Усе моє, все зветься Україна.

... Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори...

Ліна Костенко

Про нашу Україну

Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками,
Та й ми співаємо пісні —
Змагається він з нами!

Марія Познанська

Наша славна Україна

24 серпня 1991 року Україна, яка довгий час була під гнітом різних держав і народів, стала незалежною. Віковічна мрія нашого народу збулася. Тепер ми творимо свою державу, свої закони, свою національну культуру.
В Україні живуть українці, росіяни, білоруси, грузини, євреї та інші національності. Усі вони в нашій державі мають однакові права.
Столиця України — Київ. А які міста ти ще знаєш? На півдні нашу державу омивають теплі моря — Чорне й Азовське, є в нас гори, і найбільші з них — Карпатські й Кримські, є ріки, озера.
Наша земля багата на вугілля, залізо, марганець, золото, уран, газ, нафту. На полях нашої Вітчизни зріє золота пшениця, колоситься жито, добре родять кукурудза, просо, гречка, наливаються соком сонячні кавуни, дині, виноград, яблука, груші, сливи.
Багата й прекрасна наша земля, чудові люди живуть на ній.
Немає кращої землі, ніж рідна.

Українка

Українка я маленька,
Україна — моя Ненька.
В неї щира я дитина,
Добра, люба та єдина.

Вірна я дочка народу,
Бо з козацького я роду;
Щиро я свій рід кохаю,
Роду іншого не знаю.

Так я завжди буду жити,
Рідний край буду любити,
Українцям помагати,
Україна — моя мати!

Сидір Воробкевич

Добридень тобі,
Україно моя!
Струмок серед гаю, як стрнчечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!

Павло Тичина

Україна

Наша славна Україна —
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?

І в щасливі, й злі години
Ми для неї живемо,
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо!..

Володимир Cамійленко

Облітав журавель

Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали в журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної — немає!

Платон Воронько

Наш прапор

Небеса блакитні
Сяють з глибини,
А пшеничні й житні
Мерехтять лани.
Образ цей не зблідне,
Хоч минуть жнива.
Це знамйно рідне —
Злото й синява.

Прапор наш, як літо,
В сонці майорить —
По долині — жито,
По горі — блакить.

Дмитро Павличко

Рідна мова в рідній школі!

Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп’ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
«В рідній школі рідна мова!»
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі.

Олександр Олесь

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.
Олесь Гончар

Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

Дмитро Павличко

Казка про Київ

Жили собі три брати — Кий, Щек та Хорив. І була в них сестра — красуня Либідь. Брати ходили на полювання, ловили рибу, а Либідь, як наведе лад у хаті, сідала біля вікна, рушники вишивала та братів виглядала. Поверталися вони завжди з повнісінькими кошиками риби, грибів і ягід. Усього в тім краї було вдосталь.
Аж почув про багату землю і красуню Либідь лютий триголовий Змій. Налетів уночі, трьох братів залізними ланцюгами до трьох гір прикував, красуні ж сестрі звелів негайно в зміїне царство збиратися.
Напружив Кий усю свою силу, розірвав залізні ланцюги. А тоді схопив величезного меча і проткнув зміїне серце. Та встигло триголове чудовисько випустити безліч вогненних стріл. Пронизали вони мужнього Кия, і впав він на землю мертвий.
Дуже побивалася за братом Либідь. Вона плакала день і день, тиждень і тиждень, рік і рік. Наплакала цілу річку.
Попливли по річці кораблі. Дісталися кораблі того краю, в якім жили брати. Зійшли на берег люди, поставили свої житла. І виросло велике місто. На честь сміливого Кия назвали його Києвом. Річку назвали Либіддю, а три гори київські — Киявицею, Щекавицею та Хоревицею.

В. Байкова

Про що ти дізнався із казки?
Чим схожа ця розповідь на казку?
Які міста ти ще знаєш?
Від чого походить їх назва?

Наша мова — солов’їна

* * *

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «і»,
а також, витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик букви «є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.

Бо кажуть, дитино,
що мова наша солов’їна.
Правильно кажуть.

Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший соловейко.

Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв,
дитино.

Іван Малкович

Материна мова

Колискова пісня, колискова —
то найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами...
Скільки в ній ласкавості і шани,
скільки в ній тривожності людської,
і надій, і сивини гіркої...
Колискова пісня, колискова —
то солодка материна мова.

Микола Сингаївський

Я дитина українська

Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!

Юрій Шкрумеляк

Молитва

Втомлена іду я спатки,
Сон стуляє оченятка:
Добрий янголе, святий,
Тихий сон мені навій.
Коли я що зле зробила,
Наді мною білі крила
Ти, як завше, розпусти,
Все пробач і захисти.

Людмила Старицька-Черняхівська

До змісту Л. Д. Нечай-Горбачук Читанка для Калинки і Тарасика