сміялися і плакали з радости. Так само з цитаделі козаки виводили з льохів невільників і збивали з них кайдани. А з інших будинків випущено замкнених і призначених на продаж дівчат, що недавно були схоплені татарами в Україні.

Здобувши місто, козаки спалили мечети і палати беїв, ефенді та інших достойників турецької держави. Тільки християнські церкви і монастирі залишалися незайманими.

Було тоді таке воєнне право, що переможне військо забирало з собою все вартісне майно, на яке натрапило, передусім зброю, самоцвіти, золото, гроші, дорогу одежу. Так козаки відплачувалися татарам за те, що вони, нападаючи на українські села й міста, грабили їхнє майно — худобу, а передусім ясир — молодих мужчин і жінок. Тож і козаки брали в неволю визначних татарів і турків, яких потім вимінювали за бранців з України.

Зруйнувавши Кафу, Сагайдачний повів своє військо до грузинського побережжя. Тут панували князі, прихильні до козаків. Козаки відпочивали, тим часом грузинські купці відкупляли від козаків частину їх здобичі. Потім Сагайдачний повів своє військо на турецькі береги Чорного моря, здобув Трапезунд, Синоп. По дорозі до Істамбулу козаки натрапили на фльоту Цекалі-баші та погромили її. Але від полонених довідалися, що коло Босфору стоїть велике турецьке військо, готове до оборони столиці. А Сагайдачний мав замало війська.

Вертався Сагайдачний з походу не Дніпром, де чатували турки, а Озівським морем і річкою Молочною. В одному місці треба було козакам перетягати байдаки по суходолі шість миль, поки дійшли до річки Кінські Води, яка вливалася до Дніпра. Тяжка то була переправа по землі. Врешті військо Сагайдачного добилося до своєї Січі над річкою Базавлуком.

Походи Сагайдачного, а передусім зруйнування Кафи, світового ринку невільників, придбали йому та Запорізькій Січі велику славу в широкім світі.

Петро Конашевич-Сагайдачний, що був не тільки кошовим на Січі, але й став гетьманом усієї України й одним з найвизначніших її провідників, умер 360 років тому від ран, які одержав у бою з турками під містечком Хотином.

Пояснення-словничок:
кошовий отаман — найвищий старшина на Січі;
невільник — бранець;
байдак — більший човен без паруса;
галера — велике військове судно на 3 або 4 ряди весел, порушуваний невільниками;
гирло — 1. ріки до моря, 2. жерло гармати;
просмолене клоччя — смолоскип;
шерех — шарудіння;
цитаделя — фортеця в середині міста;
ґніт — запалювальний шнур;
беї, ефенді — вищі турецькі урядовці;
Босфор — морська протока з Чорного до Середземного моря.