Сніг та сніг навколо ліг,
грає сріблом білий сніг.

Сипле сніг

Сипле, сипле, сипле сніг...
Мов метелики сріблисті,
Ті сніжинки білі, чисті
Тихо стеляться до ніг...
Сипле, сипле, сипле сніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола, —
Ні стежок, ані доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...
Вже присипав доли, гори,
Вже весь світ, мов біле море,
Біле море без доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг...

Марійка Підгірянка

Сніжинки

Білесенькі сніжиночки,
вродились ми з води;
легенькі, як пушиночки,
спустилися сюди.

Ми хмарою носилися
від подиху зими,
і весело крутилися
метелицею ми.
Тепер ми хочем спатоньки,
як дітоньки малі,
і линемо до матінки —
до любої землі...

Матуся наша рідная
холодна і суха,
бо дуже змерзла, бідная,
вона без кожуха.
Отож її нагріємо,
устелимо сніжком.
Мов ковдрою, накриємо
легесеньким пушком.

Нехай зимою злючою
вона спочине в сні,
щоб зеленню пахучою
прибратись навесні!

Микола Вороний

Морозець, морозець!

Морозець, морозець!
Не щипай за щічки.
Теплі валянки у нас,
Шубки й рукавички.

Морозець, морозець! —
Плещемо в долоні.
У дівчаток і хлоп’ят
Носики червоні.

Грицько Бойко

* * *

Ой зима,
Зима,
Зима.
Веселіш пори
Нема.
Гірка,
Сани,
Гомін,
Сміх,
Синій вечір,
Білий сніг.
Дітлахи
На ковзанах,
Скільки
Радості в очах...

Петрусь Бровка

Білі мухи

Білі мухи налетіли —
Все подвір’я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.

— Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати.
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.

Всі з гори летять щодуху,
Щоб піймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.

Максим Рильський

Зимова калина

Все жахав мороз калину:
— Побілієш ти, як сніг,
Заморожу до загину. —
Заморозити ж не зміг.

Червоніла, пломеніла,
Грона жевріли як жар.
Не лякалась, не біліла —
Не калина, а пожар.

А коли прибігли діти,
Любо мовила вона:
— Ви мене в коші беріте,
Я морожена — смачна.

Зустрічали з пиріжками
Свій Новий щасливий рік...
І солодкими цівками
Лився їм на губи сік.

Платон Воронько

Фурчить-хурчить хуртеча,
хуртеча-холоднеча.

Взимку

Хижо буйний вітер
Віє по долині,
Гори намітають
З снігу хуртовини;
Укриває землю
Скрізь намітка біла,
І земля замерзла,
Тихо заніміла,
Поки аж весною
Снігові кайдани
Не спадуть із неї,
Та й вона не встане.
Тільки буде вітер
Хижо завивати
І замети-гори
Буде намітати...
А як сонце ясно
Променем засвітить, —
Знов земля устане,
Щоб цвісти і жити.

Борис Грінченко

Снігова баба

Що за гамір?
Що за гра?
Ліпить бабу
Дітвора!
Ой же баба
Снігова,
Біла в баби
Голова.
Ой, у баби
Горб на спині
І ломака
Он яка!
Ніс у баби
З картоплини,
Рот у баби
З буряка.

Марійка Підгірянка

Мамо, iде вже зима

«Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема...
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?» —
В неньки спитала дитина.

— Ні, не кожна, — одказує мати, —
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати?
Ще зосталась пташина маленька!

«Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?»
— Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної,
Жде, що знову прилине весна.

Леся Українка

Їдальня для птахів

Уночі була велика завірюха. Снігу нападало багато. Щиглики, синички, снігурі літають, пищать. Їсти хочуть.
А їжі нема — все замело снігом.
Дивляться діти на пташок.
— Давайте допоможемо їм. Пташки дуже корисні, — гукнув Петрик.
Взяли тоненьку дощечку. Прив’язали мотузки й повісили на дерево. На дощечку насипали крихот хліба, сім’я з льону й конопель. Налетіли пташки. Клюють, цвірінькають. А діти любуються.

Взимку

Ой мороз, який мороз!
Всіх пташок проймає дрож.
Скачуть-плачуть горобці:
— Дайте нам зерна, ців-ців! —
А синички невеличкі
Просять:
— Дайте рукавички! —
Снігурі сидять вгорі,
Заздрять дуже дітворі:
— Вам, дівчатка і хлоп’ятка,
Тепло, бо у вас є хатка.
А у нас нема хатинки,
Й на обід ані зернинки. —
Як почув Василь пташок,
Одягнувся в кожушок,
Взяв пшона і хліба скибку,
На подвір’я вибіг швидко,
Всіх пташок нагодував,
І здалось — мороз пропав:
Горобці защебетали,
І синичкам тепло стало.

Іванна Блажкевич

Новий рік — з усіх свят свято

Колись його зустрічали не під ялинкою, а під квітучою вишнею. Вишню заздалегідь вирощували в діжечці, й кожен старався, щоб деревце зацвіло якраз під святковий день.
Звичай дарувати новорічні подарунки теж існує з давніх-давен. У Єгипті в одній із царських гробниць знайшли вазу. Їй було понад три тисячі літ. На вазі прочитали напис: «Відкриття року гарного!» Важко уявити нинішнє новорічне свято без щедрого веселуна — Діда Мороза. А тим часом колись це був сердитий дідуган, що приходив на ялинку з прутом настрахати неслухняних дітей. Поступово Дід Мороз перевиховався і став лагідним та добрим.
Кожен народ святкує Новий рік по-своєму. У нас, в Україні, хлопці й дівчата здавна виряджалися в кумедне вбрання, водили від двору до двору «козу», співали щедрівок, бажали людям гарного врожаю, щастя та здоров’я.
В Англії, хто приходить на новорічну гостину, приносить і кидає в камін вуглинку. При цьому гість бажає, щоб родинне вогнище господаря не згасало багато, багато літ.

Пісня про ялинку

Цвіте, горить, красується
Ялинка лісова...
Стрибає сірий заїнько
І пісеньку співа:
— Ялинка, ялинка
У лісі росла,
Ти щастя і радість
Усім принесла.

Іван Нехода

Ялинка

Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик — плиг!
Став ялинку віднімати.

Я — сюди, а він — туди...
«Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!
І цяцьк€ами можна гратись.
Порубаєте ліси, —
Ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці».

Страшно стало... «Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости!
Я не буду більш ніколи!»
Низько-низько я зігнувсь
І ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

Олександр Олесь

* * *

Погас учора день —
Заплакав Рік Старенький,
Сьогодні розсвіло —
Сміється молоденький.

Старенького нам жаль,
А плакать не годиться,
Бо Молоденький Рік
Почне на нас свариться.

Леонід Глібов

* * *

Сипле снігом хуртовина —
Біло-біло навсібіч...
Дід Мороз несе торбину,
Дід Мороз не спить в цю ніч.
З подарунком в кожну хату
Він ступає на поріг:
«З Новим роком вас, малята!
Ви побільшали на рік!»

Лідія Компанієць

НА ЯЛИНКУ

Білим полем, через ліс,
З пагорбка в долинку
Дід Мороз гостинці ніс
Дітям на ялинку.

Аркадій Музичук

Які зимові види спорту ти знаєш?
Чи любиш ти прикрашати ялинку?
Розкажи про свої приготування до Нового року.

Чарівна гостя

Занедужала завірюха. Зажурилася. Їй би сніжинками та кришталевими бурулями погратися. Адже Новий рік надходить! Так ні: війнув теплий вітер, і завірюха геть змокріла й залягла під блакитною красунею ялинкою.
Молоденька ялинка стояла в центрі міського парку, гойдала на вітах галасливих горобців, білощоких синичок, а віднедавнечка ще й червоногрудих снігурів.
— Що з тобою? — запитала ялинка в завірюхи. Вона була до останньої голки привітна та добра. — Тобі чимось допомогти?
— Ох-ох-ох, — простогнала завірюха. — Поламав мої крила теплий вітрисько-пустун. Соромно й на люди показатися. А мені ж Новий рік зустрічати!
— Не журися, зараз одужаєш. Я ж чарівниця, — заспокоїла ялинка.
Хитнула вона пухнастими гілочками — і вмить примчав холодний вітер. Підхопив він знесилену завірюху й закружляв її у сніговому танку. А молоденька ялинка й собі почала витанцьовувати на галяві парку.
Раптом зацвіріньчали горобці:
— Цвірінь! Цвірінь! Сумує дівчинка Марійка. Батьки її зараз у далекому відрядженні, а бабуся мала купити і причепурити ялинку, та несподівано захворіла. Така біда!
— Я знаю Марійку, — сказала ялинка. — Вона славна дівчинка, завжди мене голубить, не ламає моїх гілочок. Я подарую їй золотаву шишку.
— Ти краще сама піди до Марійки, — зацінькали білощокі синички. — Ти ж чарівна, можеш пройти і крізь муровані стіни будинку...
... Коли посеред кімнати з’явилася блакитна красуня ялинка, Марійка з бабусею вражено скрикнули. На ялинці червоніли снігурі, пурхали горобчики та стрибала руденька білочка. Ялинка поволі закружляла у танку, а білочка кинула Марійці золотаву шишку. Що то було за свято — годі й казати! Навіть бабуся з радості одужала. А коли ялинка повернулась до рідного парку, вдячна завірюха прикрасила її блакитні гілочки срібними сніжинками.

Лариса Письменна

Різдво

Побіг зайчик у село,
бо лісочок замело,
бо сьогодні у ліску
ні цвірінь,
ані ку-ку.

А у нашій у хатинці
сто цукерок на ялинці,
сто жовтеньких стрічечок,
сто блакитних зірочок.

Ходи, зайчику, до нас,
будем гратися весь час,
бо у тебе, у ліску, —
ні цвірінь,
ані ку-ку.

А у нашій у хатинці
сто цукерок на ялинці,
сто жовтеньких стрічечок,
сто блакитних зірочок.

Леонід Полтава

На Різдво горить Ялинка...

На Різдво горить ялинка,
Свічечки блищать...
Дітки бігають круг неї,
Ніжки тупотять.

Дід Мороз прийшов у хату
І поклав мішок,
А в мішку всього багато
Для малих діток.

Стали діти розбирати,
Рвуть мішок із рук...
Зацікавивсь і спустився
Над мішком павук.

Олександр Олесь

Добрий вечір...
(Колядка)

Добрий вечір тобі, пане господарю,
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи та все килимами,
Радуйся!
Ой радуйся...
Та кладіть калачі з ярої пшениці,
Радуйся!
Ой радуйся...
Бо прийдуть до тебе три празники в гості,
Радуйся!
Ой радуйся...
Ой перший же празник — та Різдво Христове,
Радуйся!
Ой радуйся...
А другий же празник — Василя святого,
Радуйся!
Ой радуйся...
А третій же празник — Святе Водохреща,
Радуйся!
Ой радуйся...
А що перший празник зішле тобі втіху,
Радуйся!
Ой радуйся...
А що другий празник зішле тобі щастя,
Радуйся!
Ой радуйся...
А що третій празник зішле всім нам долю,
Радуйся!
Ой радуйся...

Сію, посіваю

Щовечора перед Новим роком дідусь Демид навчав Андрійка щедрувати:
— Щедрий вечір, хато-світлице,
Сійся-родися, житечку, пшенице!..
Андрійко співав разом з дідусем та уявляв, як він прийде із дзвіночком до дядька Івана, потім до дядька Юхима і сам лунко, як дзвіночок, щедруватиме. А йому за це дякуватимуть, пригощаючи цукерками, горіхами. Він ще й посіватиме з правої руки:
— Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
— Все це дуже давнє, — зауважила мама.
— Хто давнє забуває, той теперішнього не знає, — сказав дідусь.
— Жито, пшениця теж давні, а щороку нові родять, — додав тато.
І Андрійко тішився, що скоро піде щедрувати.

Андрій М’ястківський

На щастя, на здоров’я, на Новий рік
(Засівалки, посипалки)

На щастя, на здоров’я,
на Новий рік,
аби вам родило
краще, як торік,
жито, пшениця,
всяка пашниця.
Коноплі по стелю,
сорочка по землю,
а льон по коліна.
Аби в вас, хрещених,
голова не боліла,
будьте здорові,
з Новим роком!

Сію, сію, засіваю

Сію, сію, засіваю,
господаря викликаю:
— Дайте, дайте хлібчика
для малого кібчика,
для кібчика-кобчика —
для веселого хлопчика.

Сію, сію, засіваю,
господаря викликаю:
— Дайте каші в горщику
для хлопчика-горобчика,
а також горобчику
дайте ще і борщику.

Сію, сію, засіваю,
господаря викликаю:
— Дайте масла грудочку
снігуру й снігурочці,
і рябенькій курочці
також дайте грудочку.

Сію, сію, засіваю,
господаря викликаю:
— Дайте лисці-лисочці
киселю у мисочці,
а вовчику-братку
дайте шоколадку.

Євген Гуцало

Ой сивая та і зозуленька

Ой сивая та і зозуленька,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Усі сади та і облітала,
Щедрий вечір...

А в одному та і не бувала,
Щедрий вечір...

А в тім саду три тереми,
Щедрий вечір ...

А в першому красне сонце,
Щедрий вечір ...

А в другому ясен місяць,
Щедрий вечір...

А в третьому дрібні зірки,
Щедрий вечір...
Ясен місяць — пан господар,
Щедрий вечір...

Красне сонце — жона його,
Щедрий вечір...

Дрібні зірки — його діти,
Щедрий вечір...

* * *

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір.
А я знаю, що пан дома,
Сидить собі кінець стола,
Сидить собі кінець стола,
А на ньому шуба люба,
А на ньому шуба люба,
А в тій шубі калиточка,
В тій калитці сім червінців,
Усім дітям по червінцю.

Щедрик
З народного

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
«Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова —
В тебе жінка чорноброва».
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

Щедрівку, що найбільш тобі сподобалась, вивчи напам’ять. Пощедруй своїм друзям.
Намалюй орнамент з листя і квітів.
Зроби аплікацію «Зима», «Ялинка», «На гірці».

Як білка і заєць одне одного не впізнали
Якутська казка

Якось улітку познайомилися білка і заєць та й стали друзями. А потім прийшла зима. Випав сніг, і все навколо стало біле-біле. Білка вимостила собі гніздо високо на дереві. А заєць під сушняком сховався.
От поглядає білка з гнізда на нього і не впізнає: був сірий, а став білий, як сніг. «Мабуть, це не він», — думає білка. А заєць і собі білки не впізнає: та була в руденькому кожушкові, а ця — в димчасто-сірому.
Аж тоді вони впізнали одне одного, як літечко знову прилинуло і їм вбрання колишнє повернуло.

КІТ НЕ ЗНАВ

Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

Платон Воронько

Білі слони

Із холодних країв,
з далини,
поприходили білі слони.

Он під вікнами стали, вухаті,
аж стемніло трішечки в хаті.

Будуть з нами вони до весни —
білі-білі замети-слони.

А весна засміється в гаю —
підуть знову на північ свою.

Віктор Терен

Склади розповідь за малюнком «Білі слони» і поданим початком:
Прокинулася одного разу Наталка, визирнула у вікно, а на вулиці стільки намело снігу!
— То я ж можу покататися на санчатах! Бім, ходімо на гірку...
Що сталося на гірці, розкажи сам.

Співанка про місяці

Ой місяць січень кличе мороза,
Морозить лиця, щипає носа.

А місяць лютий вітрами дує,
На водах з льоду мости будує.

Березень-місяць льоди поломить,
Весняну пісню річка задзвонить.

Квітами квітень всіх привітає,
Усі садочки порозквітає.

Гей, травень прийде у дні чудові,
Простелить всюди трави шовкові.

А місяць червень луги покосить,
Червоним соком ягідки зросить.

А місяць липень гарячим літом
Обсипле липи пахучим цвітом.

А місяць серпень серпом задзвонить,
Достиглий колос додолу склонить.

Вересень-місяць добре ґаздує,
Овоч смачненький дітям дарує.

А місяць жовтень мряку розсіє,
В лісах, в садочках лист пожовтіє.

А листопад — той жалю не має,
З дерев останнє листя зриває.

А місяць грудень на радість людям
Сніжком присипле замерзле груддя...

Марійка Підгірянка

Загадки

Хто малюнок на вікні
Уночі зробив мені?
(Мороз.)

Біленьке, пухнатеньке,
літає, як муха,
залітає за кожуха.
(Сніг.)

Чотири бажання

Дмитрик накатався на санчатах з льодяної гори і на ковзанах по замерзлій ріці, прибіг додому рум’яний, веселий і говорить батькові:
— Ой як весело зимою! Я б хотів, щоб завжди зима була!
— Запиши твоє бажання в мою кишенькову книжку, — сказав батько.
Дмитрик записав.
Прийшла весна. Дмитрик вволю набігався за яскравими метеликами по зеленому лугу, нарвав квітів, прибіг до батька й каже:
— Що за чудо ця весна! Я б хотів, щоб весна завжди була!
Батько знову витягнув книжку і наказав Дмитрику записати своє бажання.
Настало літо, Дмитрик з батьком вирушили на сінокіс. Весь довгий день веселився хлопчик: ловив рибу, назбирав ягід, перекидався в духмяному сіні і ввечері сказав батькові:
— Ось уже сьогодні я повеселився вволю! Я б хотів, щоб літу кінця не було!
І це бажання Дмитрика було записане в ту ж книжку.
Настала осінь. В саду збирали плоди — рум’яні яблука і жовті груші. Дмитрик був у захваті і говорив батькові:
— Осінь краща від усіх пір року!
Тоді батько дістав свою записну книжку і показав хлопчику, що він те саме говорив і про весну, і про зиму, і про літо.

Костянтин Ушинський

А яку пору року любиш найбільше ти? Чому?

До змісту Л. Д. Нечай-Горбачук Читанка для Калинки і Тарасика