Хто вона?

Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане, —
І здалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А дітям більше буде.

Леонід Глібов

* * *

Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Наче дівчина в вінку...
Зацвіли луги, діброви,
Повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.

Іван Франко

* * *

Ой, минула вже зима,
снігу-льоду вже нема.
Ой, нема, ой, нема,
снігу-льоду вже нема.
Прилетіли журавлі
й журавляточка малі.
Ой, малі, ой, малі,
журавляточка малі.

Народна пісня

Веснянка

Зійшли сніги, шумить вода,
Весною повіва;
Земля квіточки викида,
Буяє травка молода;
Все мертве ожива.

Веселе сонечко блищить,
Проміння щедро ллє;
Гайок привітно шелестить,
Неначе кличе пригостить.
Струмочок виграє...

Павло Грабовський

Веснянка

Ку-ку! Ку-ку!
Чути в ліску.
Ходім, співаймо,
Радо вітаймо
Красну весну!

Ку-ку! Ку-ку!
Чути усе.
Гаєм, лісочком,
Бором, поточком
Голос гуде.

Ку-ку! Ку-ку!
Пташко мала,
Що ти співала?
Правду сказала:
Щезла зима!

Сидір Воробкевич

Починається весна

Знов
починається весна —
знов
починаються
дива!..
То серед двору
із-за снігу
раптово
визирне
трава,
то раптом
лагідні веснянки
засіють
щоки та носи
чи розщебечуться
ще зранку
птахи
на сотні голосів!
А вчора!!
Вчора!
Що й казати!
Всі веселилися
до сліз:
Славко —
дражнила й задирака! —
Наталці
проліски приніс!..
І зовсім це
не дивина —
так
починається
весна!

Анатолій Костецький

Все в лісі співає

Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце, подихнув легенький вітерець, і всі дерева в лісі заспівали. Кожне співало свою пісню. Береза співала ніжну пісню. Слухаючи цю пісню, хотілось підійти до білокорої красуні й обняти її. Дуб співав мужню пісню. Коли ми слухали пісню дуба, нам хотілось бути сильними, відважними. Верба, що схилилась над ставком, співала задумливу пісню. Прислухаючись до пісні верби, ми подумали, що прийде осінь і листячко з дерев осиплеться. Горобина співала тривожну пісню. Від цієї пісні до нас прилинула думка про темну ніч і бурхливу грозу, від якої гнеться тонка горобина, немов шукаючи захисту. Ось які пісні почули ми в лісі.

Василь Сухомлинський

Весняна пісня

Вже півень на воротах
Кричить: «Кукуріку!
Розквітла абрикоса
У нашому садку!»
Навколо абрикоси
Під музику бджоли
Взялися ми за руки
І пісню завели:
«Ой мати, біля хати
Уже весна стоїть!
Дозволь нам, рідна мати,
Ворота відчинить».
Цю пісню підхопили
Струмки-мандрівники,
Синиці-витівниці,
Шпаки-жартівники.
А з гілки абрикоси,
Що вранці зацвіла,
Тоненьким голосочком
Підспівує бджола.

Анатолій Качан

Шпак прилетів

Був тихий весняний ранок. Ще не зійшло сонце, тільки небо на сході стало рожевим.
На голій гілочці клена голосно заспівав шпак. Він тільки-но прилетів з далекого теплого краю. Знайшов свою шпаківню, сів біля неї й радісно сповістив:
— Я вже прилетів! Весна настала!
Спів шпака почув у своєму гнізді горобець. Він спав під стріхою в теплому кубельці. Йому не хотілося рано вставати. Та, почувши шпака, горобець стурбувався. Він розбудив горобчиху, що спала в сусідньому кубельці, й сказав:
— Шпак прилетів. Тепер нам доведеться раніше вставати. Бо за шпаком важко буде якусь їжу роздобути. Він скрізь устигне першим...
Горобчиха зітхнула й відповіла:
— Спасибі шпакові, що будитиме тебе, ледаря.

Василь Сухомлинський

Як ви приготувалися до прильоту птахів?
Зроби разом з татом або братом шпаківню.

Зустріч весни

У давніх слов’ян рік починався весною, із березня. Весну зустрічали радісно: із піснями, танцями, іграми. Пісні називали веснянками. А ще гаївками, маївками, рогульками.
Як тільки починали танути сніги, дівчата виходили на пагорби, навіть залазили на дерева і співали пісень, запрошуючи весну скоріше повернутися. Обряд цей називався закликанням весни.

До прильоту ластівок

Навесні, коли бузок
Хоче зацвітати,
Виглядає ластівок
Наша біла хата.

Ми подвір’я підмели,
Висіяли квіти,
А весні допомогли
Яблуні білити.

І розчистили струмок,
Що тече з діброви...
До прильоту ластівок
Все у нас готово.

Анатолій Качан

Ластівка

— Ластівочко сизокрила,
Звідкіля ти прилетіла?
— Прилетіла я порану
Із-за моря-океану.
— Що ти діткам принесла?
— Сонця, ласки і тепла!

Анатолій Камінчук

А ми шпаківні будували

А ми шпаківні будували...
Як розпускалися садки,
До нас весною завітали
Веселі наші співаки.

І ціле літо, ціле літо
Вони співали нам пісні.
Повиростали їхні діти,
Такі ж співучо-голосні.

Грицько Бойко

Весняночка

— Весно-весно-весняночко!
— Чого тобі, Оксаночко?
— Хочу пролісків блакитних,
Ранків сонячних, привітних,
Щоб «Весняночка» на полі
Задзвеніла в дружнім колі. —
Усміхнулася весна:
— Ось тобі, Оксанко, на:
Рясти, проліски блакитні,
Ранки сонячні, привітні. —
І «Весняночка» на полі
Задзвеніла в дружнім колі.

Платон Воронько

Пташка

«Про що, пташко, нам співаєш
Пісню голосну?» —
«Я співаю всьому світу
Пісню про весну.

Про її квітки пахучі,
Про сади, гаї...
Раджу я і вам співати,
Дітоньки мої».
Олександр Олесь

Зустріч птахів

Із нетерпінням хлібороби чекали повернення птахів, які, за повір’ям, приносять на своїх крилах тепло. Тому випікали із борошна печиво у формі пташок і підкидали його вгору або носили на довгих палицях і співали пісні. Сіячі зверталися у веснянках і до землі, прохаючи її дати добрий урожай.

Про які зміни в природі з приходом весни ти дізнався?
Прослідкуй самостійно за змінами у навколишній природі.
Намалюй весну.

Намалюй сонечко, квіти, пташку.
Назви весняні квіти (проліски, фіалки, ряст, конвалії, барвінок).
Склади орнамент з рослинних елементів (листя, квітів, ягід).

Посівна веснянка

Сійся, вівсе,
В чисті ріллі,
Тобі сонце
Силу ввіллє.
Оберни скоріш,
Ячменю,
Чорне поле
На зелене.
Весна-красна
Не бариться:
Щедро сійся,
Яровице.
Хай зійде
Твоє насіння
На щасливе
Колосіння.

Віктор Кочевський

Веснянка

А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Ясно-щире золото
Розлило, розлило.
На вулиці струмені
Воркотять, воркотять.
Журавлі курликають
Та летять, та летять.
Засиніли проліски
У ліску, у ліску...
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся в вінку.
Ой, сонечку-батечку,
Догоди, догоди!
А ти, земле-матінко,
Уроди, уроди!

Олександр Олесь

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!

Тарас Шевченко

9 березня — день народження Кобзаря

Багато народжувалось в Україні поетів. Але найталановитішим, найулюбленішим між ними був і лишається Тарас Григорович Шевченко. Шевченкові вірші — прості, щирі, співучі. Вони прославляють рідний край і простих людей.

З дитинства Тараса Шевченка

Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї...
Невесела у Шевченка взимку та восени хата. Стоїть край села, найгірша, мабуть, в усьому селі: кривобока, стара; солома на покрівлі потрухла, мохом узялась.
А прийде весна, зацвіте садок за хатою, рясна яблуня коло хати, під вікнами півники та барвінок. І хата, як хата. Сад темний, густий, бур’яном зарослий.
Одного теплого квітневого вечора Шевченкова родина розташувалась вечеряти під яблунею. Невесела була вечеря: зморений батько свариться, мати заклопотана, зажурена, їсть — як не їсть. Сестра Катря стоїть задумана, заплакана, ложки в руки не брала.
Заходить звичаєм погомоніти перед сном сусід і дивується:
— Це тільки вечеряєте? Що так пізно?
— Та нам такий оце клопіт, що вечеря не в вечерю: хлопець десь дівся.
Мати розповідає: «Зранку як пішло, то оце й досі немає: бігали й до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали, — як у воду впав».
— Нічого, знайдеться, — розважив сусід, — може заснув десь у бур’яні. Проспиться — прийде.
Пройшли останні за плугами плугатарі, гурти дівчат із сапами. Осів тихий зоряний вечір. Зарипіли десь вози. Багато, мов з ярмарку.
— Що воно?
Раптом коло самого села луною вдарила багатоголоса, урочиста пісня:

А вози риплять, а ярма брянчать,
а воли ремигають.
А попереду отаман
у сопілочку грає...

Всі забули про вечерю.
— Чумаки.
Сусіди почали угадувати звідки. З дворів бігли назустріч чумакам дівчата, діти, діди з палицями.
Тільки й чути було:
— Чумаки. Чумаки.
Катря підняла вгору голову і крикнула радісно:
— А ось і наш волоцюга.
За перелазом біліла сорочка і блищали сині Тарасові очі. Без шапки, босий, обличчя темне, як головешка, на тій головешці білий чуб як льон. Стоїть, не наважується йти до гурту.
Хмарні обличчя в усіх зразу просяяли.
— Де це ти був? Де ти волочився?
Стоїть, мовчить, оглядає свою хату.
— Де ж ти був? Чому не кажеш? — почав суворо батько.
— Був у полі та заблудив, — промовив хлопець.
— Хто ж тебе привіз додому?
— Чумаки.
Хлопець розповів, як чумаки посадили його на віз і привезли додому.
— Ну, почумакував, тепер бери ложку та сідай вечеряти, — сказав батько.
Повечеряли. Полягали спати. Тарас у середину, з одного боку Катря, з другого Микита. Мати сіла коло них.
Тарас тихо щось розповідає, мати крадькома прислухається і, сміючись, каже до чоловіків:
— Послухайте, що він вигадує. Каже, що ходив туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів.
— Ой, Тарасе, що з тебе буде?
— Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса щось добряще вийде, — промовив сусід.
В селі затихло. Коло хати і над хатою гули хрущі. Защебетав десь поблизу соловей. Діти спали...

Степан Васильченко

Над «Кобзарем»

Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.
Ані шелесне верба височенька.
Наша Оленка відкрила «Кобзар»,
Вголос читає Тараса Шевченка.
Ген за рікою синіє гора,
В небі веселка розквітла казково.
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.

Вадим Скоморовський

Вірші Тараса Шевченка

* * *

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину.

* * *

...Світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою...
З поеми «Сон»

* * *

...Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє;
За могилою могила,
А там — тілько мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває;
То приляже та послуха,
Як кобзар співає...
Із вірша «Перебендя»

* * *

Ой діброво — темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік... Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом, —
Аж сам собі дивується
На свою діброву...
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою,—
Та й спать ляже, втомившися
Турбою такою.

Що ти дізнався про дитинство Тараса Шевченка?
Вивчи вірш, який тобі сподобався.
Намалюй пейзаж, який зображено у віршах.

Синьоокий квітень

Сонце променями вкрило
На деревах віти.
Ластівки несуть на крилах
Синьоокий квітень.

Підморгне фіалка стиха
Братику-барвінку,
Що втекло зимове лихо
За далеку гірку.

І усе навкруг розквітне,
Наче ненароком,
Де пройде шляхетний квітень
Барвінковим кроком.

Ігор Яворський

На сонечку

Біг ведмедик через кладку
І вмочив у воду лапку.
Ліг на сонечку й лежить:
Треба шубку підсушить.

Ганна Комар

Прочитай вірші.
Як змальовує автор квітень? Прочитай.
Склади казку за малюнком, використовуючи слова: весна, ведмедик, проліски, прокинувся, струмок, місток.

Великдень — весняне свято

Христос воскрес!
Христос воскрес! Радійте, діти,
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
Кладіть на Божий хрест вінок!

Нехай бринять і пахнуть квіти,
Нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,
Радіючи, з святих небес...
Збирайтесь, діти, нум співайте,
Христос воскрес! Христос воскрес!

Леонід Глібов

Писанка

Розмалюю писанку,
розмалюю,
гривастого коника
намалюю.

Розмалюю писанку,
розмалюю,
соловейка-любчика
намалюю.

А сопілка буде грати,
соловейко щебетати,
а гривастий кониченько —
славно танцювати.

Дмитро Чередниченко

Розкажи, як ви святкували Великдень.
Спробуй розмалювати писанку самостійно або з мамою чи бабусею.
Вивчи напам’ять вірш, який тобі сподобався.

Над колискою
(Пісня матері)

Спи, мій малесенький, спи, мій синок...
Я розкажу тобі безліч казок!
Нащо ж ти віченьки знову розкрив?!
Спи, моя пташко, то вітер завив.
Стогне і виє уже він давно,
Б’ється і стука в наше вікно...
Геть, розбишако, в далекі степи!..
Спи, моя ластівко, солодко спи!
Ось уже й вітер зовсім занімів...
Мабуть, заснуть під намет полетів...
Холодно зараз в лісах і лугах, —
Все потонуло в глибоких снігах.
Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять,
Затишок хочуть собі відшукать.
Ось вони вгледіли, — кущик стоїть, —
Годі! Давно вже лисичка там спить.
Кинулись знову кудись на грядки, —
Ой, там ночують сьогодні вовки.
Краще ви в поле біжіть, за лісок...
Знайдете там ви соломки стіжок, —
Глибше забийтесь, зарийтесь в снопки,
Щоб не знайшли вас голодні вовки...
Спи ж, мій малесенький, годі гулять...
Зайчики білі давно уже сплять.

Олександр Олесь

ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ

У моєї доні
Оченята сонні,
Рученьки мов з вати —
Доня хоче спати.
Ніч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.

Платон Воронько

Чи є в свiтi що свiтлiше?

Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками
Вдень і серед ночі?
Чи є в світі що миліше,
Як мамині руки,
Що працюють для дитини
Щиро, без принуки?
Чи є в світі що щиріше,
Як серденько мами,
Яке б’ється для дитини
Днями і ночами?
Чи є в світі що дорожче,
Як мама кохана,
Що трудиться для дитини
До ночі від рана?

Іванна Блажкевич

Чому мама так хвалить?

Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.
Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила.
Люда нагодувала курей і полила квіти. А потім думає: «Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине».
Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний... Оце буде мама сваритися, що вона несмачного борщу наварила.
Прийшла мама з роботи. Здивувалась, що Люда зварила страву. Насипала борщу, їсть і хвалить:
— Ой смачного ж ти борщу зварила, дочко.
Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона пробувала борщ — він несмачний. Думає Люда: «Чому ж мама так хвалить?»

Василь Сухомлинський

Лист

Знов листа мені прислала мати,
Невеличкий лист — на кілька слів.
Пише рідна, що навколо хати
Наш садок вишневий забілів.
Наче вчора бігав я до школи
І садив ті вишеньки малі,
А тепер гудуть над ними бджоли
І поважні пустуни-джмелі.
Слів таких і треба небагато,
Та вони, як весняні пісні,
Принесли в гуртожиток в кімнату
Теплі-теплі спогади мені.

Василь Симоненко

Ми дзвіночки,
лісові дзвіночки,
славим день!

* * *

Все навколо зеленіє,
річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
і з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
коли все живе, цвіте,
скрізь дзвенять пташки крилаті,
сяє сонце золоте...
«Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
я і сам не підійду».

Олександр Олесь

Теплий квітень, мокрий май —
буде добрий урожай.

Конвалії

Із зеленої сорочки,
що зіткав весною гай,
білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — угадай.
Це конвалії у гаї
на галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, —
шкода їхньої краси!

Марія Познанська

Липка

Я, маленька липка,
Виросту велика, —
Не ламай мене.
Я медовим цвітом
Зацвіту над світом, —
Бережи мене.
Тінь тобі я кину
У гарячу днину, —
Ти шануй мене.
Від дощу сховаю
Вранці серед маю, —
Ти полий мене.
Будемо з тобою
Ми рости обоє, —
Ти люби мене.
Виростеш за роки,
Підеш в світ широкий, —
Не забудь мене.

Платон Воронько

Намалюй свою ілюстрацію до того віршика, який тобі найбільше сподобався.

До змісту Л. Д. Нечай-Горбачук Читанка для Калинки і Тарасика